Від Амарілду до Аліссона: символічний склад бразильців, які грали за Рому.

Блогер Sport.ua Олексій Рижков - про нині забутий напрям селекції "джалло-россі"

21 квітня виповнюється 70 років легендарному бразильському півзахиснику Тонінью Серезу. Математично головним європейським клубом для нього була "Сампдорія", в складі якої він став чемпіоном Італії, і за яку відіграв приблизно півтори сотні матчів. Однак мені, хай як це парадоксально (адже в 1980-ті Серію А по нашому телебаченню не транслювали, це вже в епоху всемережжя можна задовольнити смак футбольного гурмана, долучившись до вишуканості тогочасся), він запам'ятався більше у футболці "Роми", своїми голами у фіналах, допомігши "вовкам" відсвяткувати здобуття Кубка Італії. Спостерігаючи за грою нинішньої "Роми" (зрозуміло, що команда з Вічного міста зараз перебуває у фокусі уваги українських любителів футболу через Артема Довбика), ловлю себе на думці, що дарма вони нехтують послугами чарівників м'яча (бразильський паспорт, та й то разом з італійським має хіба що третій воротар). Саме бразильці привносили свого часу родзинки-цікавинки в гру "романісті". Й ювілей одного з них - чим не привід згадати й інших? Всього їх було в "Ромі", до речі, близько півсотні.

Можливо, сьогодні здається, що Аліссон і "Ліверпуль" є невід'ємними частинами один одного, але бразильський воротар німецького походження став справжнім ліверпудліанцем лише після фіналу Ліги чемпіонів у Києві, коли Лоріс Каріус провалив свій виступ. "Ліверпуль" заплатив "Ромі" понад 72 мільйони євро за Аліссона! Саме під час півфіналу Ліги чемпіонів 2017/18 між "Ліверпулем" і "Ромою", незважаючи на те, що загальний рахунок двох матчів склав 7:6 на користь команди Юргена Клоппа, Аліссон привернув увагу керівництва "Ліверпуля". Крім того, в тому ж сезоні Аліссон, будучи ще воротарем "Роми", отримав звання найкращого голкіпера Ліги чемпіонів.

На лівому фланзі захисту виявиться шульга Додо. "Рома" стала його першим європейським клубом, що стало важливим етапом у його кар'єрі. Він запам'ятався незвичною для бразильських захисників ігровою дисципліною, оскільки головну увагу приділяв виконанню своїх захисних обов'язків і відзначався активністю у відборі м'яча. Можна стверджувати, що час, проведений у "Ромі", став найуспішнішим у його кар'єрі, адже саме тоді його вартість різко зросла, привернувши увагу "Інтера". Проте за межами Риму йому не вдалося повністю реалізувати свій потенціал, хоча згодом він виступав за кілька відомих клубів як в Італії, так і на батьківщині.

Алдаїр провів багато років, віддано служачи "Ромі". Яскравим моментом у його кар'єрі стала гра проти "Галатасарая" в рамках Кубка УЄФА в сезоні 1992/93, яка стала справжнім матчем-бенефісом для бразильського захисника. У цьому поєдинку він забив два голи в ворота стамбульської команди: спочатку, з гострого кута, потужним ударом з лінії штрафного майданчика він вразив ворота, не залишивши жодних шансів голкіперу Хайреттіну Демірбашу. А в компенсований час другого тайму Алдаїр вразив ворота супротивника з дальньої дистанції.

Рожер Ібаньєс ще зовсім нещодавно був ключовим гравцем у центрі оборони "Роми", зокрема під час їхнього тріумфу в Лізі конференцій три роки тому. Він пройшов з командою весь шлях до перемоги, відзначившись голом у ворота популярного нині норвезького клубу "Буде-Глімт" на 84-й хвилині домашнього матчу групового етапу. Загалом "романісті" та "Глімт" зустрічалися чотири рази в тому розіграші Ліги конференцій, причому в першій грі норвежці здобули перемогу з вражаючим рахунком 6:1 над майбутнім чемпіоном турніру. Ібаньєс вразив ворота суперника, влучно пробивши головою, і м'яч ледве перетнув лінію воріт. Важливо зазначити, що в тій грі Рожер виступав на позиції лівого захисника. Також варто додати, що в матчі проти нашої "Зорі" він грав праворуч у захисті, а в інших зустрічах, зокрема в критично важливих півфіналах проти "Лестера" та фіналі з "Феєнордом", займав позицію центрального захисника. У цих двох матчах суперникам не вдалося пробити захист "джалло-россі".

