Проросійські тенденції, роль "вічних аутсайдерів" у лізі та повернення ікони: ключові факти про Партизан.

У четвер, 24 липня, українська команда Олександрія відкриє новий сезон, зустрічаючись із сербським Партизаном. Чемпіон підготував анонс матчу, а тут ви знайдете інформацію про те, хто є суперником команди Нестеренка.

Важко знайти команду, яка за останні три роки брала участь у єврокубках і викликала б більше суперечок, ніж сербський Партизан. У 2025 році "гробарі" знову відвідали "Братський кубок" у Москві, і це вже не викликало подиву, адже рік тому вони вчинили аналогічно. Київське Динамо, яке тоді змагалося з Партизаном у кваліфікації Ліги чемпіонів, відмовилося від рукостискань перед матчем, і сподіваюся, що Олександрія вчинить так само.

Важко знайти більш проросійський та промосковський футбольний клуб, ніж Партизан. Його зв'язки з Кремлем існують з моменту заснування: 4 жовтня 1945 року, через рік після звільнення Белграда від нацистських військ та його захоплення радянськими солдатами. Нова влада швидко сформувала в місті дві команди, яким одразу було призначено статус грандів. Партизан здобув своє перше чемпіонство вже у 1947 році.

І фанати у них у всіх сенсах дуже гарячі

Назва "Црвена Звезда" безпосередньо пов'язана з Радянським Союзом, тоді як "Партизан" отримав свою назву на честь югославських партизанів, які боролися проти нацистів. Проте червона зірка, яка є частиною емблеми "гробарів", насправді погіршує чорнобілу палітру з дизайнерської точки зору. Цей клуб завжди мав тісні зв'язки з Москвою та Кремлем. Навіть зіркові футболісти, які, здавалося б, мали б ігнорувати слабкість російської ліги через свій клас, насправді "вшановували" її своїм присутністю. Наприклад, Матей Кежман виступав за Зеніт, Звонімір Вукич грав за ФК Москва, Данко Лазович – за Зеніт і Ростов, а Саво Мілошевич завершував кар'єру у Рубіні.

Про слабших гравців мова тим більше не йде. Можна сказати, що повсюдний бан російського футболу звузив кількість трансферних векторів для нашого ворога. Більшості країн, на жаль, на нашу війну начхати, але, приміром, поляк Гжегож Крихов'як після початку повномасштабного вторгнення не тільки залишив Краснодар сам, а й переконав виїхати всіх (!) легіонерів. Щоб уникнути повторення таких випадків, російські клуби частіше набирають гравців із "братів".

За якихось три роки Партизан продав у країну-терорист трьох гравців. Ігор Вуячич перейшов у казанський Рубін за один мільйон євро, Саша Зделар - у ЦСКА за 0,5, а Штефан Ковач - у калінінградську Балтику за 1,2. Суми невеликі, тому що Партизан загалом переживає погані часи. І це, ви не повірите, теж пов'язано з політикою.

Президент Сербії Александр Вучич є одним з найпалкіших шанувальників футболу серед світових політиків. Хоча його зріст вражає (199 см) і він має особливу пристрасть до баскетболу, саме ця любов привела його до захоплення клубом Црвена Звезда. Під його керівництвом команда досягла небувалих успіхів у футбольній лізі, ставши справжнім лідером, чого не спостерігали раніше.

У 2017 році, коли Олександр Вучич почав виконувати обов'язки президента Сербії, футбольний клуб Црвена Звезда вже мав три титули чемпіона країни. Незважаючи на численні успіхи в Югославії та перемогу в Кубку чемпіонів, у новій, меншій країні вони частіше зазнавали поразок від Партизана. Саме "поразок", адже за вісім років, що Вучич перебував при владі, Црвена Звезда здобула вісім титулів чемпіона - і, наприклад, у минулому сезоні випередила Партизан на 27 очок.

У цьому контексті "гробарі" також зазнали втрат, не отримуючи підтримки адміністративного ресурсу для свого опонента. Ви ж самі мали можливість побачити, яким безпорадним виглядав Партизан рік тому в матчі проти Динамо, коли на поле вийшла команда з не найкращим складом замість зіркових гравців легендарної (без іронії) команди. І варто визнати: для того, щоб повернутися на вершину, "гробарі" вирішили залучити важковаговика.

Предраг Міятович, на щастя, обійшовся без роботи в російських клубах. Його кар'єра складалася інакше: наприклад, він забив вирішальний гол у фіналі Ліги чемпіонів за Реал. Це дійсно величезний успіх, а піком його кар'єри стало повернення "вухатого" трофея до Мадрида після 32-річної перерви. Наступним логічним кроком стало його призначення на посаду директора в Реалі.

Протягом трьох років роботи "Педі" в Мадриді було здійснено кілька значних трансферів, таких як придбання ван Ністелроя, Марсело, Ігуаїна, Пепе, Роббена та Снейдера. Цей період був сповнений різноманітних подій, і відставка Міятовича настала після невдалого міжсезоння 2008/09, коли клуб спробував укріпити склад за рахунок ван дер Варта, де ла Реди, Хаві Гарсії та Гарая. Незважаючи на це, Міятович залишався ключовою фігурою, що займалася вирішенням найважливіших питань.

Він вирушив на фоні абсолютно незвичайного підсилення: рекордної угоди в історії футболу, що включала імена Роналду та Кака. Наприкінці минулого року Міятович знову приєднався до Партизана, залишивши його ще у 1993 році. Ось що він висловив:

"Легко бути "Партизаном", коли все йде добре і коли завойовані титули, але важко перебувати в таких ситуаціях. Ми з Данко [Лазовичем - Прим. авт.] курируватимемо спортивну сферу, ухвалюватимемо рішення. Майже напевно, будуть якісь непопулярні, тому що якби все було так, як має бути, нас би сьогодні тут не було".

Що можна сказати про результати піврічної діяльності нового управлінця? По-перше, він не вагається вжити рішучих заходів. Коли Міятович прийшов у "Партизан", головним тренером команди був Саво Мілошевич — колишній партнер Предрага по нападницькій лінії клубу та національної збірної. Однак, Міятович миттєво вирішив звільнити його. Новий наставник команди, Срджан Благоєвич, не має значного досвіду гравця, але здобув успіхи у тренерській діяльності як в Сербії, так і за кордоном, зокрема в Казахстані та Угорщині.

Предраг також намагається зробити Партизан більш сербським. Його співвітчизники приїжджають навіть з-за кордону; наприклад, захисник Матея Мілованович, який отримав освіту в Аяксі. Салданьї, який був зіркою клубу під час матчів із Динамо, вже давно покинув команду (тепер грає у Ференцвароші) - під час керівництва Міятовича кореєць Го Йон Чхун влітку перейшов до польського Гурніка, а гондурасець Кервін Арріага - до Леванте. Проте більшість новачків мають прізвища, що закінчуються на "-ич". Не всі з них серби, але, наприклад, чорногорського нападника Андрія Костича, якого купили з Будучності, Міятович навряд чи вважає чужим.

У складний час клуб вирішив звернутися до легенди, щоб відновити свої колишні успіхи. Він активно шукає обдаровану молодь (як, наприклад, 18-річний Костич). У інших обставинах йому можна було б побажати вдачі, але... Партизан - це команда, фанатів якої нещодавно не допустили до Молдови через загрозу державного перевороту.

У лютому 2023 року Шериф провів матч проти Партизана без присутності глядачів саме з цієї причини. Президентка Молдови Мая Санду навіть висловила вдячність українським спецслужбам за їхнє перехоплення плану Кремля, який передбачав "захоплення державних установ, викрадення людей та насильницькі дії, що маскувалися під акції протесту опозиції".