Рауль ЛОСАНО: "Захистити свою країну, чи то з м'ячем у руках, чи в окопі – це наш святий обов'язок."

Відомий аргентинський тренер, який очолює національну збірну України з волейболу, дав змістовне інтерв'ю виданню Sport.ua.

Чоловіча національна збірна України справила враження у своєму дебютному виступі в Лізі націй — найпрестижнішому комерційному турнірі з волейболу серед національних команд. Прогнози щодо нашої команди були невтішними, адже вважалося, що їй доведеться боротися за виживання. Проте, здобувши п’ять перемог із восьми можливих, команда займає шосту позицію серед 18 найсильніших збірних світу після двох третин групового етапу. Шанси на вихід до Фіналу восьми виглядають цілком обґрунтованими.

Безумовно, це досягнення стало результатом наполегливої роботи багатьох людей. Проте, очевидно, що на новий, більш високий рівень гру збірної України підняв досвідчений аргентинський тренер Рауль Лосано. Прийнявши команду минулого року, він, незважаючи на відмову дев’яти гравців брати участь, зумів створити склад, який вперше в історії привів Україну до перемоги в Золотій Євролізі. Тоді це було справжнім приємним сюрпризом. Але те, що ми відчуваємо зараз, ще більший шок.

Це інтерв'ю стало першим для Рауля з українськими медіа. У відкритій бесіді з Sport.ua Лосано поділився своїми принципами формування команди, висловив думки щодо ситуації з Плотницьким, а також розповів про співпрацю з президентом Федерації волейболу Михайлом Мельником. Крім того, аргентинець дав відповідь на сакраментальне запитання: Марадона чи Мессі?

Читання відкриває перед вами безліч нових знань.

Пане Лосано, сьогодні вся Україна в захваті від виступу нашої команди в перші два тижні Ліги націй. Для багатьох це стало справжньою несподіванкою. Чи можете зізнатися, що очікували таких досягнень від збірної України? Які фактори підкріплюють вашу впевненість у їхніх можливостях?

Я мав абсолютну впевненість у нашій українській команді. Був переконаний, що ми здатні демонструвати високий рівень гри. Мені здається, що не тільки наші співвітчизники вражені виступами команди. Багато професійних тренерів також висловлювали мені аналогічні думки. На чому ж базується моя впевненість? Ми наполегливо працювали разом, і кожен гравець докладав значних зусиль для покращення своїх технічних навичок.

Коли був оголошений склад команди, найбільші занепокоєння викликало питання, чи зможете ви згуртувати цих гравців після всіх подій, що відбулися минулого та позаминулого років, у єдиний колектив. Наскільки важким виявився цей процес?

Наше головне завдання – забезпечити, щоб кожен член команди вніс свій внесок. Як головний тренер, я постійно шукаю способи підтримки команди, а вже потім зосереджуюсь на кожному гравцеві окремо. Чи було це складно? Авжеж, адже гравці відмовляються від сімейних зустрічей, беруть паузи у відпустках і подорожують без зупинок протягом п'яти місяців… І при цьому вони залишаються у чудовому настрої! Це свідчить про те, що національна команда для них є надзвичайно важливою. Я хочу висловити вдячність кожному гравцеві, а також їхнім дружинам і дітям за їхні зусилля та терпіння.

- Ще до вас, при тренері Уґісі Крастіньші збірна України програвала в чвертьфіналах чемпіонату Європи та світу Сербії і Словенії, бо, таке враження, не до кінця вірила в свої сили. Зараз команда грає так, ніби вона була постійним учасником Ліги націй. Не відчувається жодних комплексів. Як ви зуміли так швидко змінити психологію наших волейболістів?

Я не погоджуюсь з таким обґрунтуванням. Можливо, причина полягає в тому, що Сербія та Словенія демонструють кращі результати у волейболі на європейських та світових турнірах? Чому ми ставимо акцент на психологічні аспекти, ігноруючи важливість командної взаємодії? Важко (або навіть неможливо) мати "впевненість" і зазнавати поразок в атаці. Як нам вдалося так швидко змінити погляд волейболістів? Це стало можливим завдяки виправленню технічних недоліків, вдосконаленню тактичних стратегій команди та злагодженій грі. Менталітет підвищується завдяки перемогам у матчах. А щоб досягти успіху, нам потрібно перевершити своїх опонентів.

Людей, які не мають прямого стосунку до волейболу, але цікавляться спортом, все ще дивує відсутність Олега Плотницького в команді. Ви спілкувалися з ним минулого року, коли тільки почали керувати командою, а також цього року, до і після його оголошення про завершення кар'єри в національній збірній. Чи мали ви можливість зустрітися особисто під час Фіналу чотирьох Ліги чемпіонів?

