"В Україні сталося викрадення дитини". Незважаючи на заборону, італійська родина удочерила підлітка з Сумської області і змінила йому прізвище.

"Цим рішенням суду в Україні не тільки відібрали дитину незаконно, а й позбавили її ідентичності, можливості робити власний вибір і зв'язків із її корінням," – зазначив Олесь Городецький, представник українського омбудсмана в Італії, коментуючи ситуацію з усиновленням 14-річного хлопця з Сумської області італійською родиною.

Після початку повномасштабної війни Росії проти України цього підлітка разом з іншими вихованцями дитячого будинку евакуювали до Італії. Неповнолітнього українця прихистила місцева родина, яка на початку квітня, згідно з рішенням суду у справах неповнолітніх міста Лечче, отримала права на дитину.

В офісі українського омбудсмана зазначають, що це є незаконним і сталося всупереч мораторію на міжнародне усиновлення в Україні. Крім того, у хлопця є родина на батьківщині, а його мати не була позбавлена батьківських прав. Італійська сім'я вже змінила прізвище українського підлітка, а наступним кроком може стати отримання ним громадянства Італії.

Проєкти Радіо Свобода "Ти як?" та "Настоящее время" розповідають усе, що відомо про усиновлення італійцями підлітка з Сумщини - і чому цей випадок може стати прецедентом для масового усиновлення інших евакуйованих українських дітей в Італії, яким місцеві опікуни вже зробили статус політичних біженців.

У червні 2021 року молодий хлопець разом із двома своїми сестрами опинився в дитячому будинку імені Супруна, що знаходиться в Сумах.

Вилучення дітей у матері сталося відповідно до рішення українського суду, проте батьківських прав її не позбавили, повідомляє директорка закладу Любов Рудика. За її словами, мати підтримувала зв'язок із сином і доньками, а також регулярно відвідувала їх.

На початку березня 2022-го вихованців дитячого будинку евакуювали із Сум - спершу в межах України, а згодом за кордон. Любов Рудик разом із 20-ма дітьми - серед них і цей хлопчик та його сестрички, - а також п'ятьма колишніми вихованцями, переїхали до Італії.

Вони поїхали на запрошення благодійного фонду, з яким співпрацювали ще до повномасштабної війни - діти їздили в Італію на оздоровлення. Рудика наголошує: виїзд був погоджений зі службою у справах дітей та керівництвом Сумської області.

В Італії, каже директорка закладу, дітей розселили по місцевих родинах: хлопець потрапив в одну італійську сім'ю, а дівчата - в іншу, але всі перебували в одному регіоні.

Мені розповіли, що жодна італійська родина не може взяти разом більше двох дітей. Натомість, у мене були випадки, коли в одній родині було навіть п'ятеро дітей.

Любов зазначає, що з дітьми вона підтримувала зв'язок, оскільки всі вони мали мобільні телефони. Проте італійська родина, до якої потрапив хлопчик, спочатку не виявила бажання налагоджувати спілкування.

Я завжди намагалася організувати зустрічі з дітьми, будь то в парку або в іншому місці, щоб спілкуватися з усіма, особливо з родичами, які належать до однієї сім'ї, але живуть окремо. Сім'я, де мешкає хлопчик, кілька разів начебто підтверджувала, що дівчаток привезуть. Але в останні хвилини вони скасовували: "На жаль, у нас не виходить, ми не можемо приїхати".

Один раз мені вдалося організувати зустріч таку. Це я вперше побачила тоді цю сім'ю, яка насторожено трошечки дивилася. Хлопчик сестричку молодшу носив на руках. Ця сестричка, їй тоді було шість років усього, вона така щаслива була, що побачити братика".

Всі неповнолітні, які були евакуйовані, отримали в Італії статус тимчасового захисту. Судові установи країни почали призначати їм опікунів з числа місцевих жителів.

Близько півтора-два місяці потому, за словами жінки, італійські родини почали цікавитися, коли ж Любов поверне дітей, адже їм було обіцяно, що це тимчасове рішення.

