Ім'я дворазового абсолютного олімпійського чемпіона Віктора Чукаріна навіки закарбоване в історії українського спорту. Цей легендарний гімнаст, який подолав чимало труднощів, досяг таких висот, що стали прикладом для майбутніх поколінь атлетів.
Семиразовий олімпійський чемпіон Віктор Чукарін уособлює неймовірну силу волі. 24 Канал підготував статтю про цього видатного атлета, який досяг вершин у гімнастиці, ставши абсолютним чемпіоном.
Залишився без батька через репресії та пройшов 17 концтаборів
Віктор Чукарін з'явився на світ 9 листопада 1921 року в селі Красноармійське, яке нині відоме під назвою Хрещатицьке, розташованому в Донеччині. Згодом сім'я Чукаріних переїхала до Маріуполя. У дитинстві Віктор захоплювався такими видами спорту, як футбол, веслування і плавання. Він вправно тренувався на дворі, використовуючи перекладину, а згодом почав відвідувати секцію гімнастики в школі, де його наставником став Віталій Полікарпович Попович.
У 1937 році родина Чукаріних пережила важку втрати. За лист до румунських родичів репресували Чукаріна-старшого. У ньому він просив родичів допомогти харчами, адже родина потерпала від голоду. Вбивство батька стало важким ударом для 16-річного Віктора та всіє родини, адже матір залишилася сама з трьома дітьми.
Після завершення навчання у школі, молодий гімнаст вирішив продовжити освіту в Маріупольському металургійному технікумі, але згодом перевівся до Київського технікуму фізичної культури. У 1940 році, у віці 19 років, Чукарін здобув титул чемпіона України і став майстром спорту СРСР.
Гімнастична кар'єра Віктора завершилася в 1941 році, коли спалахнула німецько-радянська війна. Після закінчення технікуму фізкультури його мобілізували до артилерійської частини, і він вирушив на фронт. У боях поблизу Черкас Віктор зазнав поранення в голову і був захоплений в полон.
Майбутній олімпійський чемпіон пройшов через 17 концтаборів, в тому числі пекло сумновідомого Бухенвальду. Наприкінці війни полонених разом із Віктором повантажити на заміновану баржу та відправили у відкрите Балтійське море. Завдяки англійцям, які їх побачили, баржа не вибухнула, а Чукарін повернувся додому.
Тріумфальне відновлення в спорті
Після пережитого в концтаборі, 24-річний молодик важив всього 40 кілограмів. Нелюдські умови утримання справили жахливий вплив на його зовнішність. Навіть його мама не впізнала сина з першого погляду. Ніхто не вірив, що Віктор зможе знову повернутися до спорту.
Не зважаючи на значну втрату сил, він все ж вирішив повернутися до тренувань. Завдяки вражаючій силі волі Чукарін досяг неймовірних результатів. Регулярні заняття спортом і збалансоване харчування допомогли йому відновити фізичну форму. Віктор переїхав до Львова, де вступив до місцевого інституту фізичної культури. Паралельно з навчанням і тренуваннями він підробляв на посаді двірника та вантажника.
У 1946 році він взяв участь у чемпіонаті СРСР з спортивної гімнастики, де зайняв 12-те місце. Не зважаючи на сумніви оточуючих, у 1948 році він здобув титул чемпіона у вправах на брусах, а вже в 1949 році став абсолютним чемпіоном СРСР. Але найзначніші перемоги ще чекали на спортсмена попереду.
Абсолютний чемпіон Олімпійських ігор
У 1952 році відбулися літні Олімпійські ігри, де вперше взяла участь команда Радянського Союзу. Віктор Чукарін поставив перед собою мету завоювати золоту медаль. Незважаючи на травму, отриману напередодні - розрив сухожилля, українець перевершив усі сподівання. 31-річний атлет здобув шість медалей: чотири золоті та дві срібні. У тому ж році німецький журнал вшанував Чукаріна титулом найкращого гімнаста світу. В 1954 році на змаганнях у Римі Віктор Іванович став абсолютним чемпіоном світу.
На Олімпійських іграх 1956 року Віктор Чукарін мав чітку мету - досягти перемоги. У віці 35 років цей досвідчений спортсмен здобув три золоті медалі, а також одну срібну і одну бронзову.
Олімпійські ігри-1956 у Мельбурні стали останніми у спортивній кар'єрі гімнаста. На піку слави Чукарін вирішив завершити виступи та перейшов на тренерську роботу.
Не спокусився на запрошення до Москви та залишився у Львові
Дворазовий абсолютний чемпіон Олімпійських ігор за життя був скромною та тихою людиною. Знаменитого на весь світ спортсмена запрошували до Москви, спокушаючи умовами та посадами. Однак Віктор Іванович залишився у Львові.
У 1963 році Чукарін зайняв посаду доцента на кафедрі гімнастики у Львівському інституті фізичної культури, а в 1971 році став її керівником. Протягом своєї кар'єри він підготував більше 20 майстрів спорту, серед яких був і чемпіон Олімпійських ігор 1980 року Богдан Макуць.
У 1972 році Віктор Іванович отримав звання заслуженого тренера України та був тренером олімпійської збірної СРСР.
Серце легендарного спортсмена зупинилося 25 серпня 1984 року. Віктор Чукарін пішов з життя у віці 62 років. Семиразового олімпійського чемпіона поховали на Личаківському кладовищі у Львові, де на його честь було встановлено бронзовий пам'ятник, створений Ярославом Чайкою.
У Львові, який став рідним для Віктора Чукаріна, ім'ям знаменитого гімнаста назвали вулицю у Сихівському районі та встановили пам'ятну дошку на фасаді Львівського державного університету фізичної культури. А у німецькому місті Домбостон ще за життя найкращого гімнаста у світі його шанувальники облаштували музей.
#
