"В Одесі тривають випробування": американський фігурист, незважаючи на походження батька з Росії, активно підтримує Україну і має тісні зв'язки з родичами, які перебувають під загрозою обстрілів.

Крім російських фігуристів, які після заборони на участь у змаганнях почали виступати під прапорами інших країн, на міжнародній арені також присутні колишні українці. Одним із таких є бронзовий призер чемпіонату світу з танців на льоду Вадим Колесник, який у 15-річному віці переїхав до США для тренувань і вже отримав американське громадянство. Також за медалі престижних турнірів змагаються нащадки українців, які в буремні 90-ті роки масово залишали свою батьківщину, переїжджаючи до Західної Європи та Північної Америки. Серед них – перспективний фігурист Ендрю Торгашев, який має родичів в Одесі та близьку людину – дідуся.

Коли журналісти розповідають про історію Торгашева, вони часто підкреслюють, що він є сином радянських тренерів-емігрантів. Важливо зазначити, що його мати, Ендрю, в минулому була обдарованою фігуристкою з Одеси - Ілона Мельниченко, яка стала чемпіонкою світу серед юніорів у 1987 році та здобула золоту медаль на зимовій Універсіаді 1991 року в танцях на льоду в парі з Геннадієм Каськовим.

До речі, 1987-го Ілона випередила іншу одеситку, майбутню олімпійську чемпіонку під прапором РФ Оксану Грищук. На тій самій світовій першості за збірну СРСР, тільки у парному катанні виступав й росіянин Артем Торгашев, який став срібним призером. У 1990-му Мельниченко виграла "бронзу" дорослого чемпіонату Радянського Союзу, який фактично доживав свої останні місяці.

Ймовірно, саме в складі збірної виникли романтичні стосунки між Мельниченком і Торгашевою. На початку 90-х вони вирішили розпочати нове життя за океаном, де в 1995 році й узаконили свої стосунки. Після переїзду до Америки Ілона та Артем зайнялися тим, що вміли найкраще — навчанням фігуристів. Їхній син Ендрю, народжений у травні 2001 року, швидко адаптувався до життя на льоду, оскільки проводив багато часу з батьками на катку, і вже незабаром пішов їхнім слідами у світі фігурного катання.

З ранніх років хлопець мріяв про те, щоб стати частиною збірної США та представляти свою країну на Олімпійських іграх. Найбільшою опорою для Ендрю виступав його дідусь Володимир Мельниченко, чий вплив на його життя та кар'єру був значним. Коли Ендрю ще був маленьким, дідусь Володимир і бабуся Ніна мешкали разом з родиною доньки у Флориді, активно беручи участь у вихованні своїх онуків, адже у Ендрю також є сестра Діана.

Зараз фігурист з гордістю говорить про своє коріння, ділячись цим із журналістами: "Моя мама з України, а дідусь і бабуся залишаються там, тітка й дядько також живуть в Одесі. Знаєте, мій дідусь завжди був і залишається моїм найбільшим прихильником і підтримкою, навіть більше, ніж хто-небудь інший, навіть більше, ніж моя мама. А мама завжди на моєму боці і вболіває за мене", - розповідав Торгашев.

"З тих пір, як мені виповнилося вісім або дев'ять років, мій дідусь постійно відвідував усі мої змагання, включаючи юніорський чемпіонат. Він шукав можливості подорожувати, незважаючи на свій вік, адже бажав мене підтримати. Будучи колишнім спортсменом, який грав у футбол, він завжди був поруч. Зв'язок між мною і моїми дідусями неймовірний — це важко передати словами. Я відчуваю їх щиру любов до мене", — поділився своїми думками срібний призер чемпіонату США.

До речі, Володимир Мельниченко мав зв'язок зі світом спорту не лише через футбол. Протягом тривалого часу він обіймав посаду директора катка "Льодинка" в Одесі, де його дочка Ілона тренувалася разом із такими відомими спортсменами, як Віктор Петренко та В'ячеслав Загороднюк.

Пізніше подружжя Мельниченків повернулися до України та й досі живе у рідній Одесі - наразі найбільшому та найважливішому порту країни на Чорному морі, який постійно потерпає від російських атак. Через що рідні Ендрю, якого дідусь та бабуся називають Андрієм, живуть у дуже важких умовах.

"Вони продовжують існувати, часто без доступу до електрики. Прання вони здійснюють близько четвертої години ранку, коли з'являється світло або коли тарифи знижуються. Їх постійно турбують ракетні обстріли, звучать сирени, і через відсутність опалення вони часто одягають зимові пальта та закутуються в ковдри. Проте мої бабуся та дідусь – справжні витривалі люди. Вони тримаються і залишаються на своїй землі", - зазначив Торгашев.

За словами спортсмена на льоду, його родина віддає перевагу домашньому затишку. Вони не планують нікуди виїжджати і все ще вміють насолоджуватися життям: "Я часто спілкуюся з ними по телефону. Вони просто дивовижні. Якщо уявити себе на їхньому місці, то фігурне катання та участь у змаганнях виглядають, відверто кажучи, як приємна прогулянка парком".

"Мої бабуся і дідусь пережили стільки всього за час існування Радянського Союзу. Вони витримали чимало... І тепер їм доводиться знову стикатися з цим. Тому можливість хоч на мить відволікти їх своїми досягненнями є для мене справді важливою. Це дуже цінно для мене – мати змогу робити це для них," – поділився своїми думками Ендрю.

Після повномасштабного вторгнення РФ Торгашев брав участь у заходах та шоу на підтримку батьківщини своїх пращурів. Віддав речі, пов'язані з фігурним катанням, на благодійні аукціони, а також підвищував обізнаність американців про війну.

"Слава Україні! Вдячна всім учасникам і пишаюсь своїм сином!" - зазначила Ілона Мельниченко у серпні 2024 року після виступу, в якому брали участь Ендрю, Оксана Баюл та інші фігуристи. Тим часом Торгашев з гордістю позував перед камерами у вишиванці.

Незважаючи на численні травми, які заважали прогресу Ендрю, він не зупинився на досягнутому і вирішив працювати з відомим американським тренером Рафаелем Арутюняном. Війна в Україні стала для нього додатковим джерелом натхнення, оскільки молодий спортсмен вірив, що участь в олімпійській збірній і виступ на Іграх у Мілані-2026 зможуть принести радість його близьким, які залишилися по той бік Атлантики.

"Я усвідомлюю, що це могло б принести їм величезну радість. Якщо б у мене була можливість це реалізувати, для мене не мало б значення, що відбувається в Україні. Уявіть, якби вони побачили мене в цій команді – їхній захват був би безмежним. Я навіть не можу уявити, які емоції відобразяться на їхніх обличчях", - ділився Торгашев восени 2025 року.

Ендрю, зрештою, досягнув своєї амбіції. У січні 2026 року він здобув срібну медаль на чемпіонаті США, поступившись лише легендарному "Богу стрибків у чотири оберти" Іллі Малініну, завдяки чому отримав місце в американській збірній. Під час короткої програми в Мілані Ендрю займав восьме місце, але в результаті завершив змагання на 12-му місці. Натомість на нещодавньому світовому чемпіонаті він увійшов до десятки найкращих.

Цікаво, але батьки Андрія вже не перебувають у шлюбі. Ілона, яка раніше тренувала багатьох американських фігуристів і була першим хореографом програм свого сина, тепер зосередилася на бізнесі в сфері нерухомості. У Неваді вона заснувала власну компанію разом із другим чоловіком, який є ветераном армії США. Ілона дуже гордиться досягненнями Ендрю, як і його родина в Україні.

"Найбільше щастя для нас – це наш дорогий онук Андрій. Війна є великою трагедією для народу України, і Андрій переживає за нас, адже ми опинилися в епіцентрі бойових дій. Проте ми тримаємося, сповнені віри у перемогу," – зазначив Володимир Мельниченко в електронному листі до Southern California News Group.