Інтерв'ю "Футбол 24" з Ігорем Пердутою. Виліт Ворскли до Першої ліги став завершальним акордом у тривалій кар'єрі 34-річного захисника в Полтаві. Екс-капітан "зелено-білих" уклав угоду із Зорею.
"Сподіваюся, що Ворскла, до якої ми звикли, повернеться"
Ігоре, вітаю з новими професійними можливостями! Як ти почуваєшся, переходячи в інший клуб після стількох років у одній команді?
Безумовно, це досить незвично. Протягом більшої частини своєї кар'єри я зазвичай сам приймав новачків, а зараз мені доводиться опинитися у трошки іншій ролі. У команді "Зоря" є й досвідчені гравці, які сприйняли мене цілком добре. Колектив хороший, все в порядку.
Зоря офіційно оголосила про підписання захисника з досвідом виступів в єврокубках
Чи довелося пройти через "коридорчик"?
- Поки ні. Думаю, вже не доведеться (Усміхається). Але якщо буде - нічого страшного. Це нормально. Всюди так приймають.
Ваше рішення покинути Ворсклу стало важливою подією в нашому футболі. Ви ж – ветеран клубу та капітан команди. Що стало справжньою причиною цього кроку?
- Я обговорював це питання з дружиною. Навіть якби закінчив кар'єру у Ворсклі, ми однаково переїжджали б у Тернопіль. У нас там батьки, друзі, знайомі. Та й ми самі звідти родом. Чи була зараз можливість залишитися у Ворсклі? Так, була. Нам озвучили, які фінанси можуть бути - причому, ще не 100-відсотково. Плюс-мінус окреслили умови. Ми поспілкувалися з віце-президентом. Я отримав запевнення: якщо мені вдасться продовжити кар'єру в УПЛ - вони не будуть перешкоджати.
Розійшлися, як звично кажуть у таких ситуаціях, мирно?
Отже, я усвідомлюю, що мій вік вже не молодий. І за рік може зникнути шанс виступати в УПЛ.
Пішли окремими шляхами без заборгованостей?
- Ні, ми розійшлися з боргами. Але у нас є домовленості, які мають виконуватися.
- Ви красиво попрощалися з Ворсклою, присвятивши їй великий допис у Facebook. Але ми розуміємо, що зараз це зовсім інший клуб, ніж той, до якого ви звикли. Вже немає багатьох знакових гравців, як і працівників, мабуть. Яке майбутнє у Ворскли? Чи вірите у швидке повернення до УПЛ?
Сподіваюся, що у Ворскли попереду яскраве майбутнє. Цей клуб завжди залишиться в моєму серці, і я продовжуватиму стежити за його долею, підтримуючи його у всіх випробуваннях. Все залежить від керівництва, нового тренерського складу та гравців - чи зможуть вони швидко повернутися в Прем'єр-лігу.
Ріната Ахметова ми зазвичай спостерігаємо в елегантних ділових костюмах. Ігор Суркіс часто з'являється з цигаркою або айкосом, вправно жонглюючи м'ячем. А як ви запам'ятали Костянтина Жеваго?
Я зустрічав його всього три чи чотири рази. Він приходив, вітався з гравцями, але ми не мали змоги поговорити. Проте, якщо людина стільки років підтримує футбольний клуб фінансово, це свідчить про її досягнення в житті. Ворскла йому явно не байдужа. Сподіваюся, в майбутньому клуб переживе своєрідне перезавантаження, і ми зможемо знову побачити ту Ворсклу, до якої звикли.
"Ворскла завжди була, є і залишиться": Бабич розповів про можливості укріплення команди в умовах трансферного обмеження полтавців.
- Що вам сказав Віктор Скрипник? Якими були аргументи на користь Зорі?
- Аргументи - це дзвінок із Зорі і слова, що мене там хоче бачити головний тренер. Інших аргументів мені й не потрібно було, в принципі. Зоря - це команда, яка завжди бореться за високі місця. Були день-два роздумів, хотів поспілкуватися зі сім'єю. А тоді прийняв рішення.
Нещодавно ви мали можливість співпрацювати з Віктором Анатолійовичем. Які основні очікування цього тренера щодо гравців?
