Демченко: У поєдинку з Грузією я підтримую Україну.

Андрій Демченко - колишній професійний футболіст, який прославився у складі амстердамського Аяксу, де став володарем Суперкубка УЕФА. Він є вихованцем запорізького футболу, а згодом перейшов до тренерської діяльності, де протягом останніх чотирьох років демонструє вагомі результати в Грузії.

На чолі клубу «Діла» з Горі Андрій здобув перемогу над полтавською «Ворсклою» у кваліфікації Ліги конференцій у серпні 2023 року, а минулого сезону він вивів «Динамо» з Батумі до титулу чемпіонів Грузії. Проте, місяць тому керівництво ухвалило рішення розірвати контракт з українським тренером, оскільки команда займає лише четверте місце в турнірній таблиці, і фанати висловлюють своє невдоволення таким становищем.

Після того, як Демченка звільнили, він залишився з родиною в Батумі, де з ним зустрівся кореспондент видання Чемпіон для бесіди.

Шановний Андрію, спершу хотілося б дізнатися вашу думку про грузинський футбол. Який він на сьогоднішній день? Як би ви його охарактеризували в даний момент?

- Скажімо так, грузинський футбол зростає із року в рік. За ці чотири роки, що я тут, бачу прогрес місцевих гравців та футболу загалом. Зросла конкуренція у лізі: два роки тому чемпіонство по черзі здобували дві команди - Динамо Батумі і Динамо Тбілісі. Тепер же у чемпіонаті інша ситуація: додались ще чотири клуби. Відтак вже шість команд претендують на зону єврокубків. Отож, резюмуючи, можу сказати, що грузинський чемпіонат йде вгору.

- Ви очолювали тут спочатку Ділу з Горі, потім Динамо (Батумі). Як було працювати у цих клубах? Видається, що у грузинському характері все може швидко змінюватися - скажімо, настрій? Настільки це складно?

- Усе йде від грузинської культури, невід'ємною частиною якої є футбол - менталітет, поведінка... Скажімо так, грузини дуже розслаблені самі по собі - і у житті, і у футболі. З іншого боку, грузини можуть виконувати важку роботу. Можуть терпіти, можуть грати в яскравий технічний футбол. Назагал місцеві команди, більшою мірою, пропонують саме технічний футбол, менше уваги приділяючи тактиці. Але Грузія дуже талановита на футболістів країна, у плані індивідуальностей. Водночас грузинський футбол й нестабільний. Одну-дві гри можуть зіграти дуже добре, а наступні дві - провалити.

Ви допомогли Динамо завоювати титул чемпіона наприкінці минулого року. Цього сезону ви працювали з командою майже до самого фіналу, але нещодавно ваші шляхи з клубом розійшлися. Що стало причиною цього?

Дозвольте поділитися своїм досвідом. Минулого літа я очолив Динамо Батумі і разом з командою здобув чемпіонський титул. Це призвело до того, що я був удостоєний нагороди "Найкращий тренер року в Грузії", що є важливим досягненням для мене. Що ж стосується наступного року... Не хотів би занурюватися в особисті деталі. Важливо усвідомити, що для досягнення результатів необхідні певні умови. По-перше, фінансова стабільність — це основа. По-друге, філософія тренера. Потім йде якісна селекція, яка має величезне значення. І, нарешті, важливий мікроклімат у колективі. Усі ці чотири елементи повинні бути в гармонії. Можливо, саме нестача фінансової стабільності стала каменем спотикання для команди, адже всі інші аспекти залежать від цього ключового чинника.

Після завершення контракту ви вирішили залишитися в Грузії і тепер проживаєте в Батумі, де вже встигли адаптуватися. Чи стало це місто вам по-справжньому рідним?

Так, Батумі справді став для нас новим домом. Тут знайшли своє місце і моя дружина, і син: море, гори - все для душі. Єдине, з чим ми стикаємося влітку, це величезна кількість туристів, що призводить до значного скупчення людей і транспорту в місті, ускладнюючи пересування. Трафік справді високий. Але ця ситуація триває всього чотири місяці. Загалом же життя тут дуже комфортне. Мій син відвідує Академію Динамо (Батумі) та навчається у другому класі загальноосвітньої школи. Моя дружина почувається тут прекрасно. Це дійсно зручне місто для життя.

Чи вже за чотири роки ви трохи освоїли грузинську мову?

Кілька слів я сприймаю, але спілкування дається мені важко.

Чи є ще українці в цьому місці, окрім вас?

Отже, у цьому місті, за словами місцевих, проживає більше 20 тисяч українців.

Величезна спільнота. Чи існують якісь осередки української культури?

Існують благодійні фонди та організації, які надають підтримку Україні та Збройним Силам України, організовуючи благодійні марафони. Разом із дружиною ми збирали футболки для лотів на благодійних аукціонах.

Запоріжжя, що постійно страждає від обстрілів, переживає важкі часи. Чи залишилися у вас родичі в рідному місті?

У моєму місті залишилася мама, яка піклується про онука, що підпадає під призов. Також у мене є сестра з чоловіком та двома донечками. Саме тому я часто підтримую зв'язок із близькими і знаю про всі новини, які відбуваються як в Україні, так і в Запоріжжі. Важливо зазначити, що всього за 25 кілометрів від нас розташовані російські війська. Це надзвичайно складно. Постійна тривога за безпеку моїх родичів і коханих – це те, з чим я живу щодня. Ось така ситуація.

- Так, ми всі живемо в Україні у таких відчуттях. Але мусимо боротися, мусимо виживати. Повертаючись до чемпіонату Грузії, довелося побувати на матчі Динамо Батумі, за який віднедавна грає українець Артем Мільченко. Чи є ще у чемпіонаті Грузії наші земляки, яких би Ви могли виділити?

- Позаминулого сезону у грузинський чемпіонат прийшов Іван Литвиненко. Він спочатку був у Динамо Батумі, прийшовши до команди за попереднього тренера Гегучадзе. Ми домовилися, що я дам йому шанс на зборах, і він гарно проявив себе. Але іноді бувають такі ситуації, коли не все вирішує головний тренер. Буває що і президент, і спортивний директор вносять свої корективи.

Таким чином, після півроку успішних виступів у Динамо, Литвиненко також проявив себе під час міжсезонних зборів у Туреччині, що призвело до запрошення в мій колишній клуб - Ділу з Горі. Як вільний агент, він без труднощів підписав контракт. У Ділі він провів ще півсезону, після чого його трансфер до Металіст 1925 стався цілком природно. Це все відбувалося на моїх очах, і я хочу відзначити, що Іван суттєво прогресував.

Цього сезону до Динамо (Батумі) прийшов Артем Мільченко й дуже гарно вписався у склад. Я був ним задоволений. Він якраз зайшов на позицію "шістки", на якій у нас грав бразилець Алеф Сантос: він отримав ушкодження серцевого м'язу й потребував паузи. Артем "зайшов" дуже гарно і я дуже задоволений.

- Це була ваша ініціатива запросити його?

- Так.

Динамо Батумі в даний час проводить свої матчі на компактному стадіоні, що вміщує дві тисячі глядачів...

- Так, запасний стадіончик.

- Отож, головне поле Батумі бережуть для матчу збірної дуже ретельно, адже Динамо вже тури 3-4 не грає на стадіоні...

- Вони повністю замінили газон на "Батумі-Арені". До цього поле, дуже неякісно постелили і перед матчем Грузія - Україна його реконструюють. Там гібридне поле - напівштучне, наполовину натуральне. Але добре, що є де грати. До Євро-2023 U-21 у Батумі та Цхалтубо Федерація футболу Грузії побудувала нові тренувальні комплекси: газони там також штучно-натуральні "50 на 50", тож клуби використовують їх як тренувальні, а також й матчі проводять.

- Відтак ми плавно підійшли до теми збірної. Коли ви з Динамо грали на цій арені, яка там панувала атмосфера?

Чудова арена. Це справжнє футбольне поле. Грати тут не лише зручно, а й приємно. На матч Грузія - Україна очікується повний стадіон: всі квитки розкупили миттєво. Тож ми зможемо насолодитися висококласною атмосферою як для гравців, так і для фанатів.

Чи мали ви можливість переглянути перший матч між Україною та Грузією?

- Так, я дивився гру.

Ви вважаєте, що у тому поєдинку нам більше поталанило?

- Я так не вважаю. Україна заслужено перемогла у цьому матчі. Відзначу роботу тренерського штабу. Ця гра показала, що наша збірна може грати у хороший сучасний футбол. З усього видно, що Сергій Ребров та його помічники добре проаналізували матчі збірної Грузії.

У грузинів - дуже потужна команда, яка заслуговує на серйозну повагу. Вони добре виступили на Євро-2024. Плюс виграли перші два матчі Ліги націй. Але, попри це, Україна заслужено перемогла у домашньому матчі: не дали зіграти на повну трьом лідерам збірної Грузії - Кварацхелії, Мікаутадзе і Чаквітадзе, які визначають стиль гри цієї команди . За грою Грузія - Україна хочу сказати дуже хороші слова на адресу тренерського штабу, зокрема, Сергія Реброва.

Ви вказали на трьох важливих представників збірної Грузії. Проте, безперечно, центральною фігурою грузинського футболу, справжнім генієм, на якого покладають великі надії всі шанувальники, є Хвіча Кварацхелія — їхній аналог Марадони, Платіні та Зідана.

Кварацхелія, безумовно, є одним із найяскравіших талантіів сучасного грузинського футболу. Однак не менш важливо відзначити, що команда Грузії заслуговує на увагу та повагу, оскільки Віллі Саньйоль зробив значний внесок у її розвиток, сформувавши якісний і злагоджений колектив. Французький тренер створив позитивний мікроклімат, що сприяє прогресу національної команди з кожним новим матчем. Помітно, що Саньйоль ретельно аналізує кожного наступного суперника, готуючи детальну тактику для кожної гри. Тож 16 листопада нас чекає захоплююче протистояння.

В першій грі українській команді вдалося обмежити простір для маневру лідерам збірної Грузії, проте повторити цей успіх на їхньому полі буде в два-три рази важче...

- У першому матчі Україна добре спрацювала у плані переходу від оборони в атаку: дуже якісно переключалися. Видно, що Ребров доніс до хлопців те, що потрібно накривати опонентів на їхній половині поля, був пресинг при втраті м'яча на чужій половині. Тому ми й контролювали гру, не даючи грузинам нічого зробити. Бо якщо дати Кварацхелії, Чаквітадзе, Мікаутадзе втекти, будуть проблеми.

У першій грі ми не дозволили грузинській команді продемонструвати свої навички, і результат зустрічі визначився завдяки індивідуальним діям Михайла Мудрика. Раніше ви проводили порівняння між Мудриком і Кварацхелією, і ваше судження виявилося не на користь Михайла...

- Так, не на користь Мудрика. Я сказав, що Кварацхелія - це діамант, а Мудрик - це алмаз, який потребує огранки. Михайлові треба ще трохи часу, знань та досвіду. Кварацхелія - найкращий гравець Італії минулого сезону. Це дуже серйозне досягнення. А Мудрик - ще на початку шляху, але він не менше талановитий, ніж Кварацхелія.

- Ви самі казали, що грузини, як правило, бувають нестабільні, але Кварацхелія якраз показує стабільність. То він виняток з правил? Звідки у нього взялася самодисципліна? Від Саньйоля теж? Чи хто його навчив?

Саньйоль, як колишній захисник, продемонстрував свої навички і виконав свою роль на відмінно. Однак справжнім відкриттям став Кварацхелія, який набрав яскравих фарб після співпраці з Лучано Спалетті в Наполі. Спалетті надав йому цінні знання та навички, працюючи над його розвитком. Кварацхелія сам по собі є надзвичайно обдарованим гравцем. Він володіє нестандартним підходом і здатний швидко реагувати на різні ситуації: може миттєво змінити напрямок руху на 180 або навіть 360 градусів. Його вміння створювати гольові моменти в будь-який момент робить його небезпечним суперником на полі.

Це особливий талант, який здатний змінити хід гри для своєї команди, забезпечуючи їй перевагу в складних ситуаціях: може самостійно вирішити долю моменту, а може зробити такий вдалий пас, що залишиться лише підштовхнути м'яч у ворота. Чи буде Грузія активно атакувати в матчі проти України?

Перед початком Євро українські журналісти звернулися до мене з питанням: "Які у вас прогнози щодо шансів України та Грузії на чемпіонаті Європи?" Я відповів, що вважаю Україну фаворитом, адже Грузія грає в оборонному стилі, і мені здавалося, що українська команда матиме перевагу. Проте все сталося навпаки: Україна не показала свій найкращий футбол, тоді як Грузія поступово покращувала свою гру. Напередодні матчу Україна - Грузія ці ж журналісти знову запитували, кого я вважаю фаворитом. Я визнав, що тепер Грузія виглядає сильніше, а Україна, після двох поразок у Лізі націй, демонструє слабші результати. Однак після нинішньої гри я змінюю свою думку і знову ставлю на Україну.

- Перед матчем на чужому полі? Хоча ми граємо на виїзді?

Отже, незважаючи на зазначені обставини.

В Грузії є більші перспективи потрапити в Лігу А. Нам потрібно виграти дві гри, щоб зберегти свої шанси, хоча не все залежить лише від нас. Але ви все ж вважаєте, що Україна виглядає більш привабливою. Які чинники впливають на цю думку?

На мою думку, українська збірна, переживши дві невдачі та витримавши критику і негативні відгуки на адресу тренерського складу (адже гнів фанатів був справді потужним), знайшла свій шлях до відновлення. Ребров і його команда, вважаю, виявили той важливий підхід, який, незважаючи на всі труднощі, може зворотньо налаштувати атмосферу на позитивну. Я переконаний, що Ребров досяг цього, і сподіваюся, що з кожним матчем гравці будуть прогресувати, покращуючи свою гру.

- На вашу думку, що не вдалося Реброву та команді на Євро? Чому так провалилися?

Підбір гравців у національній збірній України виглядає вражаюче: це потужне поєднання досвіду та молодості. Багато футболістів виступають у провідних чемпіонатах, і клуби, які інвестують значні кошти в наших спортсменів, роблять це не просто так. Я вважаю, що на чемпіонаті Європи основною проблемою був мікроклімат усередині команди. Не маю жодних сумнівів у тому, що наші гравці є талановитими та здатні демонструвати якісний футбол. Можливо, щось порушилося у внутрішньому середовищі, у роздягальні. На мою думку, саме тут слід шукати причини.

Які основні відмінності Ви помічаєте між нашим найближчим суперником і збірною України?

В Грузії, як і в Україні, відбувається цікаве поєднання досвіду та молодості. Якщо говорити футбольною мовою, то можна сказати, що у них є гравці, які вміють грати на роялі, і ті, хто його підносить. Справжня сила Грузії полягає в стабільності їхнього складу, який готується до кваліфікації на Євро-2024. Гравці добре знайшли спільну мову і відчувають один одного з півслова. Це їхній головний козир. У команді Реброва ситуація суттєво відрізняється. Як видно, склад на матч з Албанією кардинально змінився в порівнянні з грою проти Грузії. Здається, Ребров продовжує шукати оптимальні варіанти.

- Тут у Грузії ви продовжуєте стежити за чемпіонатом України?

- Так, дивлюся кожен тур Ось бачив дуже класну гру Олександрія - Полісся (інтерв'ю було записане наступного дня після цього матчу - О.Г.). Дуже класно. Хочу сказати добрі слова на адресу Олександрії. Ця команда заслужено йде на першому місці в УПЛ. І Полісся теж, і Кривбас - потужна команда.

В даний момент ви без роботи? Чи розглядаєте можливі варіанти та пропозиції з України? Можливо, ви зацікавлені в поверненні до чемпіонату України?

Так, все можливе, я аналізую всі варіанти. Коли людина залишається без роботи, вона відкриває для себе різноманітні можливості – як за межами країни, так і в Україні. Професія тренера вимагає постійної активності та підтримки форми. Відсутність роботи може негативно вплинути на його професійний розвиток. Тому я прагну якнайшвидше знайти нове місце роботи, щоб розпочати новий етап у своїй кар'єрі.

Які аспекти є для вас найважливішими у новій команді як тренера?

- Таємниць немає. Якщо надходить пропозиція, аналізуєш цю команду: відстежуєш ігри, виявляєш проблемні моменти, бо ти мусиш знати куди йдеш, і від цього вже починаєш перші кроки роботи. Тож секретів ніяких немає: це - комунікація з президентом, з вболівальниками, з командо... Коли проводиш аналіз, ти вже приблизно знаєш: "ага, цей гравець влаштовує, а цього можливо ми змінимо..."

На закінчення хотілося б запитати: чи могли б ви висловити свої очікування щодо матчу між Грузією та Україною?

Я надаю перевагу українській команді, як і зазначив раніше. Мрію про перемогу України в цьому матчі. Хоча я мешкаю в Грузії, Україна завжди в моєму серці. Бажаю нашій збірній успіху в Батумі, щоб вона піднялася якомога вище і мала змогу боротися за вихід у наступний раунд. Хочу, щоб Україна здобула перемогу!

Олександр Гливинський, спеціально для Чемпіона з Батумі