Годі й казати, Кафу - унікальний гравець. 2-разовий чемпіон світу, єдиний учасник трьох поспіль фіналів мундіалів. За "Рому" зіграв більш як дві сотні матчів. Найкращою, певно, була виїзна гра чемпіонату Італії проти "Фіорентини" в сезоні-1999/00, коли бразилець відзначився двома голами, хоча бомбардирство до його відмітних рис ніколи не належало. Його ігрові чесноти інші: гра у відборі, чудове бачення поля, ювелірний довгий пас. Тоді у Флоренції Кафу (грав на позиції правого півзахисника) двома шаленими ударами звіддалеки фактично приніс перемогу своїй команді. Та от після 24 лютого 2022 р. легендарний капітан чемпіонської Бразилії відвідав болота й роздав там силу-силенну компліментів терористичній державі та її громадянам, чим заплямував свою біографію.

Альтернатив в центрі захисту може бути чимало: Жуан, Жуан Жезус, Леандру Кастан, Антоніу Карлос Загу. Здавна казали, що, мовляв, оборона - не найкраща бразильська ланка. А коли йдеться про Італію, то де-де, а там у змозі виплекати вправних власних майстрів руйнування атак суперників. Та, бачите, як: історично в складі "Роми" аж ніяк не останню захисну скрипку відігравали саме земляки Пеле.

Сьогоднішній ювіляр є частиною легендарної бразильської збірної 1982 року, яку багато хто вважає найсильнішою командою Бразилії, що так і не здобула титул чемпіонів світу. На мою думку, це твердження можна оскаржити, адже футболісти під керівництвом Теле Сантани дійсно вражали своєю майстерністю. Проте вони грали не зовсім у футбол, а скоріше у м’яч, отримуючи задоволення від процесу, але не завжди досягаючи бажаного результату. Енцо Берзот і Паоло Россі в той час нагадали всім, що у футболі виграє той, хто забиває більше голів, а не той, хто ставить естетику над результатом. Незважаючи на це, Тонінью Серезу був одним із ключових гравців тієї команди Сантани, хоча він і припустився помилки в матчі проти італійців, за яку Россі не змилувався. І, до речі, саме гра Італія - Бразилія на чемпіонаті світу 1982 року стала відмінною рекламою для бразильців.

На Тонінью Серезу звернула увагу Серія А — найбагатша футбольна ліга того часу. Він приєднався до "Роми", де йому значно допоміг адаптуватися його співвітчизник і товариш по збірній Бразилії 1982 року, Фалькау. Тонінью вразив усіх своїм елегантним голом у фіналі Кубка Італії 1984 року проти "Верони" (перший матч на виїзді), коли вразив ворота з далекої дистанції. У 1986 році він також закріпив свій статус у фіналі Кубка Італії, забивши вирішальний гол у матчі-відповіді проти "Сампдорії": після подачі з правого флангу від Стефано Імпалломені (який, до речі, згодом зазнав серйозної травми в зіткненні з Алессандро Костакурто) Тонінью головою вразив ворота суперника. Завдяки цим досягненням, Тонінью Серезу можна сміливо вважати ключовим гравцем, який допоміг "Ромі" здобути два трофеї в середині 1980-х років.

Сісінью приєднується до Кафу на правому фланзі. Звичайно, довелося чимало подумати над тим, кого з них краще розмістити в півзахисті, а кого - у захисті. В результаті, я вирішив поставити Сісінью на більш атакуючу позицію. Цей невисокий (171 см) та швидкий гравець з Прадополіса за свою кар'єру багато подорожував, граючи в різних країнах. У складі "Роми" він здобув Кубок Італії та запам'ятався голами, забитими у ворота "Фіорентини" на домашньому стадіоні (вміло зорієнтувався в штрафному майданчику суперників) та під час виїзного матчу з "Сампдорією", де став автором вирішального голу в швидкій контратакі, граючи на позиції правого півзахисника в сезоні 2007/08.

