"Національна команда - це справжній гігант, а гравці - справжні зірки": Леоненко висловлює думку про відповідальність Реброва, один незабутній матч і іноземного тренера - Футбол24.

Віктор Леоненко / Стоп-кадр із відео

Те, про що обговорювали відразу після невдачі збірної України в плей-офф ЧС-2026 проти Швеції, стало реальністю. Головний тренер національної команди Сергій Ребров вирішив піти у відставку з посади, хоча й залишиться віце-президентом Української асоціації футболу.

Чи буде спеціаліст продовжувати контроль за процесами в інституті збірних, наразі невідомо. Щодо національної команди, Українська асоціація футболу має достатньо часу для узгодження нової кандидатури – перші матчі Ліги націй проти Угорщини та Грузії заплановані на кінець вересня.

Про роботу Реброва Футбол 24 розпитав у легендарного нападника збірної та київського Динамо 90-х Віктора Леоненка.

Вікторе Євгеновичу, як би ви оцінили діяльність Сергія Реброва на посту головного тренера збірної України?

- Незадовільно. Завдання виходу на чемпіонат світу не виконав, тож рішення очевидне. Інша річ, чому він про це не повідомив одразу після поразки від Швеції в плей-офф. Я б так зробив. Було б чесно. Вийди до преси й зроби заяву. Не треба ховатися. Знав, куди йшов. Не треба ховатися від преси. Це говорить про те, що або тобі немає чого сказати, або в тебе нічого не виходить.

Відповідальність за результат лежить на тренері, але якщо згадати відбірковий тур до чемпіонату світу, то все виглядає логічно. Франція виявилася сильнішою і напряму потрапила до фіналу. Шведська команда має склад, який не поступається нашому, але в березневому матчі здавалося, що їм була важливішою перемога.

Відповідальність несе не лише Ребров. Шістдесят відсотків належать йому, половину відповідальності можна покласти на Шевченка, а решта – на гравців, які насправді не демонструють свого рівня. Якщо читати коментарі, здається, що ми маємо найсильнішу команду. Гравців висунули на п'єдестал слави, але за які заслуги? Наші лідери, які самі себе призначають, насправді не ведуть команду до перемог. Вони грають виключно за себе. Проблема з моментами просто катастрофічна – з 70-ї хвилини починають активніше бити по воротах. І це стосується не лише збірної.

Візьмемо поєдинок між командами Шахтар і Полісся, які займають першу та третю позиції в чемпіонаті. Перший тайм виявився зовсім без ударів у напрямку воріт. Шахтар, зрозуміло, виступає в єврокубках, переживає перельоти та має щільний графік матчів, тож втома не обминає їх. Але що можна сказати про Полісся? Знову будуть звинувачувати коментаторів і журналістів. В результаті, гравці перестають давати інтерв’ю, бо не знають, як пояснити, чому не завдають ударів по воротах. А фанати, в свою чергу, витрачають свій час, спостерігаючи за футболом без жодних гольових моментів.

Де молодь? У 19 років наш футболіст ще молодий. А в Барселоні у 17 виконують провідні ролі.

- В збірній точно немає тих, хто відстає.

- У 16 вже можна грати в основному складі. А такі здоровані, як Пономаренко, то й ще раніше. Захисники жаліються, знайшли проблему, що він великий. Нехай спитають у Кузнєцова чи Безсонова, їм все одно було з ким грати, було завдання, і його треба було вирішувати. А зараз воротарі вже бояться габаритних нападників. У нас було навпаки.

Яскравий епізод у світі нашого футболу стався вчора під час півфіналу Кубка України, коли захисник Буковини Бусько знепритомнів у матчі проти Динамо. Цей випадок підкреслює серйозність ситуації та рівень професіоналізму гравців. У той час, як людина лежить на полі, команда Буковини продовжує атакувати, і ніхто не звертає уваги на те, що відбувається. Останній захисник чернівчан, який, як кажуть, має огляд всього поля, повинен був закликати зупинити гру. Особливо зважаючи на те, що, за повідомленнями, це не перший випадок втрати свідомості для Буська, про що, якщо це правда, його товариші по команді могли знати.

Тут питання до клубного лікаря. І суддя ж бачив, біг на нього, ледве не наступив. Динамо також могло зупинитися, хоча якщо арбітр і суперники не реагували, то Буяльський і розігнав атаку. Цей момент про те, що футболісти не бачать поле.

Повертаючись до національної команди, слід зазначити, що у нас є талановиті спеціалісти. Проте, на ключові позиції часто запрошують іноземних фахівців. Чи зможе він внести зміни, щоб гра стала більш атакуючою?

- Ха, та ти ж сам і відповів. У нас був іноземний тренер. І не тільки він. Ребров живе в Іспанії, Шевченко - в Англії. Тож закордонні спеціалісти були і є. Призначення нового тренера - це вже до Андрія Шевченка, він за це відповідає. Якби я отримував зарплату, то б назвав прізвище того, хто потрібен збірній.

Щодо іноземців... Можливо, ми єдина нація у світі, де молодіжну команду очолює тренер з іншої країни. Як він сюди потрапив? Який у нього досвід, кого він навчав, які трофеї здобув? Це, безумовно, дивно, чи не так? Напевно, деякі люди розсердяться на мої висловлювання. Але я говорю правду. Образи – це найменш конструктивна реакція.

Які поєдинки можна виділити з періоду, коли збірну тренував Сергій? На жаль, їх не так багато. Це, зокрема, матч з Молдовою перед Євро та офіційна гра відбору на чемпіонат світу проти Ісландії, в якій команда здобула перемогу 5:3. За три роки на чолі національної команди це, безумовно, недостатньо. Якщо у команди відсутні гольові моменти, це має стати серйозним приводом для занепокоєння. Інакше може вийти так, що спочатку ми не помічаємо проблем, коли зазнаємо поразок, а згодом кожна гра перетворюється на справжній фінал.