Збірна України з футзалу безперечно є найуспішнішою серед усіх командних видів спорту. Два срібні медалі чемпіонатів Європи та бронзова нагорода чемпіонату світу - чи може хтось інший похвалитися такими вражаючими результатами?
Хоча останню медаль було здобуто в 2024 році, це стало справжнім стимулом для розвитку популярності футзалу в Україні. Як гравці, так і тренери підкреслювали цей факт.
"Як змінився футзал за останні роки? Як би парадоксально не звучало, але стало набагато краще. Тобто футзал був дуже слабко розвинений медійно - я кажу про кількість глядачів як в онлайні, так і про фанатів на трибунах. Зараз футзал дуже непогано розвивається.
Вважаю, що це в основному пов'язано з досягненнями нашої національної команди на Євро-2022 та ЧС-2024. Після світового чемпіонату, очевидно, стався певний прогрес у впізнаваності спорту в цілому. Клуби починають підніматися завдяки успіхам збірної, хоча поки що не на стільки значному рівні", - зазначає Ігор Чернявський, капітан збірної України та ХІТа.
Футзал справді продовжує свій розвиток. Проте, на якому етапі він перебуває зараз? Які фінансові умови для гравців, які ресурси мають клуби, наскільки цей вид спорту користується популярністю серед молоді, і чи є достатня кількість майданчиків для тренувань?
Ми відвідали тренування низки команд Екстра-ліги, поговорили з гравцями, тренерами та власниками клубів. А також поспілкувалися з Асоціацією футзалу України та тепер готові відповісти на всі питання.
Але давайте розпочнемо з оповідання про минуле.
Яким чином розвивався футзал в Україні на зорі її незалежності?
Для кращого усвідомлення, до 1993 року в Україні не існувало федерації футзалу. Хоча змагання проходили, вони не мали офіційного статусу. Лише в 1993 році, з моментом заснування федерації, розпочався перший офіційний чемпіонат країни з футзалу.
Кількість команд була достатньою, і вони були розташовані по всій Україні. Наприклад, на даний момент з десяти клубів Екстра-ліги половина знаходиться в Києві або його околицях. Подібна картина спостерігається і в Першій лізі.
"Тоді команда була значною мірою. Чи було їх більше, ніж сьогодні? Це залежить від періоду. Іноді в чемпіонаті налічувалося до 16-17 клубів, але не існувало ані Першої, ані Другої ліги, не було й міських чемпіонатів. Лише Вища ліга. І хоча часом намагалися організувати Першу лігу, в цілому її не було," - згадує ті часи Олександр Косенко, який наразі обіймає посаду головного тренера збірної України.
В ті часи не було футзальних академій – гравці приходили з "великого футболу" (цікаво, що всі, з ким я спілкувався, вживають саме таке визначення). Дехто представляв клуби Першої ліги, інші ж прибули з резервних команд футбольних клубів. Як зазначає Косенко, причина полягає у заробітках.
У той час дитячі школи ще не існували; лише деякі ентузіасти самостійно формували групи та проводили тренування в спортивних залах. Всі вихованці приходили з великого футболу, без жодних виключень.
Загалом, всі мріяли про гру у футбол, проте в той час заробітки у цьому виді спорту були невеликими. Натомість, у футзалі деякі команди пропонували навіть вищі зарплати, ніж у Першій лізі. Тому до футзалу приходили досить досвідчені гравці з великого футболу.
Які в той час були зарплати? До 1995-го - максимум 200-400 доларів. Але потім на ринок суттєво вплинув одеський Локомотив - у сезоні-1995/96 по суті новачок чемпіонату скинув з престолу дніпропетровський Механізатор.
З моментом його приходу зарплати почали зростати - спочатку до 500-900 доларів, а згодом ця цифра сягнула 1-2 тисяч. У 1999 році клуб було розпущено, але до того часу ситуація на ринку вже зазнала значних змін.
"Чи працювали гравці десь додатково? Залежало від команд. Я, наприклад, не працював, бо мені вистачало зарплати. Я весь час присвячував футзалу. Хтось працював десь ще, але у більшості команд навіть у 90-х роках такого було мало", - пригадує Косенко.
У середині 2000-х років в українському футзалі почали з'являтися перші бразильські легіонери, що стало додатковим імпульсом для розвитку цього виду спорту. У той же період в окремих клубах і містах були створені футзальні школи.
Проте в ті часи існували труднощі, які збереглися й до наших днів. Найважливішою з них була інфраструктура. Подібно до сучасності, тоді практично всі команди проводили свої матчі в університетських приміщеннях.
