Схилимо голови. Легендарний запорізький бунтар, який загинув у Маріуполі.

Щодня о дев'ятій ранку українці віддають шану пам'яті тих, чиї життя були обірвані внаслідок російсько-української війни. Сьогодні Sport.ua вшановує Олексія Яніна, вірного уболівальника запорізького "Металурга", видатну постать у світі українського футболу, чемпіона світу з тайського боксу та чемпіона України з кікбоксингу. Його життя обірвалося у віці 38 років, три роки тому, 7 квітня 2022 року, під час боїв за Маріуполь.

Олексій Янін з'явився на світ 5 жовтня 1983 року в Запоріжжі. На початку 21-го століття він став одним із перших представників запорізької футбольної культури. З дитинства хлопець вірно підтримував свій улюблений клуб "Металург" і активно долучався до діяльності фанатської групи "Rude Boys".

Олексій на прізвисько "Індієць" був одним із зачинателів культури футбольних хуліганів на українських спортивних трибунах. Свого часу він особисто оголошував війну фанатам донецького "Шахтаря" і сімферопольської "Таврії", з якими у прихильників "Металурга" згодом склалася цікава історія взаємин. Завдяки своїй харизмі Індієць швидко став відомою особистістю не лише серед фанатів рідного клубу. Він об'їздив всю країну та брав участь у масштабних довколафутбольних подіях нульових років.

"Футбол не займав у житті Олексія ключову позицію," - розповідає краєзнавець і прихильник "Металурга" Роман Акбаш у інтерв'ю для сайту 24.tv. - "Основними мотиваціями його участі у фанатському русі були можливість захищати честь рідного міста та спілкування з однодумцями. Проте, у період з 2008 по 2010 роки Олексій почав демонструвати до цього захоплення певну байдужість."

З часом футбол поступився місцем спортивним заняттям, у яких Янін зміг досягти значних успіхів. Олексій розпочав займатися єдиноборствами вже в зрілому віці, проте це не завадило йому вибороти безліч медалей та кубків на внутрішніх і міжнародних турнірах. Найзначнішими досягненнями стали титули чемпіона України з кікбоксингу та чемпіона світу з тайського боксу (муай-тай).

Керівник спортивного клубу "Скорпіон" Сергій Рябухін, який був свідком початку спортивного зростання Олексія, у коментарі для порталу "Трибуна героїв" зазначив: "У такому віці рідко починають займатися професійним спортом. Людина вже має сформовану фізичну та фізіологічну базу. Олексію було нелегко. Він пройшов складний шлях, але, будучи впертим і наполегливим хлопцем з сильним характером, через три-чотири роки почав демонструвати вражаючі результати".

Щоб залишатися у своїй ваговій категорії, Яніну доводилося виснажувати організм. Він їв лимони натщесерце. Але він горів спортом, дуже хотів перемогти і досяг свого.

На межі між першим і другим десятиліттями 2000-х Янін провів кілька років у Києві. У столиці йому не бувало нудно: він активно брав участь у місцевих змаганнях з бойових мистецтв. Крім того, він не залишив осторонь і футбол, ставши частиною одного з київських клубів.

У 2014 році, коли Росія анексувала Крим і почала військові дії на Донбасі, Олексій вирішив добровільно приєднатися до Збройних Сил України. Спочатку він служив кулеметником у 54-й окремій штурмовій бригаді, а згодом став снайпером-розвідником у "Азові". Його відправили під Маріуполь, де він провів цілий рік, а після цього ненадовго повернувся додому. Проте, незабаром після завершення строкової служби, Індієць знову взявся за захист рідної землі, вступивши до окремого загону спеціального призначення "Азов", який також базувався в Маріуполі.

У серпні 2017 року Олексій вступив у шлюб. З майбутньою дружиною Тамарою він зустрівся завдяки соціальним мережам. Його увагу привернули її фотографії, поки вона сама не вирішила написати йому. Церемонія весілля пройшла на острові Хортиця в Запоріжжі, згідно з традиційним українським обрядом.

Тамара поділилася своїми враженнями: "Я обрала для себе традиційний наряд полтавської нареченої, про який завжди мріяла, коли думала про весільну церемонію. Олексій отримав вишиту сорочку, яку я зробила спеціально для нього. Оскільки він та його родина є рідновірами, обряд вінчання проводив їхній волхв на священному місці. Мене посадили на кожух, а ми пройшли через калинові ворота — арку, сплетену з гілок калини. Усе це дійство тривало близько двох годин, і у мене склалося враження, що ми знімалися в кіно."

У 2019 році у сім'ї з'явився син на ім'я Назарій.

Після появи на світ дитини Олексій провів з родиною один рік і чотири місяці, а потім знову відправився на військову службу.

"Все почалося з втрати його найкращого товариша на Світлодарській дузі в серпні 2019 року. Він вирушив на похорон, а потім залишився вдома ще на десять місяців, після чого оголосив, що планує повернутися," - розповідає дружина Олексія.

Олексій Янін опинився в Маріуполі, коли розпочалася повномасштабна війна. 10 березня 2022 року під час боїв за місто він отримав поранення ноги від кулі і провів три тижні в лікарні на лікуванні.

"В останнє ми зідзвонювалися, коли в нього було поранення, але він вже ходив на милиці. Це була десь середина березня, можливо, 20-те число. Казав, що там пекло, що гинуть люди й краще нам в тилу тут ніколи цього не бачити, що там робиться", - розповідає Тамара Яніна.

Згідно з офіційними даними, старший сержант Олексій Янін загинув під час оборони Маріуполя 7 квітня. Його дружина отримала звістку про загибель чоловіка, коли він намагався форсувати річку в Маріуполі. У човні перебували п'ятеро військовослужбовців, які потрапили під удар ракети. Як зазначила жінка, ця ракета "знищує все вщент". Навіть слідів від човна не залишилося, а про людей і говорити не доводиться.

9 грудня 2024 року в Хмельницькому, на цвинтарі мікрорайону Ракове, у колумбарній стіні Алеї Слави Тамара Яніна здійснила поховання води з Азовського моря в урні.

"Мій чоловік загинув під час човнової подорожі на водах Азовського моря, - розповідає вона. - Його тіло досі не знайдено, або ж, можливо, знайдено, але ДНК не співпадає, і я не дізнаюся правди. Мені легше вірити, що частинка мого чоловіка лишилася в цій воді. Це лише формальність, але для мене це своєрідний матеріальний зв'язок, який мені необхідний. Коли я прийду і запалю свічку, мені стане трохи легше. Я вірю, що душа мого чоловіка це побачить, і я зможу тут помолитися."

Олексій Янін нагороджений відзнакою Президента "За участь в антитерористичній операції", грамотою Верховної ради "За заслуги перед українським народом", заохочувальною відзнакою МВС, нагрудним знаком "За відвагу в службі", орденом "За мужність" III ступеня.

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 Олексієві присвоєно звання "Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади".