"Найскладніший етап – повернення на дитячий майданчик": Кліщук розповідає про своє життя в Кривому Розі, участь у єврокубках та перехід до Карпат.

Інтерв'ю "Футбол 24" з новим гравцем львівських Карпат – колишнім воротарем Кривбасу Андрієм Кліщуком.

Три сезони, 65 ігор, 26 матчів без пропущених голів - Андрій Кліщук вперше виступив на міжнародній арені. Він став ключовим гравцем Кривбасу, супроводжуючи команду від повернення в УПЛ до боротьби за нагороди. Однак це літо принесло новий виклик: воротар вирушив до львівських Карпат, які також прагнуть досягти амбітних цілей.

У масштабному інтерв'ю для Футбол 24 Кліщук ділиться своїми думками щодо розвитку криворізького футбольного клубу, життям спортсмена в умовах прифронтового міста, своєю метою зіграти на груповому етапі єврокубків, а також особистою трансформацією як гравця. Він також говорить про своє бажання зробити новий важливий крок у кар'єрі.

"За три сезони не відібрали в Динамо жодного очка"

Андрію, ти приєднався до Кривбасу в той період, коли клуб лише починав свої підготовки до дебютного сезону в УПЛ. Яким тобі видався цей етап зсередини? Чи відчувалося, що це амбітний проєкт, або ж навпаки — всі просто знайомилися один з одним?

Коли я приєднався до Кривбасу, команда тільки починала свій шлях. Головним завданням було закріпитися в УПЛ, але вже тоді стало зрозуміло, що з цим тренерським складом нас чекають високі стандарти та великі амбіції. Умови для роботи були відмінними, залишалося лише сформувати колектив, здатний реалізувати поставлені цілі.

Які відмінності між першим і третім сезонами Кривбасу? Як змінилися атмосфера, вимоги, структура та організація?

Головною відмінністю є наш колектив. Тренерський склад сформував потужну команду не лише з футбольних аспектів, а й з огляду на особистісні характеристики. Саме завдяки цьому ми змогли утримуватися в зоні лідерів і боротися за призові позиції.

- Наскільки відчувалась еволюція всередині колективу - від статусу "міцного середняка" до команди, яка реально бореться за медалі й отримує єврокубкову ліцензію?

Не можу стверджувати, що існували якісь визначні миті, коли все кардинально перевернулось. Ми щоденно докладали чимало зусиль. Тренерський колектив та фанати постійно очікували результату, і ця невпинна вимогливість спонукала нас до вдосконалення.

Ти виступав за Кривбас у 65 поєдинках, з яких 26 завершилися без пропущених голів. Яким чином ти змінився протягом цих трьох сезонів — в технічному, психологічному та ментальному аспектах?

- Щоб досягати результатів, треба розвиватися в усьому - як у футбольному плані, так і як особистість. Я вдячний за довіру тренерського штабу - завдяки їй і своїй праці я ріс, як воротар і як людина.

- Який матч ти вважаєш найважчим у футболці Кривбасу? А який - найціннішим особисто для себе?

- Найскладніший поєдинок - це був фінальний, проти Полісся (1:1). Ми усвідомлювали, що для багатьох гравців це була остання можливість зіграти за Кривбас, і дуже прагнули подарувати команді та фанатам ще один сезон в єврокубках. Найдорожчими моментами стали перший матч у єврокубках проти Вікторії та поїздка до Бетіса.

"Кривбас мав перемогти Вікторію": воротар команди з Кривого Рогу не поділяє думки Вернидуба і жадає реваншу.

- Хто зі суперників по УПЛ за ці три роки справляв найбільше враження? Проти кого було найскладніше?

Найбільші труднощі виникали в матчах проти Динамо. Хоча іноді ми показували непогану гру, за три сезони нам так і не вдалося здобути жодного очка в цих зустрічах.

Яке у тебе ставлення до "сухих" матчів? Чи вважаєш ти це лише цифрами, чи, можливо, показником рівня команди та твого особистого внеску у її успіх?

- "Сухий" матч - це завжди глобальне завдання для воротаря. Коли команда не пропускає - це додає впевненості і колективу, і самому голкіперу.

- Дебют на євроарені - це звучить гордо. Якими були твої емоції в той момент? І як ти зараз оцінюєш цей досвід: чого додав, чому навчив?

Вихід на євроарену завжди був моєю заповітною мрією. Я вважаю, що ми показали непогану гру в чотирьох матчах, за винятком перших п'яти хвилин у Севільї, де нам не вистачило досвіду. Це абсолютно інший рівень, як у плані гри, так і в організації. Після таких зустрічей з’являється бажання досягати ще більших успіхів. Тепер моя мета – зіграти на груповому етапі.

Коли стало очевидно, що Кривбас має серйозні шанси на здобуття медалей, а не є лише командою, яка випадково досягла успіху на короткий термін?

Ми розпочали обговорення медалей вже після завершення першого кола, усвідомлюючи, що за такої динаміки матимемо шанси на призові місця.

- Якою була роздягальня в той момент? Віра, амбіції, план - що стояло за тим успіхом?

Віру в нас внесла команда тренерів, які постійно підкреслювали, що ми здатні на це. Крім того, сам колектив був готовий працювати на максимум, аби досягти поставленої мети.

"Деякі речі краще залишити за кадром"

Ти виріс і займався футболом у Кривому Розі — місті, яке регулярно зазнає обстрілів. Яким чином це позначалося на твоєму щоденному житті як спортсмена? Як адаптувалася твоя підготовка, коли повітряна тривога стала не винятковим явищем, а звичною реальністю?

Життя і тренування в Кривому Розі виявилися справжнім викликом. Постійні тривоги та обстріли, особливо в перший сезон, створювали атмосферу страху. Інколи навіть під час тренувань відбувалися прильоти, що змушувало задуматися про безпеку сім'ї. Проте ті, хто залишався, усвідомлювали складність ситуації, в якій ми опинилися, і працювали без нарікань. Вони знали, що нашим Збройним Силам доводиться переживати ще більші труднощі.

В певний момент в команді почали залишати гравці через складну ситуацію з безпекою. Якими були емоції в роздягальні? Чи відчували вони страх?

Найскладніше було для легіонерів – вони часто запитували про ситуацію, адже не мали чіткого уявлення про те, що відбувається. Ми ж краще орієнтувалися в новинах. Проте виїхати в більш безпечне місто не було можливості, тому нам довелося пристосовуватися до нових умов.

Що стало твоїм фактором підтримки в команді в найскладніші часи? Чи це була віра в клуб? Ставлення до місії? А можливо, люди, з якими ти працюєш?

Мене надихало бажання грати, і я щиро прагнув представляти Кривбас. Найскладнішим моментом стало прибуття на дитячий майданчик неподалік від бази. Це справило великий вплив на всіх.

Шахтар висловив свої почуття на честь загиблих у Кривому Розі - легіонери відреагували, а Бондаренка довелося заспокоювати.

- Тема грошей - завжди чутлива, але реальна. Чи були затримки? Як керівництво поводилось у складні моменти? Відчувалась чесність, стабільність?

Футбол під час війни - це час невизначеності, де стабільність часто стає недосяжною. Ситуація була складною, і стверджувати, що все проходило без проблем, було б нечесно. Проте найважливіше - зберігати увагу на спільній меті та усвідомлювати весь шлях, який потрібно пройти. Декотрі моменти краще залишити в тіні.

Ти провів три роки в клубі, і тепер він залишився в твоїй пам'яті як частина великої історії. Які зміни відбулися в Кривбасі як в організації? І в яких аспектах ще є можливості для подальшого зростання?

Якщо розглядати еволюцію клубу, то Кривбас володіє всіма необхідними ресурсами для досягнення успіху. І справа тут не лише в спортивних досягненнях — клуб розвивається також як соціальний та економічний проект.

"У Карпатах вручили захоплюючу книгу."

Після трьох вражаючих сезонів у Кривбасі ти перейшов до Карпат. Наскільки складним було це рішення і які справжні причини його прийняття: прагнення до змін, нові можливості, чи, можливо, бажання випробувати свої сили?

- Коли стало зрозуміло, що наша історія з Кривбасом добігає кінця, я почав розглядати інші варіанти. Відчував, що настав час робити наступний крок. Та ще впродовж сезону було зрозуміло, куди все рухається. Вибір Карпат - це і новий виклик, і новий етап для мене.

Екс-гравець Кривбасу Тимур Стецьков залишив команду не в найкращих обставинах — усвідомлюючи його намір піти, клуб фактично виключив його з гри. Чи не виникали у тебе страхи, що якщо твої плани зміняться, то подібний розвиток подій може трапитися і з тобою?

- Я не боявся. На мене не було тиску.

Присутність Стецькова в колективі сприяла швидшій адаптації?

- Так, звісно. Окрім Стецькова, я ще знав деяких хлопців і тренерів - усе це в комплексі допомагає пройти адаптацію якомога швидше. Коли поруч знайомі обличчя, входити в нове середовище значно легше.

Які існували альтернативи для подальшого розвитку кар'єри?

- Інші варіанти були, але зараз у цьому немає сенсу. Я радий бути гравцем Карпат.

Що стало основною причиною вибору Карпат? З ким із представників клубу у вас відбулася важлива бесіда перед укладенням угоди?

Що найбільше вплинуло на моє рішення, так це зацікавленість тренерського складу, амбітність проєкту та саме місто. У першу чергу я поспілкувався з тренерами, а потім обговорив умови з керівництвом.

Яка була помітна різниця у тренувальних методах між командами Кривбас і Карпати? Чи знадобилася вам адаптація в цьому контексті?

Кожен тренер має свої унікальні підходи та очікування, тому програми тренувань можуть мати певні відмінності. Моє завдання полягає в тому, щоб оперативно пристосуватися до цих змін і втілити їх у своїй грі.

Яким чином тебе зустріли в команді? Чи відбулася якась урочиста церемонія або незвичайна зустріч?

Тренер ознайомив мене з командою, організувавши традиційний "коридор", як це зазвичай відбувається. А на мій день народження мені подарували захоплюючу книгу під назвою "Як спілкуватися з дітьми". Це та книга, яку повинен прочитати кожен батько.

Карпати – це команда з багатою спадщиною, яскравим стилем гри та вимогливими фанатами. Яким чином ти уявляєш собі цей виклик? Яке, на твою думку, буде основне завдання у Львові?

Цей період є надзвичайно захоплюючим. Карпати – амбіційний клуб з високими прагненнями. Наша основна мета полягає в тому, щоб Карпати викликали побоювання не тільки в Україні, а й за її межами в Європі.