Ексгравець "Дніпра", "Карпат", "Шахтаря" та інших українських і закордонних клубів, а також ветеран збірної України Артем Федецький дав ексклюзивне інтерв'ю сайту Sport.ua, де розповів про таке:
Чи обирають "Карпати" правильний напрямок?
- Відставка Маркевича, суперечка між Корнієнком та Маркевичем, хто несе відповідальність?
Чи є призначення Андрія Русола в "Карпати" помилкою? Який вплив він мав на занепад двох футбольних команд у Дніпрі?
Чому Буткевич обрав Імада Ашура на пост головного тренера? Які шанси у Руслана Ротаня на керівництво "Полісся"?
Відмінності між Ахметовим і Коломойським: історія про те, як президент "Шахтаря" компенсував коливання курсу долара у зарплатах.
- Спадок професійного футболу на Волині: причини занепаду та можливі рішення.
Відповіді на ці та багато інших питань читайте далі в ексклюзивному матеріалі.
Які ваші враження від "Карпат" у цьому сезоні?
На даний момент "Карпати" демонструють позитивний результат, і це є найважливішим фактором. Якщо команда виступає, значить, все йде у правильному напрямку. Немає поганих чи хороших тренерів, є лише досягнуті результати. Вони відображають реальний стан справ. Кожен тренер має свій власний підхід, тактичні схеми і підготовлені стратегії для кожного суперника. Це абсолютно природно. Неправильно стверджувати, що хтось діє невірно. Кожна точка зору заслуговує на увагу, і я цілком це визнаю. Як ситуація розвиватиметься далі - побачимо.
Я не хочу нікого критикувати, просто львівський клуб для мене не чужий. Люблю "Карпати", люблю Львів, поважаю вболівальників. Проте в мене трохи інше бачення розвитку клубу.
- Яке?
Якби на посаді тренера опинився Маркевич, ситуація виглядала б зовсім інакше. Вважаю, що це б дало істотний приріст у якості команди. Чому ж головний інвестор Матківський або інші, хто вкладає кошти, обрали інший шлях, мені не відомо. Час розставить всі крапки над "і". Можливо, я помиляюся - це лише моя особиста думка. У футболі, зрештою, вирішальним є результат, а наразі "Карпати" демонструють досить непогані досягнення.
Мені подобається приклад клубу "Полісся". Буткевич помітив деякі недоліки і вніс суттєві зміни в його роботу.
Футбол — це справедливий спорт. Він здатен відновити порядок, розставивши на свої місця як гравців, так і тренерів, керівників та навіть інвесторів. Просто потрібно дати йому трохи часу.
Особисті зацікавлення часто не співпадають з стратегічними планами розвитку клубу та його інфраструктури. Це стане очевидним, і я особисто буду уважно слідкувати за цим у Львові. Я вірю, що футбол має свою справедливість. Це відчуття я здобув на власному досвіді. Усе, що робиться неправильно, футбол зрештою коригує. Це питання лише часу. Мова йде про тих, хто ставить свої приватні інтереси вище за інтереси гри.
Поділіться, будь ласка, своїми враженнями щодо призначення Мирона Маркевича на посаду головного тренера "Карпат". Як ви до цього віднеслися?
Якщо розглядати це питання в глобальному контексті, запрошення Маркевича до "Карпат" є вдалим рішенням як з практичної, так і з маркетингової точки зору.
Мирон Богданович – відомий тренер України, який зробив свій внесок у розвиток "Металіста" та здобув першу бронзову медаль для "Карпат". Його досягнення включають успішну роботу з "Дніпром", де він вивів команду до фіналу Ліги Європи, незважаючи на відсутність фінансування. Це справжнє досягнення! Слід продовжувати рух у правильному напрямку, розвиваючи як академію, так і основну команду під керівництвом Маркевича. Львів'яни дуже цінують Мирона Богдановича.
Далі інвесторам "Карпат" якась кулька стрільнула в голову, й усе в моменті змінилося. На це зокрема й вплинули події у "Поліссі", але бачимо, що зараз Імада Ашура звільнено, й команда пішла правильним курсом, призначивши Руслана Петровича Ротаня.