Працювати на максимум і уникати байдужості. Слідкувати за всіма його настановами на полі, як з м'ячем, так і без нього.
- Німецька дисципліна відчувається?
Так, дисципліна присутня.
"У Полтаві кожен був обізнаний про футболіста на ім'я Пердута."
- Ви з'явилися на світ у Теребовлі, де велично підносяться залишки стародавнього замку. Чи мали ви в дитинстві можливість дослідити його околиці?
Коли я був молодшим, ми часто бігали там у кросах і проходили фізкультурні тести. Вид з цього замку на місто просто вражає. Проте мої діти ще не мали можливості його відвідати. На жаль, я не можу поділитися жодними історичними знахідками. Для мене ж було цікавіше пограти з м'ячем на стадіоні (усміхається).
- Ваш батько - футболіст-любитель. Чому не склалося з професійною кар'єрою?
- Батько виступав правим, лівим і навіть переднім захисником. Добре грав головою. Тоді були зовсім інші часи. Потрібно було заробляти гроші для сім'ї. Тож він паралельно працював водієм автобуса. Де краще платили - там він і працював. А футбол залишився на рівні хобі.
Як людина з прізвищем Бабій, я відчуваю моральну відповідальність запитати про ваше прізвище. Чи стикалися ви з цькуванням у школі? Адже діти часто можуть бути дуже жорстокими.
(Усміхається) Звісно, таке трапляється. Серед ста людей завжди знайдеться одна, яка зверне на це увагу. Але нічого критичного, що могло б призвести до цькування, я не пригадую. У Теребовлі всі вже звикли і не звертали на це уваги. Потім я переїхав до Копичинець. На початку десь тиждень-два були якісь усмішки, але згодом всі також адаптувалися. І так відбувалося в кожній групі, куди я приходив. Щодо моїх дітей, то в Полтаві взагалі не виникало жодних запитань. Всі знали, хто такий футболіст Пердута.
Ваш перший професійний клуб, тернопільська Нива, приніс вам титул чемпіона Другої ліги в сезоні 2008/09. Чи пам'ятаєте, скільки ви отримали за першу зарплату?
Не можу точно сказати. Сума коливалася між 100 і 200 доларами. Більш досвідчені гравці, звичайно, отримували вищу винагороду. Перш ніж потрапити до Ворскли, я також заробляв у аматорському футбольному клубі Тернопіль. У Ворсклі U-21 моя зарплата становила 250 доларів.
- У Тернополі ви ще застали Віталія Первака, який зараз - відомий тренер. Чи розповідав він юнацтву бувальщини про славетну Ниву кінця 90-х?
- Ні, бо старші зазвичай спілкувалися зі старшими, а молоді - з молодими. Зрозуміло, що він завжди підтримував, підказував на тренуваннях і у грі. Але історій, якою колись була Нива, я від нього не чув.
"Шок не тільки для Кременчука і Полтави, а й для всієї країни"
- За першу команду Ворскли ви дебютували весною 2012-го проти Металіста, після чого цілий рік не з'являлись в основі. Все було настільки погано?
Ні. Я вийшов на короткий час. У той момент відбувалася прощальна гра Миколи Петровича Павлова. Замість нього з'явився Вадим Євтушенко, який запросив на позицію правого захисника Вадима Сапая. Я зрозумів, що мої шанси на гру мінімальні, тому вирішив поїхати в оренду до Оболоні.
- Як Ворскла проводжала Павлова?
Після гри у нас відбувся бенкет, присвячений прощанню з тренером. Не пригадую якихось особливих урочистостей — все проходило в звичній атмосфері.
Ви стали основним гравцем Ворскли вже за часів Сачка, чи не так?
Так, спочатку на зборах мене не розглядали як основного гравця. Проте згодом Сачко запитав, чи можу я виступати на позиції лівого захисника. І так я провів два, а можливо й три роки, граючи на цій позиції. Використовував кожну можливість, щоб закріпитися в команді. Найголовніше - бути на полі.
- Чи є Василь Вікторович вашим найулюбленішим тренером за всю кар'єру?
