Новий наставник "Червоних дияволів": мав конфлікт з Роналду та зазнав невдачі в Наполі.

Оглядач Sport.ua - про Руді Гарсію - нового наставника збірної Бельгії

Річ не лише в суперечності між Доменіко Тедеско та Тібо Куртуа. Ця напруга існує вже давно і має майже первісне походження. Одним із перших рішень нового головного тренера збірної Бельгії Тедеско стало надання капітанської пов'язки Ромелу Лукаку в той час, коли Кевін Де Брюйне був відсутній.

Цей крок молодого італо-німецького фахівця дуже засмутив Куртуа. Так засмутив, що Тібо, який волів стати за будь-яку ціну капітаном "червоних дияволів", відмовився грати за національну збірну. Причому відмовився грати не лише доти, доки йому не повернуть іграшку, вибачте, капітанську пов'язку, а поки Тедеско не покине збірної.

На справді, Тібо нарешті отримав те, на що чекав. Тепер воротар "Реала" не має ані формальних, ані реальних підстав, щоб не повернутися до команди "червоних дияволів".

Проте, варто зазначити, що даний конфлікт, який має як локальні, так і глобальні аспекти, лише в незначній мірі вплинув на те, як довго Доменіко залишався на чолі однієї з найсильніших (зовсім недавно) збірних Європи.

На мою думку, шанси цього тренера завершити свій контракт повністю (до літа 2026 року) з самого початку виглядали досить туманно. Адже, крім Куртуа, його не підтримали й інші ветерани бельгійської збірної. Для таких гравців, як Де Брюйне, він не став авторитетом. Додайте до цього кадрові зміни у команді, невдачу на Євро-2024 та провал у Лізі націй. Загалом, його відставка виглядає цілком виправданою.

Однак бельгійська футбольна федерація не могла б залишитися вірною своїй традиції, якби не здійснила ще один неоднозначний крок. Новим тренером національної збірної Бельгії замість Тедеско став Руді Гарсія.

Кажуть, що бельгійці довго вагалися між Гарсією та іншим французьким фахівцем — Тьєррі Анрі, і зрештою зупинили свій вибір на колишньому наставнику "Наполі". Легендарному гравцеві збірної Франції відмовили через брак необхідного досвіду. Але це їхня справа, і вони мають на це право.

Вони справді праві в тому, що Руда має за спиною значний досвід. Проте цей досвід, хоч і обширний, містить чимало суперечливих моментів.

Крім того, останнім часом для андалуського вихідця спостерігається неприємна тенденція у його професійній кар'єрі. На двох останніх посадах він постійно зазнавав невдач. У Саудівській Аравії француз не зміг впоратися з "Аль-Насром", зокрема, його конфлікт з Кріштіану Роналду призвів до його відходу з цього клубу. Потім, очоливши "Наполі" в постчемпіонський сезон, він також зазнав фіаско: влітку став тренером неаполітанців, а вже в середині листопада його звільнили з посади.

Отже, з осені 2023 року Руді Гарсія опинився без роботи. Проте незабаром його талант привернув увагу керівництва бельгійської національної команди.

Таким чином, з огляду на два останні невдачі, я не міг не висловити думку, що призначення цього наставника на таку важливу позицію виглядає, м'яко кажучи, неоднозначно.

Власне, вже перші матчі "червоних дияволів" під керівництвом 60-річного француза можуть дати відповіді на питання, чи виправдали сподівання бельгійці, які обрали довіритися "збитому льотчику". І наскільки насправді він є "збитим". Оскільки перші його офіційні випробування відбудуться під час гри проти нашої національної збірної в плей-оф Ліги націй, це створює можливість детальніше обговорити його професіоналізм.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Як вже згадувалося, кар'єра Руді Гарсії на посаді тренера останнім часом не демонструє зростання. Це дещо дивно, адже не так давно він вважався одним із найперспективніших французьких спеціалістів. Йому пророкували успішну роботу в провідних клубах, проте досягти вершин своїй кар'єрі так і не вдалося. Він залишився в межах потенційних можливостей.

Хоча починав вражаюче. Точніше, вражаюче просувався кар'єрними сходами. Від самих низів - до верхів.

Гарсія розпочав свою кар'єру тренера з фізичної підготовки в "Сент-Етьєнні". Згодом він став аналітиком у цьому клубі, а згодом отримав призначення на посаду головного тренера команди. Однак йому не вдалося швидко досягти успіху в Лізі 1. Все закінчилося невдало, і Руді був змушений залишити свою посаду.

Виявилося, що довелося знову стартувати практично з самого початку. У третьому дивізіоні французького футболу Руді отримав можливість стати наставником "Діжона". А перед цим він вирушив до Валенсії для стажування під керівництвом Рафи Бенітеса.

Здається, стажування завершилося з позитивним результатом. Під керівництвом Гарсії "Діжон" з периферії досяг півфіналу Кубка Франції. Крім того, його команда піднялася у класі, потрапивши до другого за рангом дивізіону.

Потім у тому другому дивізіоні Руді кермував "Ле Маном", з яким знову вийшов у півфінал національного Кубка. І ось потім уже був якісний крок уперед. Не крок навіть, а стрибок: Гарсію запросили до "Лілля" - у команду, в якій пройшли його найкращі роки як футболіста. І якраз у цій команді Гарсія й утвердився згодом у тому самому амплуа "прогресивного та перспективного".

Хоча ситуація могла розвиватися зовсім інакше. Руді Гарсія очолював "догів" лише один сезон, після чого вирішив піти у відставку. Це рішення виявилося незвичним для "пізнього" Гарсії, адже зазвичай саме його змушували залишати команду, а не він сам приймав рішення про вихід.

Причиною, що спонукала Руді до такого рішучого вчинку, став суперечка з одним з керівників "Лілля". Проте, після втручання президента клубу, Гарсія повернувся на свою позицію. І всього через рік здійснив справжній подвиг: "Лілль" виграв титул чемпіона Франції вперше за більше ніж півстоліття. Крім того, "доги" того сезону також здобули національний Кубок.

Проте, згодом Гарсія не зміг повторити свій успіх. Ті два трофеї, здобуті в 2011 році, залишаються єдиними досягненнями в його тренерській діяльності.

Після цього у "Ліллі" настав період спаду. Це не є дивним, оскільки команда продала практично всіх своїх зіркових гравців, серед яких виділявся Еден Азар. Цікаво, що батько Азара часто звертався до Руді Гарсії, називаючи його своїм "футбольним батьком".

Після того, як команда фінішувала на шостому місці в Лізі 1 (через два роки після свого переможного сезону), Гарсія вирішив залишити "Лілль". Це не було його власним рішенням. Проте, він швидко знайшов нову роботу. Прогресивного тренера помітили у всій футбольній Європі, і він отримав запрошення до "Роми", ставши першим французом, який очолив команду в історії Серії А.

Початок виявився вражаючим: команда зайняла друге місце. У наступному сезоні Руді знову став віце-чемпіоном Італії. Проте потім настав спад у результатах. Врешті-решт, його звільнили після третього сезону роботи з "вовками", хоча після першого кола його команда перебувала на п'ятій позиції.

Далі було повернення до Франції. В "Олімпік". Спочатку в марсельський, потім ліонський. Головне його досягнення на "Велодромі" - вихід у фінал Ліги Європи. Щоправда, той фінал був міцно програний "Атлетико" (0:3).

Під керівництвом Гарсії "Ліон" дійшов до півфіналу Ліги чемпіонів, вибивши з турніру такі команди, як "Ювентус" і "Манчестер Сіті" в 2020 році.

Однак обидва "Олімпіка" залишили його без посади через нездатність виконати турнірні завдання.

Після півфінальної гри Ліги Чемпіонів проти "Ліона" Гарсія виявився в "Аль-Насрі". Далі події розгорнулися саме навколо "Аль-Насра"...

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Таким чином, можна з певною обережністю констатувати, що Руді Гарсія, на жаль, так і не досяг статусу справжнього топ-тренера. І, враховуючи його вік, навряд чи це станеться в майбутньому. Він мав всі шанси потрапити до еліти, але з різних причин цього не сталося. Частково його невдачі можна пояснити його конфліктним характером. Руді вмів сваритися з усіма: суддями, колегами, фанатами, не кажучи вже про керівництво клубів, в яких працював.

Така його поведінка пояснюється просто: тренер намагався відвести від вогню критики своїх гравців, беручи цей вогонь на себе. Щось на кшталт раннього Моурінью. Та й пізнього теж. Хоча конфлікт із Крішом із цієї парадигми випадає.

А ще він не міг досягти успіху через свою надмірну прихильність до догматів. Система 4-3-3, або, в оптимальному випадку, 4-2-3-1 — інакше ніяк. І нехай весь світ почекає.

Світ не мав бажання чекати. Він не став дочекатися, поки Гарсія освоїть вміння адаптуватися до суперника та вносити зміни під час гри. Коли гра не клеїлася, його команди зазнавали поразок у всіх аспектах.

Його "Рома" зазнала нищівної поразки від "Барселони" з рахунком 1:6, а "Баварія" розгромила її 1:7. Команда "Марсель", під його керівництвом, програла "ПСЖ" з результатом 1:5, а "Монако" - 1:6. Проти суперників, які були слабшими або на одному рівні, його стратегія демонструвала вражаючі результати. Але коли на полі виходив команда з вищим рівнем майстерності, і ще більше, якщо вона могла адаптуватися до стилю гри Гарсії, його підопічні виглядали безпорадно, не знаючи, як заволодіти м’ячем і організувати контратаку, не втративши його вже після першого дотику.

У "Ліоні" Гарсія вирішив порушити власні принципи, вперше відмовившись від схеми 4-3-3. Він обрав тактику 3-5-2, що принесло йому дивовижний успіх у Лізі чемпіонів, де він здобув перемоги над "Ювентусом" під керівництвом Саррі та "Манчестер Сіті" Пепа.

Можливо, Європи б і дочекалася переродження перспективного тренера Руді Гарсії на топового тренера. Але Гарсія купився на щедрі чайові "Аль-Насра". І все те, що було нажите непосильною працею, зникло.

Проте це зовсім не свідчить про те, що він є поганим тренером. Для вболівальників української збірної було б бажано, щоб Тедеско залишався на чолі бельгійської команди...