Чув, що між шеф-скаутом "Карпат" Глібом Корнієнком та головним тренером Мироном Маркевичем виникли певні розбіжності. Які у вас думки з цього приводу?
Розглянемо ситуацію з ширшої перспективи. У сфері футболу, хто є Гліб Корнієнко, а хто - Мирон Богданович Маркевич? Давайте порівняємо їхні досягнення та результати. Як зазначив Юрій Вільйович Максимов: "Щоб краще розуміти футбол, мені довелося навчитися IT-спеціалістом і займатися комп'ютерами". Проте варто зазначити, що Максимов (додаток І. Л.) також має вражаючий досвід, граючи за "Динамо" та "Вердер".
Тут виникає конфлікт, який, ймовірно, став наслідком помилкового сприйняття інвестора клубу. Він порівнює Маркевича з Корнієнком, який виконує роль скаута або керівника аналітичного відділу, що є складним для правильного визначення. "Карпати" безсумнівно зробили хибний крок, звільнивши Маркевича, що негативно позначилося на подальшому розвитку команди.
Чи маєте на увазі призначення Владислава Лупашка?
Ні, в цілому. Хоча щодо Лупашка не можу висловити нічого негативного. Він займався тренуванням "Інгульця" і допоміг команді піднятися до УПЛ, що заслуговує на похвалу.
У мене є своє бачення того, як має розвиватися клуб, дитячий футбол та академія. Я не проти співпраці з "Рухом", але маю інший підхід до цього питання.
Чимало осіб, які не цінують саму суть футболу, а займаються ним лише заради особистої вигоди.
- Що можете сказати про призначення Андрія Русола?
Що тут можна сказати? Для мене Маркевич завжди асоціювався з брендом "Карпати", тому напрямок розвитку був цілком зрозумілим. Я вважаю, що його варто було б розвивати, і це, на мою думку, стало б ідеальним рішенням. Це всього лише моя особиста думка, і я не маю наміру нав'язувати її іншим.
Щодо Андрія - подивимося, як розвиватимуться події. Час розставить все на свої місця. Коли Андрій працював у ФК "Дніпро", а потім у СК "Дніпро-1", ми всі стали свідками того, що сталося з цими клубами - їх вже не існує. Можливо, Андрій образиться на цю розмову - це його вибір. Але я також маю право на свою думку. Ми живемо у демократичному суспільстві, де кожен може висловлювати свої думки. Хтось міг би сказати інакше, але я вважаю, що іноді краще залишитися мовчазним, враховуючи моє бачення ситуації. А результати покажуть справжню картину. Що стосується футбольного прогресу, наразі в "Карпатах" все йде добре.
Дехто стверджує, що Андрій Русол є обдарованим професіоналом і керівником, але результати його діяльності свідчать про інше: два клуби припинили існування, а працівники залишилися без зарплати. Яка ж точка зору є правильною?
Отже, зверніть увагу. Відсутність зарплати для працівників є абсолютно неприпустимою ситуацією. Кожен, хто трудиться в клубі або в його підрозділах, повинен отримувати справедливу винагороду. Це основа стосунків між роботодавцем та працівником. Якщо людина відвідує робоче місце, вона заслуговує на отримання своїх коштів.
У "Дніпрі" футболісти представляють собою окрему главу. З одного боку, у них були вигідні контракти, і вони змогли заробити певні суми. Але з іншого боку, існували й звичайні працівники, які піклувалися про футбольні поля, отримуючи всього 100-150 доларів, і їхні зарплати затримувалися на 3-4 місяці. Це абсолютно несправедливо.
- Взагалі система виплат у "Дніпрі" була доволі дивна. Гроші платять із затримкою в 2-3 місяці.
- Оце й губить футбол. І коли хтось на кшталт Андрія Русола каже про розвиток, але водночас не виконує базові речі, це важко прийняти. Ми з ним бачимося, вітаємося, але як можна запрошувати людину на керівну посаду в "Карпати", знаючи про його минуле?