Тоді, за словами директорки дитячого будинку, соціальні служби організували переведення більшості дітей до спеціальних закладів. Серед них опинилися, зокрема, сестри хлопчика, тоді як він залишився в італійській родині.

Після цього, за інформацією керівниці дитячого будинку, почалися судові процеси щодо повернення кожної дитини в Україну. Як зазначає директорка, під час цих слухань хлопці та дівчата отримували запитання про те, чи бажають вони повернутися додому.

Зазвичай діти висловлюють бажання: "Так, я хочу повернутися якнайшвидше". Коли до суду з'явився цей хлопчик, разом із ним прийшли представники соціальної служби та його родина з Італії, які принесли плакати з фотографіями, що демонстрували, як він проводить свій вільний час та займається футболом. Він заявив: "Я б ще хотів залишитися тут". У підсумку суд ухвалив рішення залишити його в Італії під опікою місцевої родини на 18 місяців.

За словами Любові, їй в.

Протягом усього цього часу я підтримувала з ним спілкування, але лише через письмові повідомлення. Час від часу він надсилав мені свої фотографії. Чому ж саме переписка? Справа в тому, що він вже не розуміє української мови. Коли я намагаюся щось сказати українською, він відповідає: "Non capisco" (не розумію). Інші дівчата також спілкувалися з ним, особливо старша, адже вона не забула італійську.

Останній місяць він ні з ким не спілкується. Мені його сестричка каже, що в нього заблокований телефон, мабуть, вимкнений, бо скрізь немає доступу ні в месенджерах, ніде. І останнє повідомлення, що я йому писала, бачу, він не прочитав. Тобто немає його в мережі".

Володимир Іванюта — українець, який вже тривалий час мешкає в Італії. Він добре володіє італійською мовою і має всі необхідні документи для легального проживання. В якості міжнародного опікуна для евакуйованого юнака, він діє за узгодженням з консульством та керівництвом закладу в Сумах.

У ситуації з українськими дітьми, які були евакуйовані до Італії, італійський уряд класифікує їх як дітей без супроводу. Однак одночасно він підтверджує їх українське походження та визнає, що після завершення війни вони повинні повернутися на батьківщину.

Щоб захистити інтереси цих дітей, суди визнають дві особи. По-перше, це опікун з Італії, який є ліцензованим адвокатом. По-друге, суди також визнають представника з України. Від цього моменту суд розглядає мене як контактну особу, до якої можна звертатися з будь-якими питаннями, що стосуються української сторони.

Володимир повідомляє, що не отримував жодних запрошень на судові засідання стосовно усиновлення хлопця. Він дізнався про це лише після отримання рішення суду у справах неповнолітніх у місті Лечче, що знаходиться в регіоні Апулія.

Мені стало відомо про винесення судового рішення, в якому оголошено, що дитину усиновлено. Це сталося без нашої участі та без можливості висловити заперечення під час процесу — нас лише повідомили про результати вже після ухвалення рішення.

За допомогою волонтерки-юристки, яка надає нам підтримку в справах цих дітей, ми наразі працюємо над підготовкою апеляції для визнання рішення незаконним. До того ж, у цієї дитини є біологічна мати в Україні та рідні сестри. Таким чином, мова йде про ряд порушень у процесі усиновлення, що не може відбуватися без відповідного дозволу з української сторони.

Адвокат італійської сім'ї, яка прийняла українського підлітка під свою опіку, розповів Радіо Свобода, що подружжя не має наміру давати інтерв'ю або обговорювати цю ситуацію.

Володимир зазначає, що він негайно повідомив про ситуацію українському офісу омбудсмена, а також посольству і консульству. Крім того, до українських установ звернулася директорка дитячого будинку імені Супруна в Сумах, Любов Рудика.

Я не мала розмови з мамою, але розповіла про це своїй старшій сестрі. - І яка була її реакція? - "Як це можливо? Як це можливо?" Потім вона додала: "Тепер я зрозуміла, чому він заблокував мене в телефоні та соцмережах". Сестра впевнена, що його італійська родина забороняє йому спілкуватися з нами.

