Олімпійська ізоляція Росії продовжується.

Світовий спорт став чистішим без "великої держави"

Наступні зимові Олімпійські ігри розпочнуться в Італії 6 лютого. Це вже п'яті ігри, в яких російські спортсмени не зможуть виступати під своїм національним прапором. Востаннє гімн Російської Федерації лунав десять років тому, під час літньої Олімпіади в Ріо-де-Жанейро. Щодо зимових Олімпіад, російська команда брала участь у 2014 році в Сочі.

Однак слід зазначити, що причиною їх вигнання не стала війна в Україні, а масове використання допінгу. Це стало відомо завдяки розслідуванню, проведеному ARD та ВАДА (Всесвітнім антидопінговим агентством). Канадський адвокат Річард Макларен у своєму звіті для ВАДА підтвердив, що тисячі російських спортсменів з літніх, зимових та паралімпійських видів спорту були безпосередньо залучені до скандалу, пов'язаного з допінгом.

"О, спорт, ти - справжня легенда!"

Так, такі скандали трапляються регулярно, але на рівні "спортсмен-тренер-лікар". Стосовно росіян у Сочі-2014 було доведено, що тоді діяла саме державна система підміни проб спортсменів: Мінспорт РФ координувало ці дії, РУСАДА (російське відділення ВАДА) - прикривала, а ФСБ забезпечувало технічну сторону: ночами замінювало брудну сечу спортсменів на чисту. Усе, щоб догодити Путіну. Бо завдання стояло одне: "перемога в медальному заліку будь-якою ціною". У підсумку, ціною стала дискваліфікація десятків спортсменів, анулювання медалей та фактичне вигнання зі світового спортивного життя ось уже двох поколінь російських атлетів.

Ця історія охоплює не лише питання державного допінгу, а й прощення Росії з боку Міжнародного олімпійського комітету. Право на проведення Олімпійських ігор 2014 року було надано Сочі в липні 2007 року, проте його не скасували після військової агресії Росії проти Грузії в 2008-му. У 2010 році Росії також надали право на проведення чемпіонату світу з футболу 2018 року, і це право не було відібрано у 2014 році, коли розпочалася війна в Україні. Лише в лютому 2022 року відбулося повномасштабне відсторонення Росії від участі в Олімпійських іграх. Ця "нейтральність" МОК сприяла подальшій легітимізації ідеї про те, що спорт не повинен бути пов'язаний із політикою, включаючи військові конфлікти.

Ба більше, Росію увесь час, попри все, намагаються узаконити, гібридним допуском її "нейтральних" спортсменів на міжнародні турніри, включно з Олімпіадою. І хоча до Мілану їх вирушить усього 13 (найнижча кількість, починаючи з 1908 року), лише сам факт їхньої присутності спонукає перефразувати відомий олімпійський принцип "О, спорт, ти - справжня легенда!"

Олімпійські атаки на Мілан і Париж

Найбільш захоплюючий аспект цієї ситуації полягає в тому, що Росія справді стурбована питанням Олімпійських ігор, але в своєму специфічному стилі. Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні всього за два дні до старту нинішніх Ігор повідомив про кібератаки на олімпійські платформи, а також на сайти деяких державних установ і готелів у Мілані та Кортіна-д'Ампеццо, де також проходитимуть змагання. Таяні зазначив, що спроби зламу "осуществлялися з території Росії". Відповідальність за атаки взяла на себе пов'язана з Росією хакерська група Noname057. "Проукраїнський курс італійського уряду призводить до того, що підтримка українських терористів карається нашими DDoS-атаками", - наводить агентство AFP слова, опубліковані в телеграм-каналі, пов'язаному з цією групою. А Міжнародний олімпійський комітет продовжує мовчати.

Проте російська олімпійська кібератака на Мілан не зрівняється з минулою - паризькою. У 2024 році як напередодні, так і під час Олімпіади у столиці Франції росмедіа лякали терактами, хаосом, "другим Батакланом" (терористичний акт у 2015 році), "колапсом транспорту", "зривом церемонії відкриття", "непідготовленими об'єктами", "панікою влади Парижу" через посилення заходів безпеки тощо. Власне Олімпіаду ЗМІ РФ подавали у як "антихристиянську" та "дегенеративну", вони писали про катастрофічні борги, "марні витрати", "гнів парижан", "підготовку терактів", "знайдену в катакомбах Парижу схованку зі зброєю" тощо.

Про розмах російської кібератаки на Олімпійські ігри в Парижі свідчить твіт, в якому йдеться про те, що служби безпеки, ймовірно, не провели перевірку підвалів міста перед початком змагань. Цей пост зібрав понад пів мільйона переглядів. Крім того, до одного з твітів була прикріплена так звана "карта злочинності в Парижі", яку нібито оприлюднила поліція міста.