- У мене не було проблем з головними тренерами, тому не можу виділити когось одного. Хіба що назву Сергія Свистуна, який повернув мене з Оболоні в першу команду і реально бачив мене у складі.
Президента Ворскли застрелили під час того, як він виводив сміття.
- У 2014-му вбили тодішнього президента клубу Олега Бабаєва. Наскільки це стало великим ударом для команди?
Ця новина стала справжнім шоком не лише для Кременчука та Полтави, а й для всієї України. Він був людиною слова, особистістю з великої букви. Завжди проявляв справедливість і підтримував комунікацію з командою. Що б не говорив, те й відбувалося – ніколи не порушував своїх обіцянок. Усвідомити цю трагедію було надзвичайно важко. Для Ворскли він зробив усе можливе.
Коли мене запитали, яку пісню я виберу для виконання, я сказав: "Червону руту".
Згідно з інформацією з різних джерел, ви провели 343 гри у складі Ворскли і відзначилися трьома голами. Напевно, кожен з цих м'ячів залишився у вашій пам'яті?
- Правильно (Усміхається). Мій перший гол - Таврії, на стадіоні Бутовського, у ворота, протилежні до табло. Забив у підкаті. А інші два м'ячі відправив Колосу на Оболонь-Арені. Всьо! От і вся історія (Сміється).
Згадайте три найрадісніші миті, які ви пережили у Ворсклі.
Наші досягнення в сезоні 2017/18, коли ми здобули бронзові медалі, залишили яскравий слід у пам'яті. Також варто згадати фінал Кубка України 2019/20, де ми змагалися з Динамо, хоч і не змогли здобути перемогу. І, звісно, груповий етап Ліги Європи 2018/19 став важливим етапом у кар'єрі кожного футболіста. Це було неймовірно – грати проти таких легендарних команд, як Арсенал, Спортінг і Карабах!
Восени 2017 року вас також запросили до національної збірної України.
- У команді мене прийняли нормально, як і всіх. Хороший колектив, старші хлопці були і Андрій Миколайович. Атмосфера панувала чудова. Я побув там тиждень - дуже все сподобалось. Звісно, не зіграв, тож певне відчуття недосказаності залишилось. Але в загальному, отже, заслуговував на той виклик.
Чи мали ви можливість поговорити з Шевченком наодинці?
Отже, нічого особливого не сталося. Тренер зауважив: "Працюй так, як ти працюєш у клубі. Саме з цієї причини ми тебе і запросили. Доведи свою майстерність – все буде добре".
На виступі перед колективом ви виконали "Червону руту", хоча тоді ще не було популярності української музики. Чи продемонстрували ви своє справжнє яєр?
- Не знаю, не задумувався над цим. Коли запитали, що я буду співати, відповів: "Червону руту". Свого слова дотримав - не міг щось інше заспівати.
Новачки збірної України Пердута і Лук'янчук пройшли посвяту в команді
- Ліга Європи, осінь 2018-го. Матч на Емірейтс, коли майже вдалося відігратись із 0:4, був найкращим у виконанні Ворскли?
Ні, я вважаю, що причина криється в тому, що Арсенал став більш розслабленим у своїй грі. Найкращим матчем, на мою думку, був поєдинок проти Спортінга, коли ми вигравали 1:0 до 87-ї хвилини (насправді до 90-ї, - Футбол 24). За результатами виїзду з Карабахом ми також показали хорошу гру, здобувши перемогу 1:0. Емірейтс запам'ятався неймовірною атмосферою, а наша діаспора активно підтримувала Ворсклу. Їхня підтримка була відчутною, ми це точно чули.
Хто з "канонірів" справив на вас найбільше враження? Мхітарян? Обамеянг? Чи, можливо, Озіл?
Обамеянг. Я навіть отримав його футболку після гри. Досі зберігаю її. Так само, як і футболки Спортінга та Карабаха.
"Є альтернативний варіант, що не стосується футболу."
Ворскла запам'яталася низкою несподіваних та драматичних поразок у кваліфікації єврокубків. Спочатку команда програла Жиліні, потім — Локомотиву, а згодом — КуПС і Ділі. Яка з цих невдач була найболіснішою?