Друга - повна залежність від власника. Трансферного ринку як такого не було - майже ніхто не платив за гравців. Спонсорів не було. Відтак команди систематично зникали з футзальної мапи. На жаль, як і зараз.
"У минулому ситуація виглядала аналогічно. Якщо у власника були фінанси - існувала команда. Коли ж гроші закінчувалися або інтерес зникав - команда розпадалася. Причин було багато, але факт залишається фактом," - зазначає Косенко.
Суддівські подвійні стандарти також були нормою.
Лідерів в цілому сприймали позитивно. Однак, коли вони змагали один з одним, багато що залежало від уподобань суддів. Не варто приховувати, що іноді виникали ситуації, коли суддів підштовхували до певних рішень: хтось пропонував гроші, хтось щось інше. В результаті, суддівські рішення часто формувалися відповідно до тих, хто більше заплатив.
Не можна сказати, що це траплялося завжди, але подібні ситуації мали місце. Я можу провести певні паралелі. Я, виходець з Шахтаря – чемпіона України та учасника Ліги чемпіонів, вирішив завершити свою кар'єру в Будівелі, що знаходиться в моєму рідному місті. Ця команда не славилася великими досягненнями і боролася за виживання в нижній частині таблиці, оскільки в її складі грали переважно молоді гравці та студенти, а я був єдиним ветераном. Ось так склалися обставини.
Я був вкрай здивований, як по-різному арбітри трактували дії Шахтаря та Будівельника. Очікувати, що в Будівелі нарешті зафіксують порушення і повернуть нам м'яч, було справжньою сенсацією (сміється - прим.)", - зазначив тренер національної команди.
Однак, підкреслює Косенко, сьогодні футзал значно покращився. Це стало можливим завдяки появі футзальних академій та підвищенню рівня організації змагань.
Наразі організація значно покращилася – тепер є трансляції, повтори, огляди, і активно висвітлюється футзал. З'явилися нові школи, і сам футзал став дійсно футзалом. Раніше ж гравці приходили з великого футболу, і щоб адаптуватися до нових умов, витрачали чимало часу. Гра в залі тоді більше нагадувала великий футбол.
У середині 1990-х та на початку 2000-х років футзал почав поступово розвиватися в тому напрямку, якого від нього очікували. Команди переймали досвід у Іспанії та Бразилії. До 2014 року чемпіонат став справді захоплюючим і конкурентоспроможним. Зарплати були високими, напруга у матчах зростала, а легіонери вражали своїм класом. Игроки демонстрували відмінну майстерність, і в цілому це був неймовірний час для футзалу.
Не можу стверджувати, що нині є більше захоплюючих моментів. Деякі ліги в минулому виглядали навіть привабливіше з точки зору спорту. Після 2014 року, коли чимало футболістів залишили країну, пройшло чимало часу, щоб чемпіонат знову набрав конкурентоспроможності. Проте це відкрило можливості для нових талантів.
А що ж тепер?
Який стан сучасного українського футзалу?
Важко дійти єдиного висновку. З одного боку, ситуація значно покращилася в порівнянні з кількома роками тому (про що буде сказано далі). З іншого боку, існують серйозні виклики. Найголовніша з них – це недостатня кількість арен.
Проблема номер один: ігрові зони.
Бронзовий призер сезону 2024/25 SkyUp, який у 2025 році об'єднався зі срібним призером Авророю, проводить свої тренування в олімпійському коледжі імені Івана Піддубного. Тут же тренується новачок Екстра-ліги Фантом, який, хоча й гратиме в НУФВСУ, знаходиться в тому ж навчальному закладі, як і кілька інших команд з нижчих дивізіонів.
Авалон, який вже другий рік поспіль виступає у елітному дивізіоні, проводить свої матчі на базі Київського обласного спортивного фахового коледжу в Броварах. Команда Чемпіон ХІТ, разом із новачком Агромат, змагатимуться на арені Центрального спортивного клубу Збройних сил України.
Більшість команд, навіть у рамках Екстра-ліги, змушені орендувати спортивні майданчики, тому якість залів, м’яко кажучи, залишає бажати кращого.
У зв'язку з їхнім нестачею, до Першої ліги можуть бути допущені зали, які зазвичай не повинні приймати подібні змагання. Щодо Екстра-ліги, то основною вимогою є здатність забезпечити якісну трансляцію з використанням принаймні трьох камер.
