3 роки Євроліги без Росії: проукраїнський Жальгіріс, сербські провокації та мовчазна позиція інших команд.

28 лютого відзначається триріччя з того часу, як команди Російської Федерації припинили свою участь у Євролізі.

"Євроліга та її клуби підтверджують свою тверду прихильність до миру, проти будь-яких актів насильства чи війни, і продовжуватимуть використовувати свій голос для сприяння повазі, залучення та різноманітності цінностей, які лежать в основі організації та її команд", - зокрема йшлося в заяві.

Цього тижня Горан Шашич, виконавчий директор Ради тренерів Євроліги, висловив впевненість у можливості повернення російських клубів до Євроліги в наступному сезоні. Однак конкретних аргументів для підтримки своєї думки він не надав.

Це викликало радість у вболівальників з РФ, почалися обговорення, хто з команд отримає можливість. Все це змусило директора московського ЦСКА Андрія Ватутіна виходити в публічний простір з тезами, що про це зарано говорити.

На цю подію також відреагував генеральний директор Євроліги Паулюс Мотеюнас.

"Якщо обставини не зміняться кардинально... немає сенсу навіть обговорювати можливість повернення. Війна продовжується. Про яке повернення може йти мова?" - висловив він свою думку.

Чи справді відсторонення російських клубів мало значний вплив на найпрестижніший баскетбольний турнір Європи? Виявляється, ні. Провідні легіонери швидко знайшли нові команди, а відвідуваність матчів ЦСКА, УНІКСа (Казань), Зеніта (Санкт-Петербург) та, раніше, підмосковних Хімок залишалася однією з найнижчих у лізі. Конкуренція між командами також не зникла. За 27 турів цього сезону різниця між першим і одинадцятим місцем складає всього п’ять перемог.

Протягом цих трьох років сталося безліч подій, що стосуються конфлікту в Україні.

Протягом усіх 36 місяців війни литовці, як нація та країна, виявили незламну підтримку України. У Євролізі лідерство в нашій адвокації та осудженні дій росіян впевнено займає клуб з Каунаса.

Одразу після початку повномасштабного вторгнення команда Жальгіріс першою заявила, що відмовляється від участі в матчах у РФ, якщо Євроліга виключить клуби з країни-агресора.

Керівники турніру ще не знали, що все це затягнеться на 1100 днів, тому не робили гучних заяв. Вони хотіли "протиснути" ідею, що команди з Росії свої матчі будуть грати на нейтральній території. Найтитулованіший клуб Литви це не влаштовувало. Представники Жальгіріса говорили про повне ігнорування поєдинків з УНІКСом, ЦСКА та Зенітом, навіть якщо за це буде технічна поразка 0:20. Згодом приєдналися й інші клуби, але про це пізніше.

2 березня Жальгіріс оголосив про успішну організацію доставки медикаментів в Україну на суму 18 тисяч євро. Крім того, клуб закликав своїх уболівальників на майбутні матчі приносити не лише клубну атрибутику, але й символіку України.

Уже за кілька днів команда "біло-зелених" представить унікальну форму, виконану в кольорах українського прапора, для зустрічі з Барселоною, що відбудеться 11 березня, в день відзначення незалежності Литви.

Акції на підтримку, збори коштів та нагадування про війну для європейської аудиторії продовжуються на "Жальгіріс-Арені". Такі перформанси вже стали звичним явищем.

Нещодавно в медіа з’явилася інформація про "теплий прийом", який отримав мер Каунаса Вісвальдас Матійошайтіс. У кінці 80-х років він працював у правоохоронних органах, а на початку 90-х вирішив зайнятися бізнесом, заснувавши компанію Viciunai Group, що спеціалізується на виробництві харчових продуктів, серед яких відомі крабові палички Vici. Його бізнес-зв'язки з Росією призвели до того, що під час домашніх матчів головної команди міста мер неодноразово ставав об'єктом свисту з боку вболівальників, хоч такі ситуації траплялись не дуже часто.

