"Удар, котрий запам'ятається надовго": Ромаріо вразив Сімеоне, зламавши його опір - подібно до того, як це сталося у 1994 році.

"Футбол 24" пригадує знаменитий матч Ла Ліги з присмаком кориди.

Дієго Сімеоне, 23-річний центральний півзахисник, представляє клуб Севілья. Він розпочав свою кар'єру у Велес Сарсфілд і вже у віці 20 років зробив крок до Європи, оселившись у Пізі, Італія. Незабаром після цього він перебрався в Севілью, взявши з собою легендарного Марадону, який на той час завершував свої виступи у Наполі. Гра Сімеоне, яка вражала зрілістю для його віку, швидко завоювала серця фанатів севільського клубу.

Пірат з Балеарських островів: після втрати батька на війні, він став офіціантом, змагався з Морозюком і тепер мріє про Косово та Мальорку.

У його поведінці можна було вловити щось від кориди — так само популярної в Андалусії, як і футбол. Він був жорстоким у своїх підкатах, кмітливим і винахідливим. Мав унікальний талант відчувати вразливі місця своїх суперників, знущаючись над ними і доводячи до безумства, немов досвідчений тореро з пораненим биком. "У моїх зубах затиснутий ніж", — любив повторювати про себе Ель Чоло.

Ромаріо, центрфорвард, 27 років, Барселона. Наколотивши понад 200 голів за Васку да Гама і ПСВ Ейндховен, "Коротун" нарешті опинився у клубі, який відповідав рівневі його таланту. При цьому бразилець не вирізнявся янгольським характером - був схильний до капризів і сумнівних витівок. Наприклад, він не став чемпіоном світу-1985 серед молодіжних збірних лише тому, що був відрахований головним тренером через порушення спортивного режиму. За однією з версій - злигався із дівчатами легкої поведінки. За іншою - демонстративно подзюрив прямо з балкона якогось совєтського готелю, де мешкала збірна Бразилії.

Шістнадцятого січня 1994 року вони зустрілися у поєдинку Ла Ліги.

Власне, підгрунтя цієї історії було закладене тижнем раніше на Камп Ноу. Барселона просто розірвала Реал із принизливим рахунком 5:0, а Ромаріо оформив розкішний хет-трик. Яким же було загальне здивування, коли в наступному турі - та ще й на виїзді з непоступливою Севільєю - "Коротун" не потрапив до стартової одинадцятки. Кажуть, таким чином Кройф намагався дещо збити пиху із зарозумілого форварда, який спіймав зірочку. Мовляв, у Барсі - всі рівні і незамінних гравців немає.

Севілья трималася вперто, на табло світилися нулі, що явно не приносило задоволення каталонцям. Наприкінці матчу Йохан випустив Ромаріо в гру. Він вийшов на поле, наче розгніваний бик, з обуренням на тренера та навколишній світ. Сімеоне з нетерпінням очікував його, щоб запустити свою власну стратегію.

Кілька стандартних фраз про "твою маму", порівняння із тарганом - і 168-сантиметровий "Коротун" буквально закипів. Барселона якраз розіграла штрафний на лівому фланзі. Пішла подача у штрафний майданчик Севільї, а Ромаріо, набігаючи під навіс, завдав короткого, але влучного удару лівою прямо у щелепу свого провокатора. Рефері без роздумів дістав червону картку. Залишившись у меншості, Барса так і не змогла вибороти три очки.

Коротун отримав п'ять матчів дискваліфікації, але про каяття навіть не думав. "Сімеоне провокував і штовхав мене. Я не міг ігнорувати це. А суддя просто вбив мене", - поділився нападник, відправляючись на літак до Ріо. Вдома він покращував емоційний стан, граючи у футволей, насолоджуючись коктейлями та захоплюючись формами чарівних бразильських дівчат.

Команда, яку очолював Йоган Кройф, відчула серйозні труднощі без свого ключового гравця - їй не вдалося уникнути поразок від Атлетіка та Реал Сосьєдада, і чемпіонський титул здавалося, став недосяжною метою. Проте, варто було Ромаріо повернутися на поле, як "блауграна" розпочала вражаючу серію з 14 матчів без поразок, здобувши 12 перемог та зазнавши лише двох нічиїх. У боротьбі за чемпіонство команда змогла обійти Депортіво, з яким не пощастило через виступи його капітана Мірослава Джукіча, але це вже окрема історія. Символічно, що в останньому турі Барселона впевнено перемогла Севілью з рахунком 5:2, при цьому Ромаріо та Сімеоне внесли свій вклад, забивши по голу. На цьому етапі конфлікт остаточно вичерпався.

"То був відмінний удар, чи не так? - пригадує Ель Чоло, потираючи щоку. - Ромаріо тоді бісили проблеми в Барселоні і це вибивало його з колії. Ми діяли на межі фолу. Провокування сильних суперників - частина футболу тих часів. Але я і Ромаріо - з того покоління, яке дотримувалось принципу: все, що відбулося на полі, залишається на полі".

Минуло понад 30 років. Неприємна, здавалося б, історія стала міфом із золотого фонду Ла Ліги. Скроні головних дійових осіб вкрила перша сивина. Кожен із них пішов своїм шляхом. Сімеоне - топовий тренер і легенда мадридського Атлетіко. Ромаріо вдарився у політику, володіє футбольним клубом. І тільки Христо Стоїчков, ще один учасник того матчу, ніяк не вгамується: "А пам'ятаєте? То був удар, гідний Майка Тайсона!"