Про усиновлення евакуйованого хлопця 22 квітня повідомив у соцмережах уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

Він підкреслив, що цим рішенням італійський суд фактично підірвав міжнародну систему усиновлення, передавши українську дитину в сім'ю за кордоном. Лубінець вважає, що це рішення потрібно оскаржити, а хлопця, як і інших неповнолітніх, які були евакуйовані за межі України, слід повернути додому.

Олесь Городецький, представник українського омбудсмана в Італії, підкреслює, що італійський суд не повинен був розглядати цю справу. Він зазначає, що в Україні діє мораторій на міждержавне усиновлення під час воєнного стану та протягом трьох місяців після його завершення.

"В Україні є український закон, який забороняє іноземним громадянам усиновлення українських дітей, громадян України. І в цьому випадку суд не мав взагалі приймати до розгляду запит про усиновлення, тому що це заборонено. Італія визнала цю заборону, ця заборона визнана також Гаазькою конвенцією 1996 року (конвенція про батьківську відповідальність - ред.), яку підписали і Україна, і Італія. Тому це питання не мало взагалі виникати".

Городецький зазначає, що також існує і його відокремлення від сестер. Батько, який є захисником України, вважається зниклим безвісти.

Існує певний інтерес з боку однієї італійської сім'ї щодо усиновлення цієї дитини. У судовому рішенні зазначено, що між ними встановилися чудові взаємини, дитина повністю інтегрована в нове середовище, і в неї все гаразд, нічого не бракує. Це використання обставин, якщо говорити м'яко, є дуже делікатним формулюванням.

Дитина забула українську мову. Хоча сім'ї, які брали під опіку, мали забезпечити релігію, традиції, мову, щоб дитина не втрачала своє. І це велика проблема. По суті, цим рішенням, не просто в України вкрали дитину, незаконно забрали, а в дитини забрали ідентичність, забрали можливість вибору, забрали її коріння".

Як зазначив Олесь Городецький, 14-річного українського хлопця усиновила родина, з якою він жив, і йому вже було змінено прізвище.

"Йому змінили навіть прізвище, бо в нього вже статус дитини італійських батьків. Але він отримає громадянство Італії - щойно його батьки візьмуть це рішення суду, батьки нові, і занесуть, відповідно, в поліцію. Він отримає паспорт громадянина Італії, бо він є їхнім сином офіційно зараз. Очевидно, що це рішення мусить бути оскаржене.

Цей випадок, по суті, став першим, оскільки саме з нього може розпочатися масове усиновлення дітей, які наразі мають статус політичних біженців. Проте судді ще не наважуються або не проявляють достатньо рішучості, щоб визнати такі усиновлення.

У посольстві України в Італії відповіли на запит Радіо Свобода, що, подібно до генерального консульства в Неаполі, дізналися про рішення суду щодо усиновлення неповнолітнього українця лише з копії документа, надісланого директоркою дитячого будинку в Сумах. Таким чином, дипломати не отримали інформації про розгляд справи в суді або намір ухвалити рішення про усиновлення, і, відповідно, не мали можливості висловити свою позицію.

", було ухвалене з порушенням встановлених процедур, зокрема з огляду на призупинення міжнародних усиновлень рішенням компетентного органу Італії у 2022 році. . Аналогічні звернення генеральне консульство України в Неаполі надіслало до суду у справах неповнолітніх та префектури міста Лечче".

Консулати в Неаполі мають намір провести зустріч з керівництвом суду та генеральним прокурором міста, щоб розібратися у процедурних деталях процесу усиновлення та виявити можливі правові механізми для реагування на ситуацію. Як зазначають у посольстві, окрім дипломатичних дій, також ведуться юридичні активності: розглядається можливість подачі апеляції для оскарження рішення щодо усиновлення.

Олесь Гордецький каже: , - або ж перебували із родичами. Однак усіх їх Італія розглядала як неповнолітніх без супроводу.

"І треба було, щоб відбулися вже два касаційні суди - найвищі в Італії, щоб сказати: "Почекайте, є посада офіційно призначеного супроводжуючого України, і він має верховенство над усіма іншими призначеннями". Тому це питання частково було вирішено. І вирішенням цього питання було повернення більшості дітей в Україну".

Одночасно, незважаючи на те, