Пекельна неділя у серці світового велоспорту. Огляд Туру Фландрії-2025.

Сезон Монументів традиційно розпочинається наприкінці березня з італійської класики Мілан - Сан Ремо. Два тижні після "Классічіссіми" настав час для другого Монументу року - Туру Фландрії (Ronde van Vlaanderen), який пройде в неділю, 6 квітня.

Фландрія — це північний регіон Бельгії, де основною мовою спілкування є нідерландська, а точніше, її фламандський діалект. Тут велоспорт має неймовірну популярність, можливо, навіть найбільшу у світі. У цьому краї велогонки сприймаються майже як релігія, часто перевершуючи за популярністю навіть футбол. Тур Фландрії є ключовою велогонкою цього регіону, який справедливо можна називати столицею світового велоспорту.

Гонки у Фландрії дуже особливі. Вузькі вулички та різкі повороти роблять змагання дуже небезпечними, падінь тут завжди багато. Проте головна особливість фламандських класик - короткі підйоми, вкриті бруківкою, які місцеві жителі називають хеллінгенами. Їхнє подолання вимагає доволі специфічних фізичних характеристик і особливих технічних навиків. Саме хеллінгени формують характер цих одноденок і окреслюють коло гонщиків, які претендують на перемогу - тут потрібні й панчерські навики, і потужність, уміння "проламувати" складну фламандську бруківку.

Протягом останніх кількох тижнів любителі велоспорту з великим інтересом спостерігали за серією одноденних гонок у Фландрії: Омлооп Хет Нюсблад, E3 Saxo Classic, Гент - Вевельгем та Дварс доор Фландерен. Кожна з цих гонок має свою унікальну цінність і престиж, але для провідних велогонщиків світу вони в першу чергу слугують як підготовчий етап до Тур де Фландрії. Це нагадує, як турніри на ґрунті готують тенісистів до Ролан Гаррос.

- Вперше Тур Фландрії був проведений у 1913 році. Після цього гонка не проводилася лише під час Першої світової війни - у 1915 - 1918 роках. Навіть під час Другої світової війни змагання проводилися. Бельгія у той час знаходилася під окупацією нацистської Німеччини, проте окупаційна влада не заперечувала проти проведення гонки та навіть допомагала в її організації. Цього року Тур Фландрії пройде в 109-й раз в історії.

- Ідея проведення Туру Фландрії належить місцевій спортивній газеті Sportwereld. Згодом гонку викупила більш популярна газета Het Nieuwsblad. Зараз організатором гонки є об'єднання Flanders Classic, якому належить майже уся серія весняних фламандських класик, за виключенням E3 Saxo Classic.

Рекорд за найбільшою кількістю виграшів на Турі Фландрії ділять між собою сім спортсменів: бельгійці Ахіл Буйссе, Ерік Леман, Йохан Мюзеув та Том Боонен, італієць Фьоренцо Маньї, швейцарець Фабіан Канчеллара, а також нідерландець Матьє Ван дер Пул. Останній наразі є чинним чемпіоном і має можливість стати єдиним володарем рекорду у 2025 році.

Найбільшу кількість перемог у гонці здобули бельгійські учасники, які тріумфували 69 разів. Нідерландці вибороли 13 перемог, тоді як італійські велогонщики фінішували першими 11 разів. Це явне панування бельгійців частково пояснюється тим, що до 1948 року Тур Фландрії проходив у той же день, що й Мілан - Сан Ремо, тому багато провідних гонщиків віддавали перевагу італійському заходу.

Однак у 1948 році такі видання, як L'Equipe, La Gazzetta dello Sport і Het Nieuwsblad, які організовували більшість найзначніших велогонок, започаткували серію під назвою "Челлендж Дегранжа та Коломбо" — перший крок до сучасного Світового туру. Після цього гонки Мілан — Сан Ремо та Тур Фландрії були розподілені по календарю, що дозволило закордонним велогонщикам, які до 1948 року лише раз вигравали Тур Фландрії, значно частіше здобувати перемогу на Ронде.

Ефект виявився вражаючим: у 1949 році на Турі Фландрії з’явився Фьоренцо Маньї, і відразу ж здобув перемогу. Загалом цей видатний італійський велогонщик тричі поспіль тріумфував на Ронде, що залишилося неперевершеним до сьогодні.

Що цікаво, із 69 бельгійських перемог на Ронде 67 здобули саме фламандці. Представники франкомовної частини Бельгії, Валлоні, вигравали гонку лише двічі: Клод Крікельон у 1987 році та Філіпп Жільбер у 2017.

Представники України ще жодного разу не здобували перемогу на Турі Фландрії. Найкращим досягненням українських велогонщиків стало третє місце Андрія Чміля у 1998 році, коли він виступав під українським прапором, хоча протягом своєї кар'єри змінив чотири спортивні громадянства: СРСР, Молдова, Україна та Бельгія. У 2000 році Чміль став переможцем Тур Фландрії, але на той момент вже представляв Бельгію.

Протягом багатьох років Тур Фландрії фінішував у Меербеке, а ключовою була легендарна зв'язка хеллінгенів Мур ван Гераардсберген + Босберг наприкінці дистанції. Мур ван Гераардсберген (1,1 км з середнім градієнтом у 9,3%), також відомий як Мур де Граммонт або Каппельмур, зі знаменитою церквою на вершині пагорба, став культовим місцем і справжнім символом Туру Фландрії.

Однак у 2012 році організатори ухвалили рішення кардинально змінити маршрут змагання, перенісши фініш до Оуденаарде. Це частково було викликано тим, що місцева адміністрація вирішила оновити ділянку бруківки на Каппельмурі, що зробило підйом дещо легшим.

Легендарний хеллінген, який був частиною маршруту Тур де Фландр, зник з гонки, хоча його досі використовують у інших фламандських класичних перегонах, таких як Омлооп Хет Нюсблад. Заключний етап цієї гонки тепер повторює традиційне фінішування Ронде в Меербеке. На Турі Фландрії, Гераардсберген з’являвся лише один раз після цього, у 2017 році, однак його розташування за 95 км до фінішу не мало суттєвого впливу на розвиток подій у гонці.

Після перебудови маршруту ключовою стала інша знаменита зв'язка хеллінгенів - Оуде Кваремонт і Патерберг, яка була присутня і в старій версії гонки, щоправда, на більш ранній стадії. Ця зв'язка використовується і на іншій фламандській класиці, E3 Saxo Classic, хоча там її проходять у зворотному порядку.

У 2025 році Тур Фландрії стартуватиме в Брюгге, сумарна дистанція гонки складе 269 км. Зв'язку Оуде Кваремонт/Патерберг гонщики подолають двічі. Вперше на вершину Патерберга гонщики піднімуться за 51 км до фінішу, вдруге - за 17 км. Оуде Кваремонт впродовж дистанції подолають взагалі тричі. Саме він стане першим хеллінгеном дня, штурм якого розпочнеться за 143 км до фінішу.

Що ж таке ця ключова зв'язка? Обидва хеллінгени мають суттєві відмінності. Оуде Кваремонт являє собою досить довгий підйом (2,2 км), однак його градієнт є досить пологим (середній кут нахилу - 4,2%). Варто зазначити, що більша частина загального набору висоти у 93 метри зосереджена на початковій ділянці підйому, тоді як друга половина Старого Кваремонта є практично рівнинною, і її проходження нагадує відчуття, яке виникає на Париж - Рубе.

Патерберг - це абсолютно інший тип підйому: його довжина всього 400 метрів, але ухил вражає (середній - 12,5%, максимальний - 20%). Загальний набір висоти досягає 48 метрів. Така крутизна дозволяє найсильнішим гонщикам відірватися від своїх суперників, якщо їм не вдалося зробити це раніше під час змагання.

У загальному контексті, Мур ван Гераардсберген можна вважати дещо складнішим хеллінгеном у порівнянні з Оуде Кваремонт, тоді як Босберг (1 км, 5,8%) виявляється майже на одному рівні з Патербергом за рівнем складності. Проте, загальна перебудова маршруту Туру Фландрії значно ускладнила останні 70-80 км гонки. Це, в першу чергу, пов'язано з тим, що нова конфігурація дозволила включити в заключну частину траси такі відомі хеллінгени, як Коппенберг (600 м, 11,6%), Таайєнберг (800 м, 7,2%) і Круйсберг (1 км, 6%), які проходяться між першим і другим проїздами зв'язки Оуде Кваремонт/Патерберг. Важливо зазначити, що на Круйсбергу бруківка покриває лише перші 450 метрів підйому.

Більшість експертів схиляються до думки, що Тур Фландрії стане черговою серією монументальної дуелі між Матьє Ван дер Пулом і Тадеєм Погачаром. Два тижні тому на Мілан - Сан Ремо сильнішим виявився нідерландець, хоча багато хто вважає, що скинути свого суперника Погачару завадила недостатня складність зв'язки пагорбів Чіпресса/Поджо. Що ж, на Турі Фландрії у словенця цієї проблеми точно не буде: якщо він дійсно буде сильнішим, то місць для того, щоби реалізувати свою перевагу в нього буде більш ніж достатньо.

Чи стане він сильнішим? Відповісти на це непросто. Теза, що на Мілан - Сан Ремо Погачар перевершував Ван дер Пула, оскільки рельєф був занадто простим, виглядає досить сумнівно. Велогонщик Alpecin Deceuninck впевнено нейтралізував атаки свого суперника, а на Поджо навіть спробував влаштувати власну атаку.

Тадей Погачар готується до свого третього Тур Фландрії в кар'єрі, а їхній особистий рахунок з Ван дер Пулом наразі становить 1:1. Чи готовий словенець до фламандських класик, залишається під питанням, оскільки він не брав участі в жодній з попередніх бельгійських одноденок. Спочатку Тадей планував виступити на E3 Saxo Classic та Гент - Вевельгем, але зрештою вирішив зосередитися на Париж - Рубе. Ван дер Пул, у свою чергу, також не перевантажував свій графік, проїхавши лише E3 Saxo Classic, яку він виграв з явною перевагою – його готовність до Тур Фландрії не викликає жодних сумнівів.

Якщо говорити про команди, то свита Погачара виглядає трішки сильнішою - в складі UAE Emirates будуть такі сильні грегарі, як Тім Велленс, Нільс Нолітт і віцечемпіон Париж - Рубе-2021 Флоріан Вермеерш. У розпорядженні Ван дер Пула не буде Яспера Філіпсена, натомість поїдуть гонку Кейден Гроувз і Джанні Вермеерш. В цілому дуель між Ван дер Пулом і Погачаром виглядає абсолютно рівною, і прогнозувати, хто виграє цю битву - заняття дуже невдячне.

Проте на старті Туру Фландрії з'являться й інші учасники, здатні втрутитися в боротьбу між двома фаворитами. Особливо варто відзначити Мадса Педерсена, який демонструє вражаючу форму цієї весни і значно покращив свої навички подолання складних трас. Велогонщик команди Lidl Trek у прямій дуелі поступився Ван дер Пулу на E3 Saxo Classic, але згодом, коли нідерландець був відсутній, впевнено здобув перемогу на Гент - Вевельгем.

На фламандських хеллінгенах данець виглядає дещо слабкішим за Ван дер Пула, тому його головний шанс виграти Монумент - Париж - Рубе. Втім, і на Турі Фландрії він може поборотися за перемогу, особливо, якщо гонка відбуватиметься в холодну погоду - Мадс таке дуже любить. Ключовим помічником ексчемпіона світу буде Яспер Стуйвен, який і сам може поборотися за місце у топ-6.

Справжня команда мрій прибула на Тур Фландрії під брендом Visma Lease a Bike — у її складі не менше чотирьох гонщиків, готових боротися за призові місця. Нещодавно ця команда продемонструвала вражаючу силу під час змагання Дварс доор Фландерен, коли троє з них змогли відірватися від пелотону. Однак, фініш для них виявився невдалим: Воут Вант Арт, Маттео Йоргенсон та Тіш Беноот не змогли впоратися з учасником раннього відриву Нілсоном Паулессом. Замість того, щоб по черзі атакувати гонщика з EF Education, вони вирішили зробити ставку на спринт Ван Арта, але, на жаль, він не виправдав сподівань.