У мене є своя філософія стосовно роботи: як головний тренер, я щорічно запрошую 40-45 гравців до команди. Кожен, хто бажає стати частиною національної збірної, завжди буде вітаний. Якщо у когось виникають проблеми, я готовий надати свою контактну інформацію та зробити все можливе для їх вирішення. Ті, хто не може або не бажає приєднуватися, мають на це повне право, і це абсолютно нормально. Ситуація з українськими спортсменами є ще складнішою: повномасштабне вторгнення триває вже три роки. Захист своєї країни, будь то з волейбольним м'ячем у руках чи в окопі, є нашим обов’язком. Я не спілкувався з Олегом Плотницьким, але бачив його заяву про закінчення кар'єри в національній команді. Минулого сезону я мав розмову з його тренером у "Перуджі", який просив мене поговорити з Олегом після плей-оф, але його рішення про завершення кар'єри виглядало дуже чітким. Я поважаю цей вибір. Було б цікаво колись обговорити це питання з ним, не для того, щоб переконати, а щоб краще зрозуміти його думки.

Чи має Михайло Мельник, президент Федерації волейболу України, якийсь вплив на ваші рішення щодо запрошення певних гравців до команди? Яким чином ви налагодили комунікацію з керівництвом ФВУ?

- Михайло Мельник жодним чином не впливає і не втручається в мої рішення щодо запрошення певних гравців до команди. Ми з керівництвом ФВУ на постійному зв'язку, в нас спільне бачення майбутнього і повне порозуміння. Всі питання вирішуються оперативно і конструктивно. А щодо складу, то я постійно стежу за лігами, де є український гравець, дивлюся багато матчів і стежу за статистикою кожного гравця разом зі своїм асистентом Аґустіном Брішіолі. Потім ми оголосили склад команди та надіслали запрошення.

Ви прийняли керівництво збірної України в найскладніші часи для нашої нації, коли ми боремося за наше виживання. Чи не відлякувало вас те, що вам доведеться працювати з національною командою країни, яка переживає війну? Перед тим як дати згоду на цю пропозицію, ви ретельно розмірковували, чи намагалися отримати якісь гарантії від ФВУ та спонсорів?

- Це було моє свідоме рішення. І саме тому, що ставлюся до України як до країни, ЯКА БОРЕТЬСЯ за своє існування як нації, з глибокою шаною, я це рішення й прийняв. Ми не можемо залишатися байдужими до несправедливості. Підтримка України - це те, що ми ВСІ (виділено Лосано - авт.) повинні робити. З мого боку, підтримка полягає в тренуванні групи гравців. І для мене це - честь. Робити це зараз - велика відповідальність. Для міжнародного спорту факт, що на країну напали, а її збірна грає дуже добре, змушує багатьох людей задуматися. Це добре, коли громадськість пам'ятає Україну та її боротьбу за виживання.

Я не відчував страху перед роботою з національною збірною України. Адже ми не знаходимося в окопах – наші тренування проходять у Польщі. Чого мені боятися? Я швидко прийняв це рішення. Мене надихнув цей виклик. Команда виглядала перспективною, і я не потребував жодних гарантій від Федерації волейболу. Я спілкувався зі спонсорами, які інвестують значні кошти та зусилля. Особливу подяку висловлюю пану Олександру Герезі за його фінансову підтримку, а також Федерації волейболу України та Міністерству молоді і спорту. Я щиро вдячний за їхні зусилля, які дозволяють нам тренуватися та проводити стільки матчів.

Відомості в ЗМІ свідчать, що для того, щоб відповідати вашим сподіванням, керівництву польської федерації волейболу довелося звернутися до кредитних установ на реконструкцію тренувального центру. Які у вас були сподівання стосовно співпраці зі збірною України?

Справді, Польська федерація волейболу вклала значні зусилля в удосконалення тренувальної інфраструктури національної команди у 2005 році. Тоді в центрі "Спала" не було належного спортзалу для спортсменів такого високого рівня. Сьогодні, через 20 років, кожен клуб і стадіон забезпечені залами, які відповідають вимогам тренувань національної збірної. Натомість в Україні ситуація зовсім інша. Повторюся, для мене велика честь мати можливість тренувати збірну України в цей непростий час.

Чи знали ви щось про Україну та наш волейбол, окрім інформації про війну і Плотницького, перш ніж почати тренувати нашу команду? Можливо, у вас були знайомі або друзі з України?

Я був знайомий з національною командою на міжнародних турнірах. Також "Кажани" виступають у польській лізі. Мені відомо, що в Україні були видатні волейболісти, які вирішили змінити своє громадянство... Тепер сподіваюся, що жоден з них не замислиться про зміну паспорта.

Іншим серйозним викликом для вас стало становище команди, з якою ви розпочали співпрацю. Признайтеся: які емоції вас охопили, коли ви дізналися, що дев'ять ключових волейболістів відмовляються грати за національну збірну? Чи не виникало у вас бажання відмовитися від цього виклику?

Ще один виклик у непростій ситуації. Тоді я не міг зрозуміти, чому одночасно дев'ять гравців стикалися з сімейними труднощами, проблемами зі здоров'ям, бажали відпочити або вважали, що все це марно. Сьогодні, маючи професійну структуру, гравці прагнуть бути частиною національної команди. Хочу зазначити, що я обговорював це питання з президентом Федерації, віце-президентом та представниками спонсора, компанії "Епіцентр". Вони активно працюють над тим, щоб надати команді всю необхідну підтримку. Моя щира вдячність їм за це.

- Сьогодні видно, що у вас є повне порозуміння з усіма волейболістами, зокрема з тими, хто торік не приховував, що не сприймає вашого призначення. У вас була розмова з хлопцями на цю тему?

Я завжди прагну спілкуватися та знаходити спільну мову з кожною людиною. Кожен має свої особливості та переживання. Але все, що ми обговорюємо, залишається в межах нашої бесіди. Я не ділюся особистими розмовами. Ніколи цього не робив і не збираюся змінювати свої принципи.

Чи могли б ви описати ключові принципи, які ви використовуєте для формування команди? Які додаткові критерії, окрім навичок гри у волейбол, повинні відповідати потенційні гравці?

- Основних принципів побудови команди небагато, хоча вони й непрості. У моєму тренерському стилі кожен може вдосконалюватися, кожен повинен розвиватися. Від техніки до фізичної підготовки, дієти та менталітету - все можна вдосконалювати. Ось чому тренування суворі, важкі та тривалі. Перший принцип - це вдосконалення, без виправдань чи виправдань за помилки. Помилки - це можливість для вдосконалення. Ніхто не є великим гравцем, не зробивши помилок під час процесу навчання. Надалі завжди грає той, хто тренується найкраще, бо команда гратиме так, як вона тренується. Другий принцип - це подолання труднощів: зміна часового поясу, подорожі економ-класом для гравців зростом понад два метри не є ні комфортними, ні корисними. Але ніхто не скаржиться, коли нам доводиться тренуватися. Ми повинні подолати ці труднощі. Третій критерій: гравці національної збірної повинні продовжувати навчатися навіть під час змагань. Це стосується високопродуктивних команд і стосується всіх загалом.

- Що для вас краще - команда-зірка чи команда зірок?

- Пріоритетом завжди має бути КОМАНДА. Кожна гарна команда складається з чудових гравців. Відмінні гравці є важливими для побудови гарної команди. У командних видах спорту тренери не використовують терміну "зірковий гравець". Ми визначаємо найкращих гравців сезону за їхньою грою в команді. "Зірками" можуть бути співаки або актори, які виконують індивідуальні дії.

Незадовго до початку нинішньої Ліги націй ви отримали престижну нагороду від Польської національної федерації, і тепер ваше ім'я прикрашає Алею зірок. Ви внесли значний вклад у розвиток польського волейболу, зокрема, вивівши команду до фіналу чемпіонату світу 2006 року. Для нас, українців, які стежать за волейболом, особливо запам'ятався один момент з того турніру – матч, у якому поляки змогли обіграти росіян, відстаючи за сетами 0:2. Без цієї перемоги Польща не змогла б потрапити у півфінал. Всі, хто був причетний до цього, вважають, що це була переважно перемога тренера. Чи можете ви пригадати той матч? Чи має він для вас особливе значення?

Для мене велика честь бути визнаним Польською федерацією волейболу. Мої стосунки з польським народом завжди були особливими. Я відчуваю щиру підтримку та любов від місцевих фанатів волейболу, що виходить за межі тільки професійної діяльності. Моя вдячність усій Польщі безмежна. Я завжди згадую чемпіонат світу 2006 року з теплом, особливо матч проти Росії, який став нашою значною перемогою. Кожна велика перемога є результатом командної роботи, і сміливість кожного члена команди грає ключову роль у досягненні таких успіхів. Особливо запам'яталася миттєвість під час недавньої церемонії нагородження, коли ми вшанували пам'ять Арека Ґоласа, молодого гравця збірної Польщі, який tragically загинув в автомобільній катастрофі в 2005 році. Ця пам’ятна хвилина досі викликає у мене глибокі емоції.

Відомо, що на старті вашої роботи зі збірною Польщі ви вирішили усунути з команди трьох ключових волейболістів, які перебували в нетверезому стані. В той же період аналогічні кроки здійснював наш футбольний геній Олег Блохін, коли починав свою діяльність з національною командою України. Чи стикалися ви з необхідністю приймати непопулярні рішення на посаді головного тренера волейбольної збірної України? Якщо так, то які саме рішення ви могли б згадати?

- Цей епізод не слід вважати ізольованим інцидентом. Польща мала серйозну проблему 20 років тому. Як і в багатьох інших країнах, проблеми сприймаються як щось природне: "Такі ми". Я це сприйняв, встановив обмеження та правила для всієї команди. Мені довелося ввести санкції до трьох гравців і це був вирішальний момент для зростання команди. Після цього інциденту команда змінила свій менталітет. Також мені довелося замінити двох лікарів, масажиста, а деякі офіційні особи більше не їздили. Це невідомо, але це була та сама проблема. Натомість у мене ніколи не було проблем зі збірною України. А якби й було щось схоже, я б теж прийняв рішення виключити порушників, але я не збираюся поширювати про це інформацію.

- Відомо, що ви маєте інженерну освіту. Свого часу технічну освіту мав видатний український футбольний тренер Валерій Лобановський. Отримані знання він зокрема адаптовував під спорт. Ви у волейболі свої інженерні навики якось застосовували?

Я регулярно застосовую інженерні інструменти у своїй тренерській діяльності. Це охоплює аналіз статистичних даних, виявлення можливостей для вдосконалення тренувань і відстеження ефективності програм підготовки. Основна мета тренера - сприяти розвитку учасників у різних напрямках.

Давайте повернемося до актуальної Ліги націй. У нас попереду ще чотири матчі групового етапу. Україні вже не загрожує ризик вильоту. Проте існує реальна можливість потрапити до вісімки найкращих. Судячи з вашого рішення доручити працівникам ФВУ оформлення китайських віз вже після першого тижня VNL, можна припустити, що ви вірите у можливість виходу до Фіналу восьми. Чи може це бути також психологічною стратегією?

Попереду нас чекають ще чотири матчі на груповому етапі. Якщо Україна зможе перемогти в трьох з них, ми потрапимо до числа восьми найкращих команд. Я доручив керівництву ФВУ зайнятися оформленням китайських віз, щоб заздалегідь врахувати можливі часові обмеження. Я сподіваюся на шанс потрапити до фінальної вісімки. Це стане справжньою нагородою для всіх: для 18 гравців, всього персоналу, Федерації та Міністерства, пана Гереги (спонсора) і родин кожного з нас. Це не просто психологічний трюк.

Хто в останній тиждень стане найбільш небезпечним суперником: Італія, що вже майже пробилася до чвертьфіналу, чи Сербія з Нідерландами, які ведуть запеклу боротьбу за своє місце в турнірі?

Усі опоненти матимуть серйозну загрозу на фінальному тижні: Італія є діючим чемпіоном світу, Нідерланди та Сербія борються за своє місце, а поєдинок з Канадою стане нашим останнім матчем, який може мати вирішальне значення.

Українська команда часто допускає помилки під час подач. Які існують шляхи для зменшення їхньої кількості?

- Не погоджуюся з цим твердженням. Ми серед 18 найкращих команд у світі команда з найкращим співвідношенням ейсів до помилок. Тобто ми набираємо багато очок і робимо мало помилок... Це не думка. Це - офіційна статистика.

- Вам 68 років. Але виглядає, що ви взагалі не почуваєтеся на такий вік. Як втримуєте тонус, враховуючи, що тренерська робота дуже нервова?

У свої 68 років я дійсно отримую задоволення від своєї професії. Я відчуваю справжнє захоплення тим, чим займаюся. Стрес і тиск не сприймаю як щось негативне — це невід’ємна частина моєї роботи. Єдине, що мене турбує, це неможливість повернутися додому до родини та друзів. Як я можу підтримувати себе? В українській команді є чоловіки, які зазнали великих втрат: вони втратили братів, друзів, а їхні родини опинилися в небезпеці. Вони змогли впоратися з усім цим. Я не можу дозволити собі хвилюватися, виконуючи свої обов’язки.

Аргентина відома своїми винами. Чи є ви шанувальником цього напою? Якщо так, яке вино вам найбільше до вподоби?

Я не є фахівцем у вині, але із задоволенням насолоджуюсь ним під час вечері. Мій фаворит — це Мальбек.

На завершення пропоную подискутувати про одне складне питання, яке хвилює кожного аргентинця: кого ви вважаєте кращим – Марадону чи Мессі?

Ці двоє футболістів – справжні генії, але з різних часів. На мою думку, порівнювати їх у контексті різних епох не зовсім коректно. Сучасний футбол характеризується більшою швидкістю, гравці мають вищу кваліфікацію та краще захищені, а рівень фізичної підготовки значно підвищився. Протягом всього свого кар'єри з 16 до 38 років Лео завжди залишався ключовою фігурою у своїх командах. Тому я вважаю, що Мессі – найвизначніший футболіст в історії.