"Не пригадую нічого подібного в історії": нова зірка українського біатлону здобула перемогу на Євро в дуеті з сестрою та змагається, слідуючи прикладу Підгрушної.

Зимовий сезон 2025/2026 став знаковим для 17-річного українського біатлоніста Тараса Тарасюка, який разом зі своєю сестрою Тетяною здобув перемогу в одиночній естафеті на юніорському чемпіонаті Європи 2026 року. Після цього, на світовій першості для юнаків у Німеччині, в Арбері, він завоював срібну медаль в індивідуальній гонці. Тарас, уродженець Тернополя, не пригадує випадків, коли брати і сестри разом вигравали гонку на чемпіонаті Європи, і дуже прагне повторити це досягнення на дорослому рівні.

У розмові з OBOZ.UA Тарас розповів, чи очікував настільки вдалого сезону, зізнався, чому виступає з прикладом олімпійської чемпіонки Олени Підгрушної, на яких музикальних інструментах учився грати у дитинстві і що відчував, коли свої етапи естафети на Євро бігла його старша сестра.

Наскільки передбачуваним виявився цей насичений сезон?

Насправді, я не сподівався на такий високий результат. Минулого сезону під час етапів Юніорського кубка IBU мені не вдавалося конкурувати за призові місця. У цьому сезоні я прагнув покращити свої показники, але не думав, що зможу боротися за лідерство в кожній гонці. Проте до чемпіонату світу я потрапив до топ-10 загального заліку.

За сам чемпіонат нам очок вже не давали. Але насправді це був дуже класний сезон і не такий, на який я розраховував, - у хорошему сенсі.

- Ви змагалися із колишнім прикладом Олени Підгрушної? Як так сталося? Чи він приносить удачу?

Згідно з моїм досвідом, вона дійсно має свою особливу ауру, яка приносить мені чудові результати в стрільбі. Можливо, вона також ділиться зі мною часточкою свого везіння (посміхається). Як це сталося? Цього сезону я вирішив змінити гвинтівку. У мене не було надійного зразка, і вона запропонувала батькам передати мені свою. Я їй дуже вдячний за це, адже не кожен день маєш можливість стріляти з прикладу олімпійської чемпіонки та світової призерки. Тож, безумовно, вона передає мені частину своєї аури через цей досвід.

Вашу маму можна назвати колишньою біатлоністкою, а ваші сестри також присвячують себе цьому виду спорту, тоді як ваш тато виконує роль тренера. Напевно, така атмосфера в родині створює для вас значну підтримку?

Підтримка справді вражаюча, і в цьому є свої переваги, адже ми маємо біатлонну родину, де кожен розуміє один одного, підтримує і знає, які слова сказати в потрібний момент. Якщо щось вдається або навпаки, завжди є можливість обговорити це та підбадьорити одне одного. А ще, у нас з сестрою є невелика конкуренція, що додає азарту — це чудово!

А насправді, якщо ти виріс у спортивній сім'ї, чи маєш ти можливість обирати, чим займатися в житті?

Власне, ніхто не примушував нас обирати біатлон, кожен із нас приймав рішення самостійно. Нам надали шанс випробувати себе в різних спортивних дисциплінах. І це ще не все. Я також відвідував музичну школу, займався танцями, грав на музичному інструменті та займався футболом.

На якому музичному інструменті ви виконували?

- На сопілку ходив, і на саксофон. Тому нас ніхто не примушував, але так вийшло, що всі обрали біатлон.

- Ми бачимо, що, наприклад, Олександра Макушнина робить ставку на швидку стрільбу, а хтось з біатлоністів, навпаки, більше розраховує на свої прудки ноги. Що проглядається в вашому стилі?

Я б зазначив, що в моїх досягненнях спостерігається певна збалансованість. Безумовно, моя стрільба на високому рівні – не можу з цим не погодитися. Щодо ходу, то він міг би бути кращим, але, на мою думку, результати вже виглядають досить непогано. Звичайно, є аспекти, які потребують вдосконалення, і я планую активно працювати над цим у наступному сезоні. Проте не можу стверджувати, що зосереджуюсь лише на стрільбі або тільки на ході. Моя мета – зберегти оптимальний баланс між цими двома складовими.

Ваші спільні моменти з Тетяною, коли ви здобули родинну перемогу в індивідуальній естафеті на чемпіонаті Європи-2026, миттєво стали вірусними в мережі. Що виявилося важчим: подолати дистанцію чи потім терпляче чекати, поки ваша сестра завершить свій етап?

Найбільші труднощі виникають саме під час передачі естафети, адже у форматі одиночного змагання кожен учасник виконує два етапи. Коли ти завершив свій забіг, передав естафету і чекаєш на виступ своєї партнерки, особливо якщо це твоя сестра, це дуже емоційно важкий момент. Коли ти сам стріляєш, ти відчуваєш контроль над ситуацією і можеш виправити свої помилки. Натомість, коли хтось інший виконує цю задачу, ти усвідомлюєш свою безпорадність і можеш лише спостерігати за дійством з боку. Це дійсно дуже хвилює.

На чемпіонаті Європи естафету закінчував я, і вже коли вона мені передала на останній етап, розумів, що боротьба все-таки йде до кінця за "золото". Розумів, що хибити точно не можна, оскільки я собі цього не пробачу. І так вийшло, що не помилився ні разу. Тому що працював над цим довго, налаштовував себе, і вийшло таки відпрацювати на нуль. Ще й швидко доволі, щоб втримати першу позицію.

- Що сестра сказала після фінішу?

Вона висловила мені похвалу, відзначивши, що я – молодець, і не може повірити в те, що нам вдалося досягти такого результату. Чесно кажучи, мені теж було важко це усвідомити, адже в моїй пам'яті не було випадків, коли брат і сестра здобували "золото" на чемпіонаті Європи, та ще й з першої спроби в естафеті.

- Хотілося б потім повторити це ще й на Кубку світу і на чемпіонаті світу...

- Так, так, звісно, хотілося б! Будемо для цього працювати і покращувати свої результати.

- Насправді в біатлоні останнім часом багато родинних тандемів. Зараз змагаються сестри Еберг, Меркушини, брати Клод. А за кого зі світового біатлону ви вболіваєте? Хто вам ближчий за стилем?

Мені особливо близькі мої улюблені спортсмени. Віталій Мандзин справляє на мене велике враження як біатлоніст. Якщо говорити про атлетів з інших країн, то я захоплююсь виступами норвежця Штурли Легрейда та француза Еріка Пера. Це справжні зірки світового біатлону. Їхня сила в поєднанні стрільби та швидкості є вражаючою. У їхньому виконанні немає розриву між бігом і стрільбою — вони досягають ідеального балансу, і їхня швидкість стрільби також на високому рівні. Для мене вони є еталоном, на який варто орієнтуватись.