Після невдачі на гонці бельгійця спіткала хвиля критики, але не варто поспішати з висновками щодо його участі у Турі Фландрії. Якщо залишити осторонь невдалий фінішний спринт, то Ван Арт продемонстрував вражаючу форму протягом гонки. З огляду на те, як він виглядав кілька днів тому на E3 Saxo Classic, можна з упевненістю стверджувати, що його фізична форма після зборів у горах помітно покращилася.

Йоргенсон попередні фламандські класики також провів не надто вдало, проте на Дварс доор Фландерен також додав. Не списуємо з рахунків також Тіша Беноота та ексчемпіона Париж - Рубе Ділана Ван Барле.

Третє місце на E3 Saxo Classic змусило Філіппо Ганну відійти від початкового плану та вперше з 2019 року виступити на Турі Фландрії. Шанси на подіум у зіркового італійця є, проте, враховуючи, що він випадав з колеса Погачара та Ван дер Пула навіть на Чіпрессі та Поджо, на селективніших хеллінгенах Туру Фландрії втриматися за ними буде ще важче. На користь Філіппо говорить лише той факт, що після останнього проходження Патерберга до фінішу буде цілих 17 км рівнини, щоби наздогнати суперників.

Втім, набагато ймовірніше те, що до того моменту Ганна буде програвати вже занадто багато, щоби зберігати шанси на перемогу. Потрапляння італійця на подіум цілком можливе, проте виграти Тур Фландрії йому буде вкрай складно. Набагато більше шансів у нього буде за тиждень на Париж - Рубе. Те ж саме можна сказати і про його партнерів по команді - Магнуса Шеффілда та Джошуа Тарлінга.

Колишній тріумф Soudal Quick Step на північних класиках залишився в минулому, але недооцінювати команду Патріка Лефевра все ще не варто. Каспер Педерсен, який вразив своєю виставою на E3 Saxo Classic, зайнявши четверту позицію, може стати небезпечним конкурентом. Також слід звернути увагу на Іва Лампарта і спринтера-таланту Поля Маньє. Хоча француз на Дварс доор Фландерен зазнав неприємного падіння і змушений був зійти з дистанції.

Ще не так давно Нілсона Паулесса ніхто не сприймав як потенційного конкурента навіть другого ешелону, але його нещодавня перемога на Дварс доор Фландерен змінила це ставлення. Рік тому Майкл Меттьюз фінішував третім на Турі Фландрії, однак пізніше гонщика Jayco AlUla перемістили на 11-ту позицію. Цього року австралієць, без сумніву, прагне реабілітуватися за ту невдачу і піднятися на п'єдестал.

Серед найкращих спринтерів варто особливо відзначити Біньяма Гірмая та Александера Крістоффа, переможця Туру Фландрії десятирічної давності. Навіть у свої 37 років Крістофф продовжує демонструвати високі результати на класичних гонках, що підтвердив на змаганнях Гент - Вевельгем.

Часи, коли Джон Дегенкольб вважався елітним спринтером, вже давно минули, але німецький гонщик Picnic PostNL все ще має шанси потрапити в топ-10. Тим не менш, Тур Фландрії видається для нього занадто складним через рельєф траси, тоді як на Париж - Рубе у нього значно більше можливостей.

Серед учасників, які можуть претендувати на високі позиції, слід відзначити колишнього чемпіона Мілан - Сан Ремо Матея Мохоріча, хоча його попередні виступи на Турі Фландрії були не такими вдалими. Не варто також забувати про досвідчених бельгійських велогонщиків Ділана Тойнса та Олівера Насена. Особливо цікаво буде спостерігати за дебютом Леннерта Ван Етвелта з команди Lotto на Ронде.

Тур Фландрії ніколи не був територією іспанських гонщиків, проте зараз фанати з Піренейського півострова можуть розраховувати на Івана Гарсію Кортіну та Ойєра Ласкано. Хоча останній після двох дуже сильних весняних класичних кампаній цього року відверто розчаровує.