Я не прагну робити остаточні висновки – час сам все розставить по своїх місцях. Однак є моменти, які я просто не можу змиритися. Вибачте, але не варто обманювати футбол. Він сам усе розставить на свої місця. Можливо, не миттєво – через рік, два чи три, але справедливість неодмінно восторжествує. Якщо існують зобов'язання – фінансові, інфраструктурні чи кадрові – їх потрібно виконувати.
Домовилися про розвиток - реалізовуйте його. Домовилися про академію для молоді - робіть. Обіцяли дітям і батькам умови - забезпечуйте їх.
Що ви наробили? Справжній "Дніпро" зник. Натомість виник СК "Дніпро-1" – ненатуральне, непотрібне утворення на основі великого клубу. З легендарних постатей, таких як Багмут та Кучеревський, створили щось штучне. І що з того? З часом це все просто зникло.
Чи нормально, що Русол за шість місяців до ліквідації "Дніпра-1" вже обговорював угоди з "Карпатами"?
А що буде далі? Далі Андрій знову повертається до роботи в системі "Карпати". Залишимося в очікуванні. Не хочу висловлювати зайвих припущень, але, чесно кажучи, я - незалежна особистість і завжди висловлюю свої думки.
З тим курсом, який "Карпати" обрали на даний момент, я абсолютно не погоджуюсь. На сьогоднішній день емоції, успіхи, ігри та атмосфера виглядають привабливо. Але давайте згадаємо, як все розвиватиметься в майбутньому.
На мою думку, з Маркевичем ситуація могла б скластися зовсім інакше. Це людина з місцевих, яка щиро віддавала себе клубу. Саме під його керівництвом "Карпати" вперше в історії здобули бронзові медалі. Це було справжнє, гідне та потужне досягнення.
У Маркевича виникали суперечки з адміністрацією "Карпат".
Конфлікти з Димінським — це окрема тема. Однак, коли Маркевич повернувся до "Карпат", це стало значним кроком з боку керівництва. Клубу варто було б врахувати цю ситуацію, адже він не є випадковою постаттю у світі футболу. Це людина, яка присвятила грі все своє життя. Його досвід і знання заслуговують на увагу. Проте в клубі вирішили по-іншому. Вони вважають, що живемо в епоху технологій XXI століття, і подивимося, як все складеться.
Скажу ще раз, мені подобається, як Буткевич формулює свої висновки. І вони абсолютно вірні. З таким складом і бюджетом "Полісся" демонструє справжні досягнення. Проте футбол — це не лише бізнес. Це, перш за все, радість для фанатів, для тих, хто дійсно захоплюється цією грою. Тому не використовуйте емоції вболівальників у своїх інтересах. Ось і вся суть.
- А як вам ситуація з "Поліссям"? Імад Ашур виставив у своєму профілі в соціальній мережі період у клубі як власні досягнення.
Це просто якась божевільня. Я, якщо чесно, не можу зрозуміти, чим ця особа займалася в "Поліссі". Справді, як вона туди потрапила?
Кажуть, що він володіє вражаючою здатністю розповідати історії. Схоже, що Буткевич зовсім потрапив під його чарівність.
Так, він добре володіє українською мовою — це заслуговує на похвалу, але яке це має відношення до справи? Це ж не є підставою для призначення його на пост головного тренера клубу з серйозними амбіціями. Так, він мав досвід у академії "Дніпра-1" і працював з юнацькими командами — але тоді краще було б, якби він обрав тренувати "Полісся" U-19. Це не той рівень для першої команди з таким бюджетом і інфраструктурою.
"Полісся" зараз - один з найамбітніших клубів в УПЛ. База шикарна, на рівні провідної трійки в Україні. Там мають працювати справжні фахівці. Й добре, що призначили Ротаня - це вже серйозний рівень. Людина з футбольним минулим, досвідом. У нього є футбольне бачення, характер, цілеспрямованість. Я особисто чудово знаю Ротаня. Я переконаний: він може дати результат. Це буде якісне оновлення.
Чи стала призначення Ашура помилкою з боку Буткевича?
- Не хочу нікого ображати, але досить дурити футбол. І Буткевич це, нарешті, зрозумів і почав зчищати все зайве, всю випадкову ланку: селекціонерів, скаутів - усіх, хто не відповідав рівню його амбіцій.
