Фінальні матчі Ліги чемпіонів можуть бути проведені поза межами Європи, і це зумовлено не тільки фінансовими факторами.

Вимоги УЄФА дедалі більше ускладнюють ситуацію для тих, хто прагне організувати фінальний матч.

Декілька тижнів тому Хуан Еміліо Роа, комерційний директор Південноамериканської конфедерації футболу (КОНМЕБОЛ), висловив думку про можливість проведення фіналу їхнього найпрестижнішого клубного змагання - Кубка Лібертадорес - поза межами Південної Америки. Обговорення цього питання триває вже певний час, і основною причиною є фінансові вигоди. В КОНМЕБОЛ вважають, що організація може отримати значно більший прибуток, якщо фінальна гра відбудеться, наприклад, у США або одній з заможних країн Близького Сходу, порівняно з традиційними місцями проведення в Бразилії, Аргентині чи Парагваї.

Для Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА) питання про можливість перенесення фінального матчу Ліги чемпіонів не є настільки актуальним, як у Південній Америці, але події останніх років свідчать про те, що це може змінитися. Цілком ймовірно, що через п'ять років УЄФА все ж вирішить провести фінал Ліги чемпіонів за межами Європи. І, хоч це може здаватися дивним на перший погляд, таке рішення може бути зумовлене зовсім не економічними або маркетинговими факторами...

Незважаючи на високу престижність фіналу Ліги чемпіонів УЄФА, організація стикається з проблемою відсутності реальної конкуренції серед міст, які бажають прийняти цю подію. Наприклад, на фінал сезону 2027/28 заявку подало лише Мюнхен, який вже був господарем фіналу у 2024/25. У боротьбі за проведення фіналу 2028/29 беруть участь лише два міста — Лондон і Барселона. При цьому англійська столиця вже тричі проводила вирішальні матчі цього престижного клубного турніру за останні тринадцять років. Стає дедалі очевиднішим, що кількість стадіонів, які відповідають усім вимогам УЄФА для організації фіналу Ліги чемпіонів, у Європі не зростає. Навпаки, їх стає все менше.

У 2027 році, як очікувалося, фінал Ліги чемпіонів мав відбутися у Мілані, проте УЄФА в результаті відмовився від такої можливості через відсутність гарантій з боку Інтера та Мілана щодо готовності їхнього спільного стадіону до такої події. Обидва клуби лишень нещодавно оголосили про рішення знести нинішній Сан-Сіро, аби на його місці побудувати ультрасучасну арену на 71,5 тисячу глядачів. Після цього господарем фіналу ЛЧ-2026/27 було оголошено мадридський Метрополітано - клубний стадіон Атлетіко, який тільки-но у 2019-му приймав у себе вирішальний матч турніру.

Попри нещодавні заяви УЄФА, які свідчать про негативне ставлення до проведення матчів європейських клубів за межами континенту, багато експертів все частіше висловлюють думку, що організація, ймовірно, буде змушена розглянути можливість перенесення фіналу Ліги чемпіонів, принаймні, до США або до однієї з заможних країн Азії з відповідною інфраструктурою.

Справжня проблема полягає в інфраструктурі, зокрема в її якості та здатності відповідати жорстким вимогам. З моменту перезапуску Ліги чемпіонів у 1993 році та до тріумфу Ліверпуля над Міланом у Стамбулі в 2005 році, дванадцять різних міст приймали тринадцять фінальних матчів, причому лише мюнхенський Олімпіаштадіон мав честь приймати їх двічі. Однак, за інформацією джерел, УЄФА наразі має можливість обрати лише чотири безпечні стадіони для проведення майбутніх фіналів Ліги чемпіонів, оскільки кожне місто повинно відповідати певним вимогам для організації матчу. Серед них — наявність стадіону, що вміщує не менше 65 тисяч глядачів, а також території для забезпечення безпеки. Важливою складовою є також розвинена інфраструктура, яка включає міжнародний аеропорт та зручну транспортну систему. Більш того, місто повинно мати достатню кількість готельних номерів, щоб задовольнити потреби численних уболівальників, спонсорів, журналістів і VIP-гостей.

Стадіон, що проводить фінал Ліги чемпіонів, повинен мати можливість забезпечити мовний комплекс - це означає наявність простору для розміщення студій, вантажних автомобілів та комунікаційних ліній. Крім того, він зобов'язаний мати достатню кількість зон для корпоративних розваг, щоб задовольнити великий попит серед фанатів.

На даний момент, відповідно до цих критеріїв УЄФА, лише кілька стадіонів можуть похвалитися такими характеристиками: лондонський Вемблі, мадридські Сантьяго Бернабеу та Метрополітано, а також модернізований Камп Ноу в Барселоні, реконструкція якого наближається до завершення.

Саме Вемблі в УЄФА вважають еталонним прикладом того, як має виглядати стадіон, який приймає фінал Ліги чемпіонів. Ця арена здатна вмістити 90 тисяч уболівальників, має 161 корпоративну ложу та дев'ять окремих банкетних залів, у яких можна розмістити 18 тисяч гостей, а також має сполучення із чотирма великими аеропортами. Крім того, Лондон має надзвичайно розвинену мережу громадського транспорту та величезну кількість готельних номерів.

У 2026 році УЄФА довірив проведення фіналу Ліги чемпіонів Будапешту. І нехай стадіон Ференца Пушкаша має місткість у 67 тисяч глядачів, що номінально задовольняє базовий критерій, проте загалом, як вважають аналітики організації, угорській столиці доведеться відпрацювати на максимумі можливостей, аби вирішальний матч нинішнього розіграшу найпрестижнішого єврокубку пройшов на найвищому рівні. Справа в тому, що у Будапешті є тільки один аеропорт та метро радянських часів, а туристичний сайт Booking.com повідомляє, що 92% місць розміщення у місті вже зайняті на час фінальних вихідних Ліги чемпіонів 29-30 травня 2026 року. Звичайно, якщо Будапешт досягне успіху, це може відкрити дорогу для міст схожого розміру та рівнів розвитку інфраструктури, які претендують на проведення фіналу Ліги чемпіонів. Однак наразі можливості УЄФА на майбутнє виглядають вкрай обмеженими.

Декілька стадіонів, які раніше були ареною для фіналів Ліги чемпіонів під егідою УЄФА, наразі не можуть бути використані. Наприклад, Москву та Санкт-Петербург виключено з розгляду з політичних міркувань, оскільки фінал 2022 року був перенесений до Парижа через військову агресію проти України. Київ також недоступний через триваючу війну. Олімпійський стадіон у Римі не приймав фінали з 2009 року, оскільки інфраструктура як самого стадіону, так і столиці Італії не відповідає стандартам УЄФА. Париж, де відбувся фінал у 2022 році, зіткнувся з серйозними проблемами через безлад біля входів, що призвело до того, що організація поки не розглядає можливість повернення до Стад де Франс.

Що стосується можливих міст для проведення фіналу, таких як Відень, Амстердам та Глазго, то вони просто не можуть запропонувати стадіони, які відповідають вимогам. Натомість, у таких містах, як Афіни, Лісабон, Манчестер або Кардіфф, де присутні арени високого рівня, існують значні труднощі з транспортною інфраструктурою та/або кількістю готелів.

Проведення матчів Ліги чемпіонів на Олімпійському стадіоні в Баку, де раніше відбувся фінал Ліги Європи 2018/19 між Челсі та Арсеналом, навряд чи буде серйозно розглянуте УЄФА. Це пов'язано з численними скаргами від вболівальників, які стикнулися з багатьма труднощами, добираючись до столиці Азербайджану. Експерти організації також відзначають, що для фанатів англійських клубів було б значно економніше відвідати фінал у Нью-Йорку, аніж у Баку.

Отже, справжня проблема полягає в тому, що європейські мегаполіси практично не вживають заходів, щоб йти в ногу з сучасними вимогами та стандартами УЄФА. Якщо ситуація не зміниться, організація на чолі з Александером Чеферіном може опинитися в ситуації, коли їй не залишиться варіантів, окрім як проводити фінали в Лондоні, Мадриді та Барселоні.

З медійної та комерційної точок зору організація фіналу Ліги чемпіонів у Нью-Йорку чи Ер-Ріяді могла б призвести до великого успіху. Але в УЄФА поки впевнені, що подібний крок призведе до невдоволення у європейських фанатів та загострить градус непорозуміння між чиновниками й тими, заради кого існує футбол - уболівальниками.

З іншого боку, експерти з-за океану, які аналізують ситуацію, переконані, що майбутні рішення УЄФА щодо фіналів Ліги чемпіонів значною мірою залежатимуть від успішності проведення чемпіонату світу-2026 у США, Канаді та Мексиці. Якщо мундіаль пройде успішно і викличе великий інтерес з боку місцевих вболівальників (зараз вже відомо, що близько п'яти мільйонів американців подали заявки на квитки на ЧС-2026), то, поряд із необхідністю вирішення організаційних питань, європейські великі міста можуть не захотіти адаптуватися до вимог, що висуваються до кандидатів на фінали Ліги чемпіонів. У такому випадку, у Чеферіна можуть виникнути вагомі причини для того, щоб розглянути Нью-Йорк або Ер-Ріяд як можливі місця проведення. Звісно, це питання буде важко пояснити європейським уболівальникам, але УЄФА має кілька років, щоб підготувати необхідні аргументи та наголосити, що всі їхні рішення приймаються з метою розвитку футболу. А як же інакше?