Емерсон, який виступав на позиції опорного півзахисника, провів час у багатьох відомих європейських клубах, які змагалися в провідних лігах континенту. Проте найбільше він запам'ятався мені під час свого перебування в "Ромі". Особливо хочу відзначити його внесок у чемпіонський титул римлян у сезоні 2000/01. Протягом цього сезону Емерсон тривалий час проходив реабілітацію після серйозної травми — розриву хрестоподібної зв'язки. Але як тільки він повернувся на поле, одразу ж почав приносити користь команді, хоча його основною спеціалізацією залишалася оборонна робота. В двох виїзних матчах проти "Болоньї" та "Віченци" він забив ключові голи — один з яких був вражаючим ударом правою з штрафного, а інший — лівою ногою, коли відбувалася запекла боротьба біля воріт. Ці перемоги суттєво підвищили шанси "Роми" на здобуття скудето, і врешті-решт вони не втратили цю можливість.

Жуліу Баптіста, орієнтуючись на атакувальний стиль гри, особливо виділявся на лівому фланзі. Його фізичні дані, зростання 185 см, дозволяли йому активно діяти на полі, і він часто завершував комбінації команди голами. Найбільш успішним сезоном для нього в "Ромі" був 2008/09, а особливу радість йому приносили матчі проти "Сампдорії". У цьому сезоні він забив чотири голи у двох зустрічах з цією командою: вдома "Рома" виграла 2:0, а на виїзді матч завершився нічиєю 2:2.

І Фалькау був важливою складовою збірної Бразилії під орудою Теле Сантани, й він сповна відчув гіркоту поразки від італійців у 1982-му. Та була й особливість: в мундіалі-82 Фалькау брав участь уже як гравець "Роми". В сезоні-1981/82 він виявив особливе ставлення до "Кальярі", забивши 4 голи в ворота "ізолані" за 2 матчі Серії А. В чемпіонстві-1982/83 Фалькау, або 8-й цар Риму (прізвисько якнайкрасномовніше, чи не так?) відіграв дуже важливу роль. Зокрема він відкрив рахунок у матчі-скудето (таким він виявився, щоправда, згодом, коли "Юве" було зараховано поразку в матчі проти "Інтера" за фанатський безлад) проти "Авелліно" запаморочливим ударом зі штрафного в дев'ятку. 50-тисячна авдиторія на "Олімпіко ді Рома" (нині - "Стадіо Олімпіко") просто шаленіла, попри рясний дощолий (рятівного козирка над трибунами тоді ще не було). До речі, й до "Авелліно", будучи чинним гравцем, Фалькау ставився по-особливому, адже в сезоні-1983/84 відзначився дублем у воротах біло-зелених "вовків": спершу - головою з близької відстані, а надалі - потужним ударом здалеку.

Безумовно, можна згадати про нападників "Роми", таких як Мансіні та Родрігу Таддеї, але врешті-решт вони отримали італійське громадянство, тож називати їх виключно бразильцями було б не зовсім коректно. Натомість Амарілду, легендарний чемпіон світу 1962 року, був справжнім бразильцем. Ель Гарото володів винятковими здібностями, але мав і складний характер. Він виступав за "Рому" на початку 1970-х, перейшовши з "Фіорентини" (до речі, у складі "фіалок" грав у Києві проти "Динамо" у 1969 році). На початку свого римського етапу кар'єри він забив два голи у ворота "Віченци": один з пенальті, а інший головою з лінії воротарського майданчика. У наступному сезоні Амарілду також відзначився в матчі проти "б'янко-россі" вражаючим дальнім ударом лівою ногою.

Жодна з країн, що постачають легіонерів до "Роми", не має такого вагомого представництва в історії клубу, як Бразилія. Чи не варто римлянам знову звернутися за підтримкою до країни "пентакампеонів"? "Не вистачає бразильського плеймейкера на місці Довбика," - таку думку висловив мені мій знайомий, наш співвітчизник, який з тих пір, як "Рома" переживала кризу на межі XX і XXI століть, став справжнім фанатом клубу. Як ви на це дивитесь?