До останнього моменту він залишався вірним своїй обітниці, відстоюючи свою Батьківщину. Погинув, як справжній Герой, у російському полоні.
Штаб-сержант Володимир Гузар, відомий серед товаришів під позивним "Гудзон", з'явився на світ 17 лютого 1990 року в Маріуполі. Його дитячі та юнацькі роки пройшли в рідному місті, де він здобував освіту в школі №28, а згодом продовжив навчання в коледжі №74.
У Приазовському державному технічному університеті опанував професію зварювальника, хоча доля розпорядилася так, що жодного дня за фахом не працював.
"Вовчик ріс звичайним хлопцем, але із загостреним відчуттям справедливості. Завжди готовий усім допомогти, бо був добрим. Любив футбол і своє місто. Дуже цінував дружбу та стояв горою за друзів. Найбільше цінував у людях надійність, відданість і справедливість, бо й сам був таким. У вихідні від служби дні любив проводити час на природі з друзями, посидіти в родинному колі. Дружина Наталя та синочок Богданчик стали його життям, він їх безмежно любив", - згадує батько захисника Ігор.
Дружина Наталя ділиться спогадами: "Володимир був справжньою душею нашого кола. Йому завжди подобалося організовувати зустрічі з родиною та друзями, адже ці моменти дарували йому емоційний заряд. Він відзначався щирістю та добротою. Навіть у найважчих обставинах завжди підтримував своїх товаришів. Міг віддати останнє, але ніколи не зраджував своїм принципам".
У 2009 році Володимир ухвалив доленосне рішення і пов'язав своє життя зі службою в 1-му Донецькому прикордонному загоні. Там він обіймав посаду начальника ремонтно-експлуатаційної групи відділення матеріального забезпечення.
Коли на сході України почали діяти нелегальні російські та проросійські збройні групи, чоловік не залишився байдужим. З перших днів він активно долучився до Антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил у Донецькій області.
24 лютого 2022 року штаб-сержант Володимир Гузар разом зі своїми товаришами з 1-го прикордонного загону, а також бійцями Окремого загону спеціального призначення "Азов" і Збройних сил України, став на захист рідної країни в Маріуполі. Протягом періоду з 11 по 15 березня 2022 року він виконував бойові завдання в мікрорайоні Східний. Володимир відповідав за бойове чергування, виявляючи переміщення ворожої техніки та перешкоджаючи атакам противника. 13 березня його підрозділ виявив снайперську позицію ворога, і за вказаними координатами військовослужбовці "Азову" змогли завдати удару по цілі, знищивши її. 14 березня українські захисники, серед яких був і Володимир, вступили в бій проти броньованої техніки БТР-80 та живої сили противника на транспортному засобі "Урал". У результаті бою хлопці знищили вантажівку ворога та трьох російських солдатів.
На наступний день, 15 березня, команда, до якої входив "Гудзон", у запеклій сутичці захопила ворожий "Урал", що містив боєприпаси для групової зброї та запаси продуктів. З 20 по 22 березня Володимир разом із товаришами по зброї утримував оборонні позиції в мікрорайоні Східний, у секторі "Д", відбиваючи численні артилерійські атаки, авіаудари та ракетні обстріли з боку Азовського моря.
Попри значну перевагу ворога в живій силі та техніці, українським захисникам вдалося знищити значну кількість ворожої піхоти та пошкодити декілька одиниць броньованої техніки. Пізніше Володимира неодноразово залучали до бойових чергувань з охорони та оборони пункту тимчасової дислокації прикордонного загону на території "Азовсталі", щоб не допустити проникнення ворожих ДРГ.
З 17 по 20 квітня 2022 року штаб-сержант Гузар здійснював бойові операції на спостережних постах поблизу "Шлакової гори", де виявляв ворожі підрозділи та надавав інформацію для корекції артилерійського вогню. А з 25 квітня до 5 травня він продовжував виконувати бойові завдання в Лівобережному районі та на території металургійного комбінату.
Українські військові, серед яких був і Володимир, з березня 2022 року опинилися в оточенні в Маріуполі, а з квітня - на території "Азовсталі", де відважно захищали свої позиції. Із запеклими боями вони протрималися до 16 травня. Тоді, виконуючи наказ вищого командування про збереження життя своїх товаришів, Володимир Гузар потрапив у полон до російських військ. Пізніше його етапували до слідчого ізолятора №2, розташованого в Таганрозі, Російська Федерація.
"Пройшов все пекло Маріуполя та "Азовсталі", пережив теракт в Оленівці. Потім його вивезли в Росію, де вороги і закатували. Що йому довелося там пережити, лише Богу відомо. Батьки втратили свого єдиного сина, Україна втратила свого захисника. Без батька залишився синочок Богданчик. У скорботі кохана дружина. Володя житиме у нашій пам'яті вічно", - розповідає тітка Олена.
5 вересня 2022 року Володимир Гузар загинув у полоні російських військ, коли йому було всього 32 роки. Лише у травні 2024 року його тіло було кремовано. Військового поховали в колумбарії на Лісовому кладовищі в Києві.
Володимир Гузар був удостоєний нагрудних знаків "Відмінний прикордонник" і "10 років бездоганної служби" за свою гідну службу. За проявлену особисту мужність та самовіддані вчинки в обороні державного суверенітету й територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі, штаб-сержанта Володимира Гузара нагородили посмертно медаллю "За оборону України" та орденом "За мужність" III ступеня.
У нього ще є мама, тато, дружина та син.
#Україна #Київ #Асоціативний футбол #Донецьк #Росія #Збройні сили України #Донецька область #Тактична мета #Військовослужбовці #Маріуполь #Операція об'єднаних сил #Присяга. #Орден "За мужність #Ворожий комбатант #Батальйон "Азов #Наступальні (військові) #Снайпер. #Старший сержант #1-й Український фронт #Металургійний комбінат "Азовсталь #Полон #Диверсійно-розвідувальна група #Урал #Бронетехніка #Оленівка (Волноваський район) #Військова присяга #Лісове кладовище #Жива сила (військовий термін) #Лівобережний район #Таганрог