Кульмінацією подій стала зустріч із чинним тріумфатором турніру, грецьким Панатінаїкосом. Місцеві ультрас активно висловлювали своє невдоволення, згадуючи про "угоду з окупантами" та називаючи його "російською повією". Мер не вагався підійти до фан-сектора, проте й самі вболівальники не відчували страху перед його присутністю.

Напевно, найбільш скандальним вийшов поєдинок 11 квітня 2022 року проти Црвени Звезди. Баскетболісти Жальгіріса продовжували перед кожною грою проводити позування з банером з написом "No War". Представники сербського клубу відмовилися брати полотно та демонстративно заховали руки за спини. У відповідь на це литовські вболівальники гучно освистали їх.

В основному складі "біло-червоних" налічувалося 3 серби та 2 американці. Один з іноземних гравців, Аарон Вайт, після матчу висловив думку, що це рішення "було прийнято на вищому рівні".

"Наша команда отримала вказівку не торкатися прапора. Я хочу підкреслити, що я проти війни і прагну миру у всьому світі", - поділився Вайт.

Можливо, його відвертість була зумовлена також тим, що перед переходом до белградського клубу він вже мав досвід виступів за Жальгіріс.

Взагалі, позиція клубу та фанатів була зрозумілою ще навесні 2014 року після анексії Криму.

Всі ці роки під час візитів ЦСКА чи інших клубів з Росії ультрас "біло-зелених" не соромилися нагадувати про терористичні дії цієї країни в Україні.

Гранд литовського баскетболу не забував допомагати й не тільки на матчах Євроліги. Влітку 2023 на аукціоні був проданий оригінальний чемпіонський кубок місцевої першості сезону-2014/2015.

Цими вихідними, 2 березня, наша команда зіграє домашній матч проти Ювентуса з Утени. У соціальних мережах вже повідомили, що всі надходження від продажу квитків будуть передані організаціям, які надають підтримку Україні.

Баскетбол у Литві - це спорт №1. У Сербії ця гра також займає провідну роль, трішечки поступаючись футболу. На жаль, Партизан і, особливо, Црвена Звезда стали повною протилежністю Жальгіріса.

Вболівальницькі спільноти цих клубів підтримують тісні зв'язки з різними "хуліганськими групами" Росії. Неодноразово на стадіонах можна було спостерігати символіку "Роз" ЦСКА, футбольного Спартака та навіть прапори "ЛДНР".

Спільна нитка, що поєднує Жальгіріс і Црвену Звезду, має свою історію. Литовська команда разом зі своїми прихильниками визначилася зі своїм вибором ще в 2014 році, тоді як фанати "біло-червоних" і "гробарів" стали на протилежну позицію.

У березні 2014 року, під час чвертьфіналу Єврокубку-2013/2014, на центральній трибуні "Београдської арени" перед матчем між командами Црвена Звезда та Будівельник був розгорнутий величезний прапор Росії. Замість звичних підтримуючих вигуків, у повітрі лунала мелодія "Катюші".

Партизан і Црвена Звезда є лідерами цього сезону за кількістю штрафів від Євроліги за свавілля фанатів. Балканські вболівальники то кинуть щось на паркет, то пронесуть забагато піротехніки. За прояв "проросійської позиції" організація ще не карала команди.

Напевно, це надало їм більше свободи дій. Вчора, 27 лютого, прихильники "зірки" вирішили вшанувати й Жальгіріс, прозвавши їх "Катюшею". На трибунах був помічений прапор РФ, а також лунала пісня "Знаешь ли ты", яка фактично стала неофіційним гімном російських футбольних хуліганів. Проте литовська команда не розгубилася і здобула перемогу з рахунком 86:80.