Футбол - це більше, ніж просто комерційна діяльність, де йдеться про прибутки чи збитки. Це світ емоцій і справжнього ставлення. Це стосується як професіоналів, так і молодших гравців.
- Ви також переживали це самі.
- Я сам через це проходив у "Волині". Знаю, як це - грати на цеглинах замість воріт. Тоді було байдуже, де грати - аби м'яч був. А зараз - усе інакше. Дітям слід створювати умови. Щоб не виїздили за кордон, а залишалися тут, розвивали футбол удома, в Україні.
Безумовно, першорядним завданням є підтримка наших військових. Водночас, важливо також звертати увагу на майбутнє. Розвиток спорту та дитячих навчальних закладів є надзвичайно важливим аспектом. Це справедливе і правильне інвестування, яке принесе плоди, якщо ми будемо діяти з щирістю, а не керуючись власними амбіціями.
Якщо провести порівняння заробітних плат у "Дніпрі" та "Шахтарі", то де ви відчували більшу впевненість у стабільності?
- Пам'ятаю, як у "Шахтарі" було, коли виграли Кубок УЄФА. Це був останній кубок перед запровадженням нового турніру - Ліги Європи. Тоді все платилося буквально після кожного матчу. Навіть ті гравці, які не потрапляли до заявки на матч, отримували преміальні. Стабільно після кожного матчу всі фінансові умови виконувалися.
Ставлення Ахметова до своєї команди вражало, він повністю віддавався "Шахтарю". Маю надію, що і сьогодні він продовжує жити цим клубом.
Чи можете поділитися прикладом, як Ахметов піклується про своїх гравців?
Згадую, як українці укладали нові угоди під час глобальної економічної кризи. Тоді курс долара різко зріс, і кожен гравець зазнав значних втрат у своїх доходах. Єдиним, хто не постраждав, були легіонери, адже їхні зарплати виплачувалися в євро.
Ми зазнали втрати, що дорівнює зарплаті за 2,5 місяці, внаслідок стрімкого зростання курсу долара до гривні. У цей час Володя Єзерський виступив з ініціативою підняти це питання, і спочатку всі українські футболісти звернулися до Луческу, а згодом і до Ахметова.
Уявіть собі, людина, крім того, що відшкодувала цю різницю, так ще й перевела зарплату українцям із гривні в долари. Кожному українцю відкрили валютні рахунки, й люди, які працюють в клубі, коли отримували заробітну плату, міняли гривні й клали на доларовий рахунок.
Отже, зверніть увагу на різницю у ставленні Коломойського до "Дніпра", коли він просто відмахнувся від клубу, і Ахметова, який дійсно віддавався цій команді. Ахметов був присутній на всіх тренуваннях перед матчами і вільно спілкувався з кожним гравцем.
З ким він найчастіше спілкувався в команді?
Звичайно, спочатку я мав змогу поспілкуватися з Луческу, а потім і з кожним з гравців. Це було справді неймовірно. На жаль, в сучасному світі таких особистостей залишається все менше.
В умовах війни багато підприємців зосереджені на інших пріоритетах і не можуть інвестувати в футбол.
Так, нині ми переживаємо важкі часи, і підтримка Збройних Сил України є надзвичайно важливою. Проте не можна залишати без уваги молоде покоління. Варто думати про дітей, які мріють виступати у провідних європейських клубах і прагнуть розвиватися як футболісти.
Так, створюється певна академія, як, умовно, в "Руху", "Шахтарі", "Динамо". Тому слід дітям давати якийсь плацдарм. Хлопці наші воюють за майбутнє, а наше майбутнє - це що? Це, звичайно, наші діти. А більшість чиновників і посадовців на це все махнули рукою та, прикриваючись допомогою ЗСУ, не знаю, можливо, дехто з них справді допомагає, але багато хто живе винятково задля своїх інтересів, на жаль, і такі є. Я називаю їх "падальщики, гієни", намагаються нажитися на всьому.
- Що вас турбує найбільше?
Поділюсь своїми переживаннями. Футбол у Луцьку, на моїй рідній Волині, на жаль, дійшов до критичної точки. Навіть у відносно спокійні часи, коли не йшлося про повномасштабну агресію з боку Росії, рівень футболу там залишався досить низьким, починаючи з обласних змагань.
Чиновники чомусь не проявляють жодного зацікавлення, хоча для людей, зокрема для мешканців Волині, це справжня втрата. Громада була тісно пов'язана з футбольним клубом "Волинь", підтримуючи його, відвідувала матчі та переживала за результати. Тепер клуб закритий, а дитяча академія залишилася без підтримки і виживає лише завдяки батьківським внескам (аналогічні проблеми спостерігаються і в Дніпрі - прим. І. Л.).
Чи може бути так, що футбол актуальний лише для батьків юних гравців?
- На жаль, це наші реалії, бо справді кожні мама й тато хочуть, щоб їх дітки розвивалися, та підтримують їх у цих прагненнях. Діти дивляться на Роналду, Мессі, Голанда, хочуть грати в таких клубах як "Манчестер Сіті", "Реал", "Барселона", "Інтер" тощо. Слід допомагати цьому, слід розвивати дитячу інфраструктуру насамперед, потрібно створити плацдарм, щоб діти могли тренуватися. Не менш важлива кваліфікація тренерів, молодих, які хочуть рости, хочуть передавати свої знання дітям.
Коли я розмовляю з батьками, вони завжди питають: "Як справи з футболом у вас?" Мені стає трохи незручно відповісти, але у нас - справжня катастрофа.
Чи є у вас особистий інтерес до розвитку футбольних навичок у дітей?
Згадую, як тільки завершив свою кар'єру, у мене були ще можливості продовжити виступи, але я не прагнув цього. Мені хотілося більше часу віддати родині, адже не хотів далеко від них від'їжджати. Мій син почав захоплюватися футболом і досі мріє стати професійним футболістом.
Ми приблизно пів року з кумом допомагали моєму першому тренеру, Віктору Попку, тренувати дітей. Можливо, в мене мотивація була через власного сина, бо він хоче бути футболістом, розвивається, вдосконалюється. Хотілося допомогти якимись футбольними знаннями, адже в мене вони чималі.
Я бачив ставлення на той час, коли ще був професійний клуб - це просто катастрофа!
Просто втратили інтерес до дитячого футболу та академії.
Чи є у вас якась запам'ятовувана історія?
Момент, який залишився в моїй пам'яті, – це той день, коли ми вийшли на фінальний етап турніру "Соколики", що проходив у Польщі. Тоді команда ФК "Волинь" змагалася проти "Галичини" та "Карпат" у Львові. Хоча я не можу згадати результат зустрічі, пам'ятаю, що ми (ФК "Волинь" - прим. І. Л.) зайняли перше місце і отримали можливість продовжити боротьбу у фіналі в Гданську.
У турнірі взяли участь досить авторитетні клуби, серед яких "Боруссія" з Дортмунда, "Фенербахче", "Мілан" та "Манчестер Сіті". Незважаючи на серйозну конкуренцію, наші хлопці змогли вибороти 5-е місце серед 32 команд. Вони змагалися проти провідних академій світу, зокрема, розгромили "Боруссію" з рахунком 5:0 і здолали "Фенербахче" з рахунком 3:2. У матчі з "Міланом" у них була можливість виграти, але, на жаль, вони поступилися 0:1. У поєдинку проти "Манчестер Сіті" результатом стала нічия. Якщо я не помиляюся, "Сіті" посіли 1-ше місце, "Мілан" - 2-ге, а команди з Польщі зайняли 3-є і 4-те місця, демонструючи також сильні академії.
Чи отримали діти якісь нагороди або вітання?
- Реакція клубу на це мене шокувала! Здавалося б, організуйте якусь зустріч із футболістами, бо наші діти також є частиною футбольного клубу "Волинь", вони ж також дивляться на провідних гравців у нашому регіоні, на основну команду. Реакції не було жодної, абсолютно. Завершилося все тим, що я набрав прессекретаря ФК "Волинь", кажу йому, що ви хоч на сайті напишіть, ви що, знущаєтеся чи що? Пацани домоглися великих результатів, тим паче, я бачив на власні очі їхню самовіддачу, налаштування на гру, зусилля на футбольному полі, як вони билися. Реакція нульова.
