Україна зазнала невдачі: чому гра проти Канади закінчилася провалом. Тактичний аналіз зустрічі.

Вчора на товариському турнірі в Канаді українська футбольна збірна провела свій перший матч, в якому зазнала поразки від місцевої команди з рахунком 4:2. Ця гра виявилася своєрідним лакмусовим тестом для оцінки ставлення до футболу, демонструючи млявість у бажанні досягти позитивного результату та готовність віддати супернику всі шанси на перемогу. Згідно з аналізом OBOZ.UA, ми розглянули, що саме пішло не так протягом усіх 90 хвилин гри.

Початкові запаси

Україна: Трубін, Тимчик, Забарний, Бондар, Матвієнко, Циганков, Зінченко, Калюжний, Шапаренко, Судаков, Яремчук.

Канада: Крепо, Бассонг, Корнеліус, де Фугеролес, Сігур, Еуштакіу, Саліба, Шафельбург, Б'юкенен, Д. Девід, П. Девід.

Перший тайм. Спогади про Румунію з Євро-24.

Канадці змогли продемонструвати свою силу всього за 5 хвилин і трьох атак. Суперники намагалися прорватися з обох боків, поки до справи не взявся Б'юкенен. Вінгер вміло обійшов Матвієнка, хитнув Калюжного і зробив простріл у штрафний майданчик. Девід підключився до гри і, з двох спроб, вразив ворота Трубіна.

Після забитого голу гра набула нового імпульсу, наче саме в цей момент матч офіційно почався. Проте Україна вирішила зайняти позицію другого номера, що виявилося хибним вибором. Фланг Матвієнка продовжував зазнавати труднощів у боротьбі з швидким та креативним Б'юкененом. Забарний і Зінченко змінювалися позиціями, намагаючись залучити центрбека до атакуючих дій. Одного разу Зінченко ледь не перекинув воротаря. Схоже, Ребров експериментував із роллю центрфорварда не лише для Яремчука.

У цьому полягала велика проблема: Яремчук, який не мав альтернативи, змушений був активно залучатися як до оборони, так і до атаки. Особливо це було помітно під час пресингу без м'яча і в ситуаціях, коли команда втрачала м'яч на рівному місці. Судаков зник з поля зору, Циганков постійно отримував удари по ногах, а Калюжний, в умовах флангових атак, залишався без роботи і зрідка фіксував фоли. Тим часом, зв'язка Б'юкенен-Девід знову продемонструвала свою ефективність: швидкісні дії, лівий фланг і точна гра в один дотик. Раптово рахунок став 2:0, хоча не було жодних підстав для такої значної переваги.

Третій гол - це абсолютна халатність; Бондар грав ніби у дворі. Та навіть попри те, що це ігровий спаринг, не можна так ставитися до гри головної збірної на 30-й хвилині. Проміс перехоплює простий пас поперек, вибігає один на один і легко вирішує епізод на свою користь. Якщо господарі показали багато чого, то наші, традиційно, тільки ганьбилися. У цей момент здалося, що жовто-синім байдуже на статус гри: якщо їх будуть вважати фаворитами, то вони точно програють.

Підсумок тайму такий, що Канада вийшла не на товариський матч і напхала нам цілу торбу. Україна вийшла у звичайний двір десь на Оболоні та тільки встигала виймати м'ячі з сітки. Ребров щось кричав із лави, але у що мала грати ця збірна - незрозуміло. Якщо суперники раз-по-раз навантажували лівий фланг і знову чекали там шпарину, то з нашого боку був лише крок вперед для втрати ініціативи та нової оборонної побудови. Із гарного до перерви була тільки промовиста капітанська пов'язка. Щодо футболу - повний аут.

Другий тайм. Два забитих м'ячі - жодного бажання.

Українська класика - провалити один тайм і гарно провести інший. Таке враження, що вперше за Реброва ми відмовилися від цієї традиції, бо по перерві все так само йшло шкереберть. Була спроба інакше доправляти м'яча вперед, коли Яремчук отримував його не в закиданні, а по газону на розвиток. Однак досвідчений захисник Корнеліус швидко зреагував на такі новації від нашого форварда та підказав де Фужеролю, як залишати Роману якомога менше простору. А де треба було - і сам прикривав зони. Одному проти двох розумних центрбеків Яремчуку було дуже складно. Тим паче, його постійно ловили в офсайд. А згодом і замінили.

Формація зазнала змін: ми перейшли з 4-1-4-1 на більш гнучку 4-2-3-1, щоб надати Циганкову більше шансів для навісів. Однак ці передачі мали адресний характер лише на короткий час, поки канадці знову не зрозуміли, як нейтралізувати нашого вінгера. Найбільш вражаючий виступ продемонстрував Забарний: і в першій, і в другій половині гри він проявив впевненість та стабільність. Саме він наприкінці зустрічі забив гол, вийшовши в глибоку атаку як центрбек. Інші українські гравці просто переміщувалися по полю, і було важко зрозуміти, чи отримали вони якісь вказівки в роздягальні.

Формат змагання дозволяв здійснювати великі заміни, і Ребров вирішив ввести в гру одразу чотирьох нових гравців. На позиції форварда замість Яремчука опинився Гуцуляк, а Зубков з флангу підтримував його. Завдяки свіжим силам, ми частіше проходили через центр поля, хоча основною метою залишалася організація атаки через передачі. Якщо тренер має намір використати цей турнір для тестування різних комбінацій, то постає питання до Шевченка: що ще потрібно побачити, аби на тренерському рівні відбулися суттєві зміни?

Синонім цієї зустрічі – запізнення. Україна занадто пізно почала активну боротьбу, запізно виконувала передачі в вільні зони, які вже були зайняті суперниками, і запізно вносила зміни до складу. Хоча команда володіла м'ячем 65% часу, що з того? Єдиним яскравим моментом став влучний удар Зінченка, але далі справи не просунулися. Навіть після штрафного удару ми знову запізнилися: ніхто не закрив Б'юкенена, який, перебуваючи спиною до наших воріт, зміг забити. А вже в доданий час розслаблені суперники подарували нам пенальті – другий гол, але це зовсім не компенсувало загальної незадовільної гри.

4:2 - Канада переграє Україну в першому матчі на Canadian Shield. Претензій до збірної безліч, але всі вони тануть у порожніх хайлайтах і повному провалі за розумінням один одного. Далі нас чекає Нова Зеландія - новий суперник і набагато слабший. Якщо й там жовто-сині будуть так само беззубими, то можливо нам не варто їхати на відбір до Чемпіонату світу?