В пам'ять про старшого розвідника Артема Артеменка, відомого під позивним "Діскавері".

Служив у районі проведення ООС як десантник, а згодом приєднався до бригади "Азов".

Артем ніколи не мріяв про військову кар'єру, втім із 2019 року проходив службу в армії, а потім уклав контракт. Уже у 2021 році знав, що буде повномасштабна війна.

Артем з'явився на світ 19 вересня 1997 року в місті Суми. З раннього віку він плекав різноманітні інтереси, прагнучи дослідити все навколо і зрозуміти, як влаштовані речі. Його любов до природи завжди була на першому місці.

Вчився в Сумській спеціалізованій школі №29, де успішно завершив навчання на театральному відділенні. У його шкільному житті спорт займав важливе місце: він активно долучався до спортивних заходів і брав участь у міських змаганнях. Хлопець займався кількома видами боротьби, а також грав у футбол і волейбол.

Мати Юлія Панченко згадує, що її син навіть у вихідні, які в школі припадають на суботу, присвячував час додатковим заняттям. Його завжди захоплювали взаємозв’язки причин і наслідків. Вчителі та викладачі не раз відзначали хлопця за здатність чітко і логічно висловлювати свої думки.

Пані Юлія розповідає Укрінформу: "Коли в Артема з'являлися сумніви: "Я цього не зможу зробити", то я завжди відповідала: "Синку, повір мені: через деякий час сміятимешся з того, що не вірив у свої сили". І крок за кроком хлопець старанно набував нових знань і вмінь.

Зростаючи, Артем часто висловлював вдячність своїй матері за її виховання та безперервну підтримку. Він зазначав: "Ти завжди прагнула зрозуміти мене, вислухати і розібратися в усіх ситуаціях". Пані Юлія пригадує: "Я пам'ятаю, як він просив свою вчительку не викликати його до дошки, не через страх перед відповідальністю, а щоб "мама не переживала".

Вже з раннього віку Артем проявляв захоплення читанням і став членом трьох бібліотек одразу.

Власноруч оволодів грою на гітарі. З 2015 року, як гітарист і вокаліст, брав участь у гурті "Living Stream", з яким виступав на численних фестивалях, таких як "Рок на селі", "Summer-rock", "Молоді голоси" і "День вуличної музики". На благодійних заходах музиканти збирали кошти для лікування дітей.

Після завершення школи, у період з 2013 по 2017 рік, я здобував освіту за напрямом "Обслуговування комп'ютерних систем і мереж" у Сумському коледжі харчової промисловості, що є частиною Національного університету харчових технологій (НУХТ). Протягом цього часу я неодноразово демонстрував свої лідерські здібності, залишаючись активним і цікавим до нового, а також активно беручи участь у культурних та спортивних подіях, де відстоював принципи справедливості.

Після завершення навчання в коледжі Артем кілька місяців поїздив до Польщі, щоб накопичити кошти для університету. Він усвідомив, що його прагнення – продовжувати навчання, працювати і жити лише в Україні. Коли мама після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну мимохідь сказала, що він міг би залишитися за кордоном, син відповів: "Мам, ти ж знаєш, що я обов'язково повернувся б".

Коли у квітні 2019 року ще працював над дипломною роботою, на вулиці йому вручили повістку для проходження строкової військової служби. Мав законне право до захисту не мобілізуватися, до того ж лікував серйозні проблеми з опорно-руховим апаратом. Однак відразу пішов у центр комплектування.

Раніше ми з другом вирішили, що якщо одному з нас вручать повістку, ми обидва разом підемо служити у Збройні Сили України. Якраз тоді проходив набір у десантно-штурмові війська, і ми не хотіли пропустити можливість приєднатися саме до цього підрозділу.

Артем міг відбути строкову службу і демобілізуватися, але підписав трирічний контракт з військовою частиною А0339. У 2020 році воював на Донеччині.

У квітні 2021 року Артем здобув статус учасника бойових дій. Він уже тоді ділився з близькими своїми думками про те, що війна охопить всю територію України і затягнеться на тривалий період.

Повномасштабне вторгнення РФ в Україну застало хлопця на військовому полігоні у Житомирській області, у навчальному центрі ДШВ. Про перші години і дні повномасштабної війни потім так ділився з мамою: "Дивлюся навколо - і розумію, що шансів вижити - 0. Але ми вистояли".

Навесні 2023 року Артем пройшов спеціальний відбір - і став частиною "Азову"; перевівся до військової частини 3057 Національної гвардії України.

Захисник з позивним "Діскавері" навіть у часи повномасштабної війни не зупинявся на досягнутому і продовжував навчання. У 2022 році Артем вступив до магістратури Навчально-наукового інституту інформаційної безпеки та стратегічних комунікацій Національної Академії СБУ. Він обрав напрямок "Національна безпека" зі спеціалізацією в організації захисту інформації з обмеженим доступом.

На жаль, йому так і не вдалося закінчити навчання. 26-річний молодший сержант Артем Артеменко загинув 29 листопада в Луганській області. Трагедія сталася поблизу населеного пункту Діброва, в околицях Серебрянського лісництва.

Брати по зброї, близькі та знайомі вшанували пам'ять загиблого героя в Свято-Георгіївському храмі в Сумах.

"Не можу висловити жодних нарікань на його адресу: ані щодо дисципліни, ані щодо служби. Він завжди виходив вперед, був справжнім захисником своєї країни. Сміливий і відвертий. Ми разом виконували завдання, і він загинув від кулі снайпера, як справжній воїн, з зброєю в руках", - зазначив командир Артема Віталій Доценко.

"Сім'я завжди була на першому місці для Артема, і пані Юлія це підтверджує. - Коли ми збиралися разом, це приносило нам велику радість. Ми проводили час, граючи в різні ігри, вирушали в квест-кімнати, відвідували виставки та театри, каталися на ковзанах і ходили в кіно. Всією родиною брали велосипеди в оренду та обговорювали фільми і книги вдома. Ці спогади сьогодні дуже зігрівають душу."

Мама з великою турботою зберігає речі свого сина. Однією з найцінніших реліквій для Артема Артеменка став "Кобзар", який йому подарила родина. На фронті разом із захисником перебувала книга Бориса Джонсона, присвячена видатному британському політику Вінстону Черчиллю, а також "Зелене світло" американського актора Меттью Макконагі, в якій йдеться про життєві уроки.

Артема Артеменка відспівали та поховали на Алеї Слави в Баранівському цвинтарі.

Воїна посмертно відзначили орденом "За мужність" III ступеня.

Вічна пам'ять та слава Героям, які захищали нашу землю!