- Скажу, що всі поразки були дуже болючими. Жиліна - виграємо 3:0 і пропускаємо на 120+. З Локомотивою вдома не забили пенальті. КуПС - на 90-ій виграємо, але - 2:2, зрівнюють. Від Діли теж пропустили на останніх хвилинах. Не знаю, чому так складалося. Отже, треба одразу заходити в груповий турнір.
- Бачите, зараз вся УПЛ у такій ситуації, що жоден із клубів не має прямої путівки в групу. Загнали себе... У вирішальних серіях пенальті Ворсклі теж не щастило - поразка від Динамо у фіналі Кубка, виліт від Кудрівки в битві за УПЛ. Психологія чи злий фатум?
Звісно. Ми також досягли фіналу, пройшовши через серію пенальті. Це справжня лотерея. У такій ситуації кожен може допуститися помилки.
- Яка символічна команда Ворскли могла б бути сформована за весь час вашого виступу в клубі? Хто, на вашу думку, заслуговує на місце в ній?
- Я не хочу нікого образити. Чесно. Тому що на кожну позицію сміливо можна назвати по 2-3 людини. Завжди були якісні футболісти у Ворсклі. Їх так багато, що навіть ризикую когось забути. Чоловік 50 набереться. І ви навіть не посперечаєтеся зі мною, що це не топові футболісти.
- Не посперечаюся. Ворскла була одним із головних клубів країни за іменами, зірковістю, досягненнями.
- Від людей з досвідом, яким нині 40-45 років, до молоді, які тільки починають свій шлях у 20 років. За мої 15 років у цій сфері пройшло безліч футболістів.
Таким чином, система функціонувала ефективно.
- Так, погоджуюсь.
П'ятнадцять років у складі одного клубу, капітанська пов'язка, участь у єврокубках і виклик до національної команди. Чого ще не вистачає у вашій кар'єрі для досягнення повного щастя?
- Чемпіонства з Ворсклою (Усміхається). Або хоча б другого місця. Я пережив у цьому клубі все: фінал Кубка, третє місце, Лігу Європи, Лігу конференцій... Життя мене дуже класно звело з містом і з командою. З людьми, які там працювали - від прибиральників до керівництва. Я тепло з ними спілкувався і знаю, що й вони до мене ставляться так само. Кар'єрою у Ворсклі я задоволений. Чи могло бути краще? Так. Але могло бути й гірше.
- Відчуваю дуже багато ностальгії у ваших словах. З важким серцем ви покинули Полтаву, чи не так?
Звісно. Хоча, як я вже згадував, ми були готові до цього. Незалежно від того, чи це станеться через рік, два чи три, момент прощання все одно настане. Так влаштоване життя.
У вас є річний контракт із Зорею. Чи розмірковували ви про те, що буде після його завершення? Які у вас плани на майбутнє?
В принципі, я вже готовий до того, що колись доведеться завершити свою кар'єру. У мене є кілька ідей, чим зайнятися після цього. Однак наразі не планую про це широко говорити. Якщо вирішу стати тренером (а я зараз здобуваю відповідні знання), це буде чудово. Якщо ж ні, у мене є альтернативний план, не пов'язаний із футболом.
#Футболіст #Штрафний удар (асоціативний футбол) #Україна #Sporting CP #Ліга Європи УЄФА #Менеджер (футбольна асоціація) #Асоціативний футбол #Місто #ФК "Ворскла" Полтава #Полтава #ПФК Нива Тернопіль #Перша ліга чемпіонату України #Друга ліга чемпіонату України #ФК "Зоря" Луганськ #Оболонь (футбольний клуб) #Facebook #Ігор Пердута #Кременчук #Тернопіль #Тарас Шевченко #Ігор Суркіс #Віктор Скрипник #Стадіон "Емірейтс #Генріх Мхітарян #ФК Карабах #Василь Сачко #Рінат Ахметов #ФК Нива Вінниця #Ворскла #П'єр-Емерік Обамеянг #Чемпіонат України з футболу 2008—2009 #Костянтин Жеваго #Теребовля #MŠK Žilina #Бейсбольний клуб Куопіо #Копичинці #Вадим Євтушенко