Всі учасники та наставники, з якими вдалося обговорити це питання, відзначали всього 2-3 спортивні арени в Україні. Серед них — майданчик Урагану в Івано-Франківську, Атлетика в Дніпрі та Суха Балка, що розташована неподалік від Дніпра.
"На жаль, зараз такий час, коли будувати нові майданчики та паркети через війну - не дуже раціонально. Звичайно, є дуже гарні арени. Минулого року, наприклад, були дві нові арени в Дніпрі - взагалі шикарні, з топ паркетом. В Івано-Франківську крутий зал.
Але в нас могло би бути краще, як для Києва. Для розуміння, якби ми могли грати матчі Ліги чемпіонів в Україні, то нам би не дозволили грати на цьому майданчику. Але жалітися на це теж, вважаю, не дуже правильно. Головне, що граємо у такий складний час. В України зараз є і важливіші справи, ніж футзал", - пояснює Чернявський.
Наразі до них, ймовірно, приєднається Авалон, який цього літа за власний рахунок відновив зал у Броварах. За інформацією президента клубу Богдана Московка, витрати склали близько одного - півтора мільйона гривень.
Зали не зводяться, їх катастрофічно не вистачає. Фактично їх немає, і навіть території для будівництва бракує. Ми ведемо переговори з міською владою щодо можливості стати інвестором для створення нової зали. Однак нам необхідна відповідна ділянка.
"Ми прагнемо створити власну арену та академію. На даний момент ми поступово реалізуємо цю ідею. Це наша заповітна мета, над якою ми активно працюємо," - зазначає президент Авалона.
Проблема 2: залежність від фінансування
Після сезону-2024/25 склад учасників чемпіонату України зазнав суттєвих змін. Лише в те літо в Першу лігу відправились МСК Харків та in.IT Львів, також знялася Енергія, а Аврора та SkyUp об'єдналися в Київ Футзал. Ще кілька клубів були на межі.
Замість цього, з Першої ліги підвищилися Тайр Експерт (Одеса), Фурнітура (Коломия) та Авалон (Бровари). Пройшов рік, і одесити разом із Фурнітурою припинили свої виступи, а також луцький Любарт. Цього разу їх місця зайняли Фантом, Агромат (обидва - Київ) та Альянс (Львів).
Чому? Все через проблеми з фінансами.
Клуби, що займаються футзалом, значною мірою залежать від фінансування своїх власників, і ця залежність навіть перевищує ту, що існує у футболі. У сучасних умовах в Україні жоден футзальний клуб не може обійтися без зовнішніх коштів, тому налагодження співпраці зі спонсорами стає критично важливим для їхнього існування. Проте, тут також присутні свої труднощі:
Вважаю, що багато команд існує завдяки надходженням та пристрасті до своєї справи, яку відчувають їхні лідери. Це ключовий аспект. Авалон, зокрема, функціонує завдяки моїм особистим інвестиціям. Хоча у нас є партнери, зокрема генеральний партнер Будшляхмарш, який надає суттєву фінансову підтримку. Їхня допомога значно полегшує наше становище. Також варто відзначити підтримку з боку міста.
Якою мірою футзал привертає увагу спонсорів? Вкрай мало. Нам потрібно знайти тих, хто розуміє суть цього спорту. Ми працюємо над цим, адже від нас залежить створення якісного продукту. Спонсорство - це не лише фінансовий аспект. Це питання іміджу. Компанія, що стає нашим спонсором, вже має свою іміджеву історію, - зазначає власник Авалона, Московко.
Президент Авалона вирішив підтримати футзальну команду, ставши її спонсором. У 2017 році команда звернулася до нього з проханням про фінансування нової форми, на якій планувалося розмістити рекламу компанії Московка. Незабаром він зайняв пост президента клубу, і команда розпочала свій шлях до Екстра-ліги.
Самостійним футзальним клубам важко забезпечити фінансову стабільність, адже квитки на матчі, як правило, безкоштовні або продаються за донати на Збройні Сили України. Продаж мерчу практично відсутній, і немає можливості заробляти, як це робила Зоря, коли отримувала доходи від виступів у єврокубках. В даному випадку призові кошти відсутні.
Тому окрім спонсорства залишається ще трансферний ринок. Але й тут суми не вражають:
"Ціни різні бувають. Когось можемо купити за 30 тисяч гривень. Я можу сказати про ті запити, які до нас надходили. Були і 100, і 200, і 300 тисяч гривень. І 500-600. Я чув, що топові гравці можуть обійтися у 20-30 тисяч доларів. В середньому, думаю, гарний гравець має коштувати 15-20 тисяч доларів", - пояснює президент Авалона.
Та і загалом це не дуже поширена практика - всі літні новачки Авалона прийшли безплатно. Ще більше гравців підписав Агромат, також вільними агентами.
Відтак футзальні клуби дуже залежні від своїх власників, і це не добре. Ми вже бачили, навіть на прикладі футболу, як через таку систему зникали легендарні команди: Дніпро, Металіст, Карпати та ще десятки менш іменитих клубів. Однак, чи є альтернатива?
Проблема номер три: витрати.
Можливо, наразі це не так. Проте футзал все ж є досить витратним спортом. За словами президента клубу Авалон, бюджет команди в Екстра-лізі починається з 10 мільйонів гривень – це нижня межа. Але навряд чи перевищує один мільйон доларів.
Звісно, у порівнянні з великим футболом, футзал є значно більш економічним спортивним заняттям. Це зумовлено в першу чергу кількістю учасників: у футзалі на майданчику грають 4 польових гравці та 1 воротар, а загальна кількість учасників матчу не перевищує 14 осіб. Для великого футболу цифри значно більші.
З фінансової точки зору, ці суми також відрізняються. Якщо порівняти з футболом, ситуація не виглядає такою страшною, але загалом Екстра-ліга є значно витратнішою, ніж Перша ліга України", - зазначають представники Агромату, новачка в чемпіонаті.
Витрати варіюються в залежності від регіону, де знаходиться команда. У Києві, зрозуміло, ціни вищі, що призводить до значних витрат. Варто зазначити, що близько половини команд Екстра-ліги базуються в Києві або його околицях.
Оренда залу на одне тренування для Агромата обходиться у 3 тисячі гривень. Для матчу ціна вийде ще дорожчою.
"Залежить від кількості часу, на який ти орендуєш. Це індивідуальні питання. Якщо це, наприклад, субота, то зал орендується ще й іншими турнірами, і треба погодити час, на який ми беремо. Плюс повітряні тривоги також продовжують час оренди", - пояснюють у клубі.
Згідно з інформацією, наданою президентом Авалона, проведення домашнього матчу може коштувати приблизно 150 тисяч гривень. У цю суму входять витрати на оренду спортивного майданчика, організацію трансляції, а також оплату праці суддів. За один поєдинок команда суддів отримує 40 тисяч гривень.
Ця сума розподіляється між суддями, хронометристом та спостерігачем, що також викликає певні труднощі. Оскільки оплата значно нижча в порівнянні з футболом, де арбітри можуть заробляти тисячі доларів щомісяця, судді частіше надають перевагу саме футболу.
Проблема 4: державна стратегія
Проблема в українській системі полягає в тому, що види спорту, які мають олімпійський статус, отримують значно більшу підтримку в фінансовому плані.
Для прикладу, у 2026 році найбільша сума на неолімпійський вид виділена на пауерліфтинг - майже 25,5 млн грн. Це у майже 4 рази менше за олімпійську легку атлетику, де близько 100 мільйонів.
При чому така проблема футзалу існує не лише в Україні, а й в умовній Великій Британії, де спортивна система також побудована з акцентом на Олімпійські ігри.
Міністерство молоді та спорту України надає підтримку футзалу, зокрема забезпечуючи фінансування для виїздів та витрат на відрядження, проте не вирішує одну з найактуальніших проблем.
У країні в даний час діє заборона на здійснення капітального будівництва за рахунок державних фінансів. Основна увага зосереджена на війні, а питання відновлення розглядатиметься пізніше. Я переконаний, що відбудова відбудеться, і ставлюся до цього з розумінням. Фінансові ресурси повинні бути використані для захисту нашої незалежності, підтримки військових і досягнення перемоги, - зазначає президент АФУ.
Ще однією складністю для Авалона є питання організації трансляції. Справа в тому, що в Київській області онлайн-трансляції заборонені, і для отримання відповідного дозволу доводиться долати численні бюрократичні перешкоди.
Щоб отримати дозвіл від міської ради, необхідно пройти кілька етапів погодження: спочатку місто узгоджує свої дії з районною військовою адміністрацією, яка, в свою чергу, консультується з обласною адміністрацією. Після цього питання виноситься на розгляд відповідної ставки. Лише після успішного проходження всіх цих етапів можна переходити до проведення трансляції.
Це стосується трансляцій на весь сезон, проте узгодження проходить для кожної окремої гри. У минулому році процес був дещо легшим - все узгоджувалося лише в районній військовій адміністрації. Але після того, як сталися обстріли на дроновій виставці, наклали певні обмеження.