Це була зовсім інша концептуальна атака. На противагу Олімпійським іграм у Парижі були організовані "Спортивні ігри країн БРІКС" у Казані. Російські ЗМІ подавали цю подію як "найзначнішу спортивну подію в світі", щодня публікуючи близько ста матеріалів, присвячених їй. На 1 червня 2024 року, згідно з інформацією, яку поширювала Москва, участь у змаганнях підтвердили представники 97 країн. Проте в реальності їх виявилося лише 28. Щоб замаскувати цю неприємну ситуацію, до списку учасників додали Абхазію, яка не лише не є членом БРІКС, а й не визнана міжнародним співтовариством як окрема країна.

Приблизно 25% спортсменів, які брали участь, представляли Росію та Білорусь. Китай відправив понад сто атлетів, проте жоден із них не матиме можливості виступити в Парижі. В результаті ситуація стала курйозною: у змаганнях з артистичного плавання, яке раніше називалося синхронним, росіянин Олександр Мальцев завоював одразу дві золоті медалі, оскільки не мав жодних суперників.

Проте Путін виявився незадоволеним проведенням "Ігор БРІКС", що відбулися перед Олімпіадою в Парижі. Тому він ухвалив рішення організувати Всесвітні ігри дружби восени 2024 року, одразу після цих змагань. Це викликало серйозну реакцію з боку Міжнародного олімпійського комітету, який попередив, що участь у цих іграх буде вважатися порушенням заборони на проведення міжнародних спортивних подій у Росії через війну в Україні.

Зрештою Москва відкотила назад: спочатку заявила про перенесення "Ігор дружби" на 2025 рік, а потім взагалі указом Путіна відтермінувала "до особливого рішення". Усі наявні на сьогодні альтернативні "ігри", які ініціювала Росія, так і не увійшли до календаря міжнародних змагань, їх не визнають ані МОК, ані світові федерації з різних видів спорту.

Інфантіно виявляє надмірну дитячість.

Однак те, що деякі з них все ще відчувають ностальгію за Росією, підтверджує нещодавня заява президента ФІФА Джанні Інфантіно, який закликав скасувати обмеження для російських футбольних команд: "Ми, безумовно, повинні це зробити. Ця заборона не принесла жодних позитивних результатів, а лише сприяла зростанню розчарування і ненависті. ФІФА повинна розглянути можливість зміни своїх правил і внести до статуту положення, що забороняє забороняти будь-якій країні участь у футболі з політичних причин".

Реакція на цю заяву в Україні, включаючи думку міністра закордонних справ Сибіги та позицію сайту "Миротворець", є цілком зрозумілою. Однак найбільш інтригуючою є реакція з-за кордону. Європейський комісар з питань спорту Глен Мікалеф підкреслив: "Спорт не існує у ізоляції. Він відображає нашу сутність і цінності, за які ми боремося. Дозволити агресорам повернутися до світового футболу, ніби нічого не трапилося, означає ігнорувати реальні загрози для безпеки та глибокі рани, завдані війною".

Навіть якщо збірна Росії чи її клуби дійсно мали б значний вплив на світовий футбол, і їхня відсутність викликала б біль, це не відповідає дійсності. Росія займає незначну позицію на футбольній арені. Тож чому ж Інфантіно так переймається їхньою відсутністю? Але справжня проблема полягає в тому, що вирішення цього питання ляже не на його плечі, а на членів виконкому ФІФА, які мають голосувати (якщо до цього врешті-решт дійде). Виконавчий комітет ФІФА вже чітко висловив свою позицію проти.

Навіть якщо на мить уявити, що голосування відбудеться на користь Росії, виникає ключове питання: "з ким же грати російським командам?" Адже це не призведе до того, що європейські клуби захочуть з ними змагатися. Причини тут не лише в моральних аспектах. Є й суто практичні труднощі: від отримання віз до фінансових обмежень, які ускладнюють для Росії можливість оплачувати авіаперельоти, проживання та інші витрати. Тож висновок очевидний: повернення російських команд до міжнародних змагань без скасування санкцій є неможливим.

Є й інша проблема. Якщо в єврокубках, Лізі націй або матчах на першість світу чи Європи більшість її країн відмовиться виходити проти команд із РФ (а так і станеться), ці футбольні турніри перетворяться на цирк із технічних поразок за неявку команд, зірвані матчі і як наслідок відхід спонсорів, завдяки яким ФІФА й стала такою потужною. Невже Інфантіно виявляє надмірну дитячість., щоб зрозуміти, які ризики це несе не тільки в репутаційному, а й фінансовому планах? Як, до речі, й керівництво МОКу, яке час від часу також виступає з подібними заявами.

Протягом останніх десяти років світовий спорт існує без "великої держави", і це не призвело до жодних серйозних негативних наслідків. Навпаки, він став більш прозорим, позбувшись впливу сочинських фахівців, які займалися підміною сечі.