На честь пам'яті старшого солдата Єгора Мухи, відомого під позивним "Грін".

З перших днів війни мріяв служити в батальйоні "Вовки Да Вінчі"

19-річний старший солдат Єгор Муха загинув 20 травня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу селища Хромове в Бахмутському районі Донецької області.

"Не дарма ти отримав ім'я при хрещені Георгій. Ти від народження був вже Переможцем, Воїном, Чоловіком. Твоя світла душа прийшла на наш світ виконати високу місію Захисника, а це не кожному дано. ...Випадково при зустрічі я подивилась йому в очі та побачила зрілого чоловіка, і аж ніяк не 19-річного хлопчину. ...Ми втратили неймовірну Людину, тонкої душі, мужності й сили, те що називають - цвіт нації", - написала у Фейсбуці знайома Героя Оксана Юрченко.

Єгор народився 18 січня 2004 року в Рівному, у багатодітній родині залізничників, мав старшу сестру і двох молодших братів. Навчався у міських школах №1 та №26. Після школи хлопець здобував фах помічника машиніста тепловоза та електровоза у Козятинському міжрегіональному ВПУ залізничного транспорту.

У дитячі роки Єгор мріяв стати ветеринаром, продовжуючи справу свого дідуся, який рятував тварин у біді. Він захоплювався вивченням птахів і активно долучався до екологічних акцій, прибираючи парки від сміття. Читання також було його пристрастю, особливо історичні романи та детективи, але найбільше йому подобався роман "Степовий Вовк" Германа Ґессе.

З дитинства хлопець захоплювався футболом і дуже радів, коли потрапив у 2013-му до складу юнацької команди "Вереса". На фанатському секторі Єгор вперше опинився 16-річним, але слова "фанат" не любив, був просто шанувальником місцевого футбольного клубу. Пізніше він займався різними видами спорту - захопився трюковим велоспортом, вирушав у походи в гори, разом із друзями пройшов Боржавський хребет.

"Єгор був дуже добрим і щирим, він завжди хотів, аби все було по справедливості. ...Він мріяв, що назбирає грошей, і продовжить навчання в Польщі. Хотів їздити на нових локомотивах. Хоч рідного батька в його житті фактично не було, Єгор гарно спілкувався з дідом по татовій лінії. Дід для нього багато значив", - пригадує мама захисника, пані Євгенія Муха.

24 лютого 2022 року Єгор отримав перепустку з училища і повернувся додому. Вже вдома він повідомив своїм близьким про рішення вступити до війська. З підтримкою клубу "Верес" хлопець відправив свою матір і двох молодших братів до Болгарії, а сам, починаючи з четвертого дня повномасштабного вторгнення, вступив до армії.

Спочатку Єгор Муха проходив службу на білоруському кордоні, де пройшов навчання з запуску та управління безпілотниками, а також здобув водійське посвідчення. За кілька місяців його цілеспрямованість і амбіції дозволили йому стати командиром відділення. Грін підходив до своїх обов'язків з серйозністю. Щоб краще розвідати місцевість, куди направляв своїх підлеглих, він придбав дрон. Проте, незважаючи на це, солдат прагнув перевестися до іншої частини, ближче до фронту. Він часто розповідав матері, що його справжня мета — не охороняти кордон, а боротися з ворогом у гарячих точках. Його мрія полягала у службі в батальйоні "Вовки Да Вінчі".

"Тоді він не надто хотів щось розказувати, боявся, щоб не зірвалося нічого. Перевестися Єгору вдалося лише з четвертого разу. Скільки в нього було тоді радості... Тепер його побратими з "Вовків да Вінчі" пишуть мені, що Єгор був не по віку дорослим. Я навіть слів не можу підібрати, щоб описати, яким він був. Він хотів, щоб завжди все було правильно", - пригадує мама.

Грін вступив до батальйону "Вовки Да Вінчі", в підрозділ "Дике Поле". Захоплювався легендарним командиром Дмитром "Да Вінчі" Коцюбайлом, намагався у всьому рівнятися на нього.

Єгор тривалий час не ділився з мамою, де проходить службу. Лише згодом розповів, що перебував у найнебезпечніших зонах. Перше поранення він отримав 30 березня 2023 року, проте навіть у такому тяжкому стані зміг витягти свого пораненого товариша, врятувавши йому життя. У шпиталі він залишався всього три дні, адже не вважав за потрібне відпочивати...

Ще 19 травня боєць листувався із мамою і сварився, чому не повела хлопців на матч "Вереса", який відбувався того дня. Жінка відповідала, що коли він повернеться, всі разом обов'язково підуть на гру. 20 травня Грін прийняв свій останній бій...

"Ми з меншими хлопцями саме гуляли біля стадіону. Я писала Єгору, що вболівальники скандують "Слава ЗСУ". Він дуже швидко тоді відповідав на мої повідомлення. Написав, що з ним кілька днів може не бути зв'язку, щоб не хвилювалася. Попри це два наступні дні на душі була незрозуміла важкість. Писала сину, постійно перевіряла, чи не з'явився він у мережі, чи не переглянув її повідомлення", - згадує мама.

Поховали Єгора 29 травня 2023 року на кладовищі "Нове" в Рівному.

У соціальних мережах з'явилося зворушливе зображення молодшого брата Василька, який сидить біля стели з портретом свого 19-річного брата-героя. Хлопчик примостився на бруківці, спершись головою на коліна та закривши обличчя руками...

Безмежна повага героєві!