Зараз у Київській області заборонено проводити масові заходи. Якщо до 50 осіб, то можна отримати на місцевому рівні. Якщо більше - треба пройти всю процедуру. Для цього треба максимальна комунікація. Нас в принципі чують, підтримують. Потихеньку, але вирішуємо цю всю ситуацію", - пояснює президент клубу.
І незважаючи на всі труднощі, футзал продовжує свій розвиток.
Преимущество 1: финансовые партнёры
З одного боку президент Авалона каже, що футзал мало цікавий спонсорам. З іншого - вони все ж з'являються.
"Кількість закритих спонсорів залишається комерційною таємницею. Проте приємно зазначити, що це число перевищує показники минулого року, а минулорічні результати були кращими, ніж у попередні роки. У цьому напрямку ми продовжуємо прогресувати", - підкреслює Московко.
Партнерів приваблює не лише участь клубів, а й сам чемпіонат. У минулому році турнір вперше отримав дохід від трансляцій – тоді це здійснювалося через MEGOGO, а тепер футзальні матчі буде транслювати Київстар ТБ.
Минулого року гроші між клубами розподілялися пропорційно. У новому сезоні ж розподіл залежатиме від кількості зіграних матчів. Тому фіналіст плейоф цього разу отримає більше, ніж команди, що вилетять раніше.
Крім того, у минулому сезоні титульним спонсором Екстра-ліги виступила компанія betking, уклавши угоду на два роки. Хоча УАФ сприяла цій співпраці, подібні партнерства з букмекерськими компаніями мали місце і раніше.
І це суттєва допомога для клубів. Як ми вже казали, організація домашнього поєдинку може коштувати близько 150 тисяч гривень. Однак, ці кошти цілком перекриває компенсація.
"Якщо арбітраж - 40 тисяч, то вартість компенсації від спонсора більша, ніж ці гроші за кожну гру. Плюс гроші, що потенційно будуть отримані від трансляції. Тому вартість домашніх матчів команда може покривати за рахунок партнерських грошей. Але клуби мають ще й своїх партнерів", - додає президент АФУ.
В Агроматі зазначають, що футзал набирає популярності серед аматорів. В лише Києві можна знайти близько 300-400 команд, які беруть участь у різних змаганнях. Спонсори усвідомлюють цю тенденцію і починають приділяти більше уваги цьому виду спорту.
Перевага 2: перспективи на майбутнє.
На початку ери незалежності в Україні футзал ще не мав розвинених шкіл, але тепер ситуація кардинально змінилася. Сьогодні більшість команд активно створюють та підтримують молодіжні та дитячі колективи. Особливо в цьому плані виділяється команда Ураган.
"Ми маємо комітет, що відповідає за дитячо-юнацький футзал. Цього року під його керівництвом взяли участь 229 команд, починаючи з вікової категорії U-8 і закінчуючи U-19. Кількість команд постійно зростає, і ми уважно слідкуємо за тими, хто займається виключно футзалом," - зазначає президент АФУ.
Практично всі опитані зазначали, що футзал став значно більш популярним серед дітей. Особливо вирізнялися згадки про вплив бронзової медалі чемпіонату світу 2024 року та виступу на Євро-2022.
Вважаю, що все більше дітей виявляють інтерес до футзалу, адже АФУ організовує безліч чемпіонатів для різних вікових груп і проводить змагання в рамках Кубку. Кількість учасників продовжує зростати, а також збільшується число дітей, які прагнуть спробувати свої сили у футзалі. Можливо, серед них ми виявимо майбутніх зірок.
Проте, успішні результати національної збірної та чемпіона України в Лізі чемпіонів також відіграють важливу роль у популяризації футзалу. "Дітям дуже цікаво займатися цим видом спорту", - зазначає тренер SkyUp Максим Павленко.
В той же час у командах Екстра-ліги все частіше можна побачити молодих футзалістів, що ще десять років тому було важко уявити. Сучасний чемпіонат відкриває нові горизонти для молодих спортсменів, і вони активно ними користуються.
Владислав Первєєв, який має 24 роки, вже встиг стати лідером української збірної та чемпіоном України в команді ХІТ. Тим часом, 18-річний Ілля Приходько з клубу Ураган встановив рекорд, ставши наймолодшим гравцем у футзалі в історії європейських чемпіонатів.
Перспективи українського футзалу виглядають дуже обнадійливо. Це викликає позитивні емоції.
