Микита Литвинов поліг на Січеславському напрямі
Українська спортивна родина продовжує нести втрати через війну, яку розв'язала росія. 9 квітня 2026 року на Січеславському напрямі під час виконання бойового завдання загинув 23-річний військовослужбовець, а в цивільному житті гімнаст Микита Литвинов.
Микита навчається в секції спортивної гімнастики при Комплексній дитячо-юнацькій спортивній школі "Суми".
Протягом багатьох років тренувань Микита зарекомендував себе як дисциплінований і цілеспрямований спортсмен, котрий має широкий спектр спортивних захоплень. Він грав за хокейний клуб "Суми", де вміння гімнастики поєднував з витривалістю та командною роботою в хокеї.
Литвинов приєднався до захисту своєї Батьківщини, служачи в Поліській бригаді Десантно-штурмових військ Збройних сил України. На жаль, його життя трагічно завершилося 9 квітня в результаті атаки ворожого безпілотного літального апарату.
"Шлях мого Воїна, Захисника, Ангела-Охоронця...Всі ці дев'ять місяців моє життя то затамувало подих (в очікуванні новин), то лікувало від твоїх дій ("мамо, я вийшов! Мамуль у мене все добре і навіть ще краще!") Мій любий сину, ти завжди робив такі речі, від яких перехоплювало подих, надавав таку купу емоцій, тримав мене в такому тонусі! Дякую Богу, що я була твоєю мамою. Ти мене вчив жити по-справжньому, задавав незручні питання, показував мені всесвіт з іншого ракурсу, завжди казав правду, був прямолінійний, наполегливий, мужній, іноді занадто агресивний до якихось незручностей, але завжди добрий і турботливий, коли від тебе хтось потребував допомоги!", - написала мама Микити Марина Литвинова.
"Ти міг усе! Співати, танцювати, займатися спортивною гімнастикою, грати у хокей і футбол, а також майстерно кататися на конях! Ти дуже любив наших менших братів та завжди їх захищав. Пам'ятаю, як одного разу ти врятував двох щенят, які були замкнені в мішку і залишені в лісі. Ти приніс їх додому, і завдяки тобі їхнє життя стало щасливим — ми знайшли їм добрі руки. Я могла б написати багато всього про тебе за твої 23 роки... Але наразі мені все ще важко усвідомити, що тебе більше немає. Я намагаюся жити далі без тебе, але важко дихати, немов я суцільна рана, і намагаюся зрозуміти, що сталося", - з горем у голосі говорить мати.
#Тактична мета #Військовослужбовці #Хокей #Батьківщина #Всесвіт #Гімнастика #Спортивна школа #Художня гімнастика #Футбол #Українські повітряно-десантні війська #Легка атлетика #ФК «Суми»