Як зазначалося вище, каталізатором виключення став Жальгіріс. Згодом про своє небажання грати в Росії заявила Барселона. Тут також не обійшлося без литовського сліду. Тренером "блаугранас" був Шарунас Ясикявічюс. Публічно про це не говорилося, але, ймовірно, саме він був тим базисом, на якому ґрунтувалася позиція "синьо-гранатових".

Справді, сезон 2021/22 став знаковим для російського баскетболу. На момент призупинення змагань три команди активно боролися за вихід у плейоф. Тому дії Барселони, Басконії та Баварії були зумовлені не лише етичними міркуваннями, а й прагненням усунути конкурентів. Нічого особистого, це просто бізнес.

Це свідчить про байдужість клубів, оскільки Фенербахче, Партизан, Црвена Звезда та Бешикташ (які не є учасниками Євроліги) провели товариські матчі в Москві та Санкт-Петербурзі влітку минулого та позаминулого року.

У складі молодіжної команди Реала грав росіянин Єгор Дємін, а цього сезону Павєл Савков провів кілька хвилин на майданчику за Басконію.

Російські клуби були виключені не лише з Євроліги та Єврокубка, але й з турнірів, що проводяться під егідою ФІБА. Проте, попри воєнні обставини, команди, такі як БК Норнікель, БК Татнєфть та БК Газпром, змогли залучити досить відомих легіонерів завдяки привабливим фінансовим пропозиціям.

Найбільш відомим у цій ситуації є плеймейкер Том Ертель. Федерація баскетболу Франції вирішила заборонити своїм гравцям переходити до російських команд під час війни. Ертель запевнив, що цього не станеться (хоча чутки ходили), зіграв на Євробаскеті-2022 і... став гравцем Зеніта. Звісно, після цього його шанси на повернення у збірну зникли.

Цей трюк у дусі "всі ананаси, а я - Д'Артаньян" викликав справжній переполох серед французьких фанатів, однак для баскетболіста фінансові питання виявилися більш важливими за все інше.

"Для тих, хто осуджує мій вибір переїхати до Росії: знайте, мені це абсолютно байдуже. Тому не потрібно вибачатися. Сфокусуйтеся на своєму житті, будь ласка. Дякую за розуміння", - написав француз у своїх соціальних мережах.

Александр Зечевич, Майк Девіс і Малік Трент – всі ці гравці не мають досвіду виступів у Євролізі. Проте їхня майстерність цілком дозволяла їм займати помітні місця в українській Суперлізі. У сезоні 2021/22 ці баскетболісти не змогли завершити чемпіонат в Україні: деякі з них виїхали з країни після закликів американського посольства, а інші стали свідками військових подій. Проте, незважаючи на ці труднощі, вже через кілька місяців вони укладали контракти з клубами з Росії.

Не можна не згадати про Калеба Агаду. Нігерійський баскетболіст виступав за команду Прометей в той час, коли вона вже переїхала до Латвії. Однак, двох років співпраці з українськими партнерами виявилося недостатньо — влітку 2024 року захисник перейшов до Автодора Саратов.

Серед видатних гравців можна згадати Вілла Клайберна, Марюса Грігоніса, Майка Джеймса, Йоганнеса Фойгтманна, Габі Люндберга, Торніке Шенгелію, Джоела Боломбоя, Айзею Кенана, Лоренцо Брауна, Марка Спіссу, Джаррела Брентлі, Джона Брауна, Джона Холланда, Тоні Джекірі, О Джей Мейо, Артураса Гудайтіса, Міндаугаса Кузьмінскаса та Матеуша Понітку.

Це список баскетболістів, які залишили ЦСКА, Зеніт та УНІКС у перші дні після відсторонення. Більшість із них і зараз грають в Євролізі. Причому роблять це на високому рівні: Джеймс став MVP сезону, Грігоніс - чемпіоном із Панатінаїкосом, Шенгелія отримав кілька нагород найкращому гравцю туру.

Разом із національними командами відзначилися Лоренцо Браун (перемога з Іспанією на Євробаскеті-2022) і Йоганес Фойгтманн (золота медаль ЧС-2023 з Німеччиною).

З них усіх найбільше виділяється кейс Джоела Боломбоя. Він народився у Донецьку в сім'ї українки та конголезця. У 1997 році, коли майбутньому баскетболісту було всього 3 роки, родина емігрувала до США.

На початку 2010-х років команду України з баскетболу очолював Майк Фрателло. Цей американський тренер активно досліджував коледжі та університети в пошуках гравців з українським походженням, сподіваючись залучити їх до національної збірної. Серед потенційних кандидатів був і Джоел, величезний центровий, який навіть брав участь у кількох тренуваннях з українськими баскетболістами перед Чемпіонатом світу 2014 року.

У той час конкуренція за його позицію в команді була досить серйозною — на чемпіонат світу вирушили більш досвідчені гравці, такі як В'ячеслав Кравцов, Ігор Зайцев, Максим Корнієнко, Кирило Натяжко та Артем Пустовий. Для 20-річного Боломби, який не мав досвіду змагань на професійному рівні (він тоді виступав за Вебер Стейт у NCAA), було важко змагатися за місце в складі, особливо після того, як він отримав травму під час тренувального збору.

Проте, можливість потрапити до національної команди залишалася для нього відкритою. За його виступами уважно спостерігали, а сам Боломбой ще у 2017 році записував святкові привітання для українців, перебуваючи на контракті з Ютою Джаз.

До офіційного дебюту справа не дійшла. У 2018 році ЦСКА вирішив скористатися цим моментом і уклав контракт з ним. Для того щоб Джоель не займав місце для іноземців, йому запропонували отримати російське громадянство. Він виступав за московську команду з 2018 по 2022 рік та отримував виклики до національної збірної.

Боломбой мав паспорт росіянина і ЦСКА тиснув на нього, аби той повернувся, проте сам баскетболіст не соромився конфронтацій.

"Відступіть від мене. Я вже втретє повторюю, що не планую повертатися. Погрози не матимуть бажаного ефекту. У клубі повідомили, що всі охочі можуть залишити країну після загострення ситуації з росією в Україні," - написав він у своїх соціальних мережах.

Після цього він жодного разу (публічно) не висловлював осуд щодо дій Росії в Україні. Більш того, у двох останніх сезонах Боломбой виступає одним з основних гравців... Црвени Звезди.

На відміну від своїх підопічних, головний тренер ЦСКА, грек Дімітріс Ітудіс, продовжував працювати до літа 2022 року. Зараз він займає посаду головного тренера Хапоель Тель-Авів.

Після гри Єврокубку проти вільнюського Вулвз у грудні минулого року литовський журналіст пригадав йому роботу в Росії, але фахівець розізлився на це.

"Ти серйозно? Задавай такі питання десь в іншому місці. Я не політик. Я баскетбольний тренер. Спорт поєднує. У мене купа гравців із різних країн із різними паспортами. Спорт поєднує. Ось що тобі потрібно уявляти своєю роботою", - емоційно сказав він.

Останні тижні про мир/припинення вогню говориться найактивніше. Якщо він таки станеться, то Євроліга вимушена буде повернути ЦСКА.

Московський клуб був одним із засновників ліги, а також є володарем ліцензії А. Так, у баскетболі - не як у футболі. Власники цієї ліцензії мають право виступати в Євролізі незалежно від місця у національній лізі.

Наприклад, у минулому році команда Басконія завершила сезон в іспанській лізі на дев'ятій позиції. А наприкінці десятиліття Олімпіакос взагалі пропустив два сезони з грецького чемпіонату через суперечки з федерацією, але при цьому показував хороший рівень виступів у Євролізі.

Отже, як тільки настане новий етап "умиротворення тирана", ЦСКА безсумнівно відновить свої виступи. Звісно, якщо цей "мир" запанує до складання команд для сезону 2025/26.

Шанси Зеніта та УНІКСа на повернення значно менші.