Плюс 3: футзал стає професійним
Ви не повірите, але ще кілька років тому більшість гравців, навіть на рівні Екстра-ліги були без контрактів. Звісно, це не стосувалося легіонерів, які б на такі умови навряд поїхали.
А так, між клубами та гравцями зазвичай підписувалися робочі договори на 1-2 роки. Зараз в Екстра-лігу зайшов Агромат, у якого саме такі відносини з гравцями.
"Ми не заключаємо контракти, все на домовленостях. У нас просто є угода між клубом і гравцями, яка підписується щороку. Все те, про що ми говоримо на словах - просто кладемо на папір та своїми підписами скріплюємо.
Чи це дійсно вірно? Можливо, це не так, але, можливо, для забезпечення відповідальності між усіма учасниками варто мати контракти. Це могло б бути правильним підходом. Але чи може лише угода утримати когось у команді?" - висловлюють думку в клубі.
Проте така ситуація є типовою для Першої ліги, з якої Агромат піднявся на вищий рівень. У Екстра-лізі дедалі більше клубів переходять на контрактну систему. Наприклад, усі новачки Авалона, що приєдналися влітку, вже підписали угоди терміном на 3-6 років.
Чому це так? Тому що Перша ліга не є повністю професійною у світі футзалу. Багато гравців поєднують спорт із іншими видами діяльності, а тренування проводяться не щодня. Натомість в Екстра-лізі футзалу приділяється набагато більше часу, що забезпечує більш професійний підхід до гри.
"Скільки людей має додаткову роботу? Мабуть, близько 30%. Це пов'язано з тим, що в Першій лізі гравці не займаються щодня, тому вільний день або час після тренування можуть використовувати для роботи. У нашій попередній лізі цей показник становив близько 80%", - зазначають в Агроматі.
У минулому році в Авалоні, коли команда вже брала участь в Екстра-лізі, 70% спортсменів мали додаткову роботу. Наразі в команді залишилися такі футзалісти, але їхня кількість значно зменшилася.
Між Першою лігою та Екстра-лігою існує величезна різниця. Швидкості значно вищі, а рівень гравців суттєво відрізняється. Коли ми переходили в Екстра-лігу, у нас були сподівання, що буде трохи складніше. Проте вже з перших днів стало очевидно, що це не просто крок вперед, а цілих десять в усіх аспектах — як в організації, так і в ставленні.
Це вже справжній професійний рівень. Наразі, напевно, тільки в Екстра-лізі спостерігається така ситуація. Поєднувати роботу і футзал тут стає все складніше. У нашій команді залишилося троє гравців, які працюють у ДСНС, але я маю на увазі більш широкий контекст щоденної роботи. Це дійсно непросто.
Сьогодні я не маю жодних труднощів у цьому питанні, тоді як минулий рік був значно складнішим — близько 70% команди тоді все ще працювали. Це, безумовно, позначається як на тренуваннях, так і на досягненнях, - зазначає тренер Авалона Олександр Славінський.
Плюс 4: футзал розвивається
Цю інформацію озвучує президент Асоціації футзалу України Сергій Владико, а також підтверджують гравці, тренери та клубні власники. Заробітки зростають, а інтерес з боку як уболівальників, так і спонсорів стає все більшим.
"Ми маємо дані про перегляди. Значні зміни в популярності стали помітними після Євро-2022. На жаль, початок повномасштабної війни негативно вплинув на ці показники. Проте у 2024 році успішні виступи збірної знову істотно підвищили рейтинг популярності та кількість переглядів. Це свідчить про те, що інтерес зростає, незважаючи на всі труднощі, з якими ми стикаємося в житті", - зазначає Владико.
Хоча до роботи суддів існує безліч запитань, жодна перевірка на поліграфі досі не виявила корупційних елементів. Проблема нестачі кадрів у суддівстві дійсно існує, проте вона не є критичною.
"Ми маємо п'ять арбітрів, які мають категорію ФІФА, що дозволяє їм судити міжнародні турніри. Наразі триває навчально-тренувальний збір для арбітрів, в якому беруть участь близько 60 осіб. Після завершення збору вони будуть розподілені на групи та отримають можливість officiate матчі Екстра-ліги", - зазначив президент АФУ.
Якщо зараз для виходу в Екстра-лігу достатньо бути просто командою Першої ліги (спортивного принципу у футзалі не існує), то з наступного сезону АФУ планує ввести атестацію.
В даний момент будь-яка команда має можливість піднятися до вищого дивізіону, але з наступного сезону вимоги стануть суворішими. Будуть введені нові критерії, що стосуються місця проведення матчів та самого клубу, зокрема, необхідність мати хоча б одну юнацьку команду.
Авалон, наприклад, славиться своїми ультрас, чим не можуть похвалитися багато інших команд. При цьому клуб займає лише друге місце у вищому дивізіоні.
"Якщо б не наші вболівальники, я б не присвячував себе футзалу. Ми дуже цінуємо їхню підтримку, і коли граємо в Києві, відчуваємо, що це наш домашній майданчик - адже може завітати 40-50 фанатів."
Вони збираються самостійно, але ми їм можемо допомагати організовувати логістику. Якщо потрібна допомога - звертаються, ми обов'язково допоможемо, бо нам це дуже важливо", - додає президент Авалона.
Легіонери знову завітають до нас. У минулому сезоні бразильців запрошував SkyUp, тепер Авалон привіз двох гравців прямо з Бразилії, а ХІТ вперше в своїй історії уклав угоду з легіонером.
Усе це свідчить про прогрес футзалу. Це поступові, але важливі кроки, які здійснює наш чемпіонат. І цьому варто бути вдячними.
Як живуть в українському футзалі
Игроки
Більшість футзалістів мають однакову історію - у дитинстві грали у "великий футбол", в якийсь момент отримали пропозицію з футзалу (хтось паралельно грав у обидва види) та вирішили спробувати.
Наступним етапом є змагання серед молоді. У таких подіях, як правило, не передбачено фінансових виплат. Лише в окремих командах можуть бути бонуси за виграш у матчах. Натомість учасникам можуть запропонувати інші вигоди, такі як проживання в гуртожитку та забезпечення харчуванням.
Все залежить від складу команди. У нашій команді "Ураган" фінансування не було. У нас все було забезпечено безкоштовно: харчування та проживання в гуртожитку надавали тим, хто потребував. Лише після здобуття перемоги в Юнацькій Екстра-лізі ми отримали премії.
Чи платять взагалі? Минулого року платили в Енергії, але це не як зарплата, а більше як бонуси за матч, перемогу", - пояснює Павло Єрмохін, літній новачок Авалона, що прийшов з академії Урагану.
На які аспекти акцентують увагу під час відбору? Перш за все, на когнітивні здібності. Футзал — це набагато динамічніший вид спорту, тому й вимоги до гравців зростають: необхідно швидше приймати рішення та діяти.
Найголовніше в спорті – це менталітет гравця. У критичних ситуаціях потрібно швидко приймати рішення. Навіть якщо ти не відрізняєшся високими фізичними показниками чи спеціальною підготовкою, своєчасні рішення на полі можуть зробити тебе помітним. Тому такі талановиті діти та дорослі спортсмени стають справжнім скарбом для будь-якого тренера.
Тому техніка, швидкість ухвалення рішень, координація - це те, що стосується універсалів. До воротарів - реакція та останнім часом гра ногами. Футзал перейшов до універсалізації - кожен зобов'язаний вміти грати на будь-якій позиції", - каже тренер SkyUp.
Існує ще один спосіб перейти у футзал безпосередньо з великого футболу (нагадуючи 1990-ті роки), як це зробив колишній вихованець Динамо Ернест Романчук, який цього літа приєднався до команди ХІТ. Проте, цей шлях є значно рідкіснішим.
Перший контракт – це завжди результат переговорів між клубом та самим футболістом. Тому на юнацькому рівні, коли хтось демонструє видатні здібності, йому можуть запропонувати значну фінансову винагороду. Проте, зазвичай, суми контрактів є набагато більш скромними.
Наступним чинником залишається сам футзаліст - за інформацією джерел, заробітні плати можна порівняти з тими, що пропонуються у футбольній Першій лізі, коливаючись від 600 до 3 тисяч доларів.
"В загальному, моя зарплата цілком достатня, і я не маю жодних скарг. Всі основні потреби я можу задовольнити. Зрозуміло, що, будучи молодим, важко отримати максимальні умови в новій команді. Спочатку ти отримуєш одну ставку, потім, демонструючи свою гру та результати, з часом, якщо керівництво задоволене, можна розраховувати на підвищення. Скажу так, що я цілком задоволений своїм становищем," - ділиться думками 22-річний футболіст ХІТа Максим Малиновський.
Стати гравцем Екстра-ліги означає зануритися у світ футзалу майже на повну ставку. Тренування проходять п’ять днів на тиждень, а в суботу відбуваються матчі, залишаючи неділю для відпочинку. Такий ритм триває практично протягом всього року, з лише місячною перервою влітку.
"Тобто робочий тиждень - з понеділка до п'ятниці. У суботу гра, а неділя - вихідний. Понеділок може мати два тренування - в тренажерному залі годину, а після нього ще повноцінне тренування. Якщо дуже важка гра, або тренер поставив задачу на гру, і ми її виконали, то може бути 2 вихідних. Але це дуже рідко.
"Наша специфіка в тому, що ми не маємо зимового відпочинку, як у футболі. Це означає, що ми можемо грати 29 грудня, а вже 3 січня знову збиратися на тренування. До того ж, є ще матчі збірної та в Лізі чемпіонів, що додає нам додаткових ігор і поїздок. У часи війни подорож займає значно більше часу і забирає сили навіть більше, ніж сама гра. Але ми вже адаптувалися до цих умов", - ділиться своїми думками Чернявський.
Гравцям з нижньої частини турнірної таблиці трохи легше - в умовного Авалона, що не пройшов у плейоф, змагання завершилися ще у квітні. Але через це вони й зібралися значно раніше, порівняно з ХІТом, що грав у фіналі.
А що ж буде далі?
Тренеры
Футзал тримає в своїх обіймах, як зазначає тренер Агромата. Саме тому багато футзалістів не можуть відірватися від улюбленого спорту. Прикладом цього є Косенко, який нині очолює збірну України.
Але схожі історії розповідали й інші наставники. Сергій Журба, наприклад, грав свого часу за збірну, а зараз тренує ХІТ. Як і Максим Павленко, що нині тренує SkyUp. Олександр Славінський з Авалону виступав на аматорському рівні.
Бути тренером в Екстра-лізі означає невпинно бути зайнятим. Поки гравці насолоджуються місяцем відпустки, тренери використовують цей час для детального аналізу минулого сезону та роботи над формуванням нової команди.
"Іноді настають такі моменти, коли вихідні хочеться провести в спокої, відокремившись від усіх турбот і насолоджуючись тишею," - поділився думками Сергій Журба, тренер ХІТа.
Але робота триває постійно. Навіть в Авалоні, який завершив сезон ще у квітні, тренери по суті одразу ж почали роботу з підготовки до наступного сезону.
Порівнювати зарплати наставників із заробітками у футболі, безумовно, недоцільно, проте їх цілком достатньо для забезпечення комфортного рівня життя.
"Чи вистачає зарплати для комфортного життя в Києві? Комфорт же - він різний. Якщо порівнювати великий футбол і футзал, то в нас футзал раніше називали мініфутболом. Багато людей сміялися, що мініфутбол, мінізарплати, мініпремії. Ми не балувані люди, нам вистачає.
Звичайно, завжди хочеться більше — грошей ніколи не буває забагато. Проте ми також реалістично оцінюємо ситуацію і вдячні нашому Президенту за його зусилля у пошуку фінансів та підтримці команди навіть в умовах війни. Ми продовжуємо рухатися вперед, грати, досягати результатів і радувати наших шанувальників," — підкреслив він.
Подальший розвиток кар'єри буде залежати від самих тренерів. Адже висококваліфіковані фахівці завжди користуються великим попитом у світі футзалу.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to assist you.
Знаєте, Бразилія завжди вважалася однією з провідних країн у світі футзалу. Вона панувала на міжнародній сцені до того моменту, поки Іспанія не зайняла лідируючі позиції. Проте й сьогодні бразильські команди залишаються фаворитами на всіх змаганнях, а їхні футболісти входять до числа найкращих у світі.
Футзал - один з найпопулярніших видів спорту в Бразилії, а ще в нього грають найбільше в країні, навіть більше за футбол. І попри все це, він суттєво поступається своєму "великому брату".
Відмінність вражаюча:
"На мою думку, футзал займає друге чи третє місце за популярністю серед видів спорту в Бразилії. Це той вид спорту, в якому бразильці займаються навіть активніше, ніж у футбол. Однак, йому не вистачає фінансування. Зарплати гравців становлять навіть менше 10% від гонорарів у великому футболі", - говорить новачок Авалона Лукас.
Саме Бразилії програла збірна України у півфіналі чемпіонату світу 2024 - у дуже конкурентній боротьбі, з мінімальною різницею. Це доводить, що український футзал у перспективі може конкурувати зі світовими гегемонами.
Проте йому необхідна допомога.
Уже 29 серпня стартують перші ігри чемпіонату України сезону 2026/27. Завітайте на матчі та підтримайте свої команди. Наш футзал вартий вашої уваги!
#