Це є актуальною проблемою сучасного футболу. Я не буду торкатися всіх регіонів, а зосереджуся на Волині. Чому ситуація така? Відповіді не маю. У нашому обласному центрі, здається, відсутні навіть штучні футбольні поля. Для молоді, яка бажає займатися футболом, немає жодних умов чи інфраструктури.
- Які ще проблеми?
Іноді буває, що під час дощу дітям забороняють тренування, оскільки є побоювання, що вони можуть пошкодити газон, навіть якщо це поле вільне для використання.
Іноді трапляється, що команда, яка бере участь у дитячо-юнацькому чемпіонаті, готується до змагань з суперниками, але в них немає можливості тренуватися на полі тиждень. Це призводить до того, що замість активних тренувань, їм доводиться лише бігати кроси. Коли ж вони виходять на матчі проти опонентів, результати зазвичай виявляються невтішними — 0:4 або 0:5. У такій ситуації всі починають говорити: «Ось, дивіться на наші результати, у нас немає перспектив». Але, звичайно, перспективи дійсно немає, якщо немає зацікавленості з боку керівництва регіону та області. Яке тут може бути обговорення, коли вони не проявляють бажання розвивати дитячо-юнацький футбол?
Яка ж роль батьків у цьому процесі?
Усі витрати покриваються виключно за рахунок батьків. Вони організовують турніри, закуповують спортивне спорядження, футбольні м'ячі та беруть на себе всі інші зобов'язання.
В даний час батьки змушені оплачувати послуги тренера для навчання своїх дітей. Тренер стає залежною особою, і це неправильно. Він повинен працювати в рамках академії, але, на жаль, така академія наразі відсутня. Відсутність зв'язку з професійним клубом також ускладнює ситуацію, адже клубу просто немає.
Коли після початку повномасштабного вторгнення ФК "Волинь" призупинив свою діяльність, на третій день уже було продано клубний автобус.
Ми влаштовували благодійні матчі на підтримку Збройних Сил України в Луцьку, але зіштовхнулися з певною проблемою: у роздягальні центрального стадіону "Авангард" не виявилося стільців. Виявляється, клуб вирішив виставити все на тендер і продав усе, що могли!
Яким чином ви подолали цю ситуацію?
- Нам доводилося купляти нове та завозити, бо от приїздить збірна України серед ветеранів або ветерани "Динамо" Київ, їм просто немає де перевдягатися. Тому завозили просто пластикові стільці, й команди перевдягалися. Такі реалії.
Мене глибоко турбує ситуація в нашій області, адже мешканці не виявляють активності у підтримці розвитку дитячого футболу та спорту в цілому, особливо представники влади та керівництво регіону.
- Чому так?
- Завжди якісь виправдання знаходяться: то ковід, то війна, то ще щось. Безумовно, потрібно допомагати ЗСУ, але й про дітей не варто забувати, бо це - наше майбутнє. Єдине, що цьому заважає, чиїсь "інтереси".
Я вже втомився стукати в стінку головою, пояснювати, адже в мене є і футбольний досвід, і людський досвід, щоб розвивати футбол на Волині, починаючи з дитячо-юнацького. Проте, на жаль, у деяких людей своє бачення.
#Національна збірна України з футболу #Кріштіану Роналду #СК Дніпро-1 #ФК "Шахтар" Донецьк #Ліга Європи УЄФА #ФК "Динамо" Київ #Асоціативний футбол #Українці #Артем Федецький #ФК "Дніпро #ФК "Карпати" Львів #Дніпро #Футбольний клуб "Манчестер Сіті". #Ліонель Мессі #ФК "Волинь" Луцьк #Луцьк #Історія #Львів #Полісся (Житомир, 2016) #Мирон Маркевич #Руслан Ротань #Полісся (Житомир, 1959) #Бізнес #"Мілан #Дортмунд #Українська гривня #ФК "Металіст" Харків #ФК "Рух" Львів #Ашура. #Інфраструктура #Рінат Ахметов #Гданськ #Ігор Коломойський #Володимир Єзерський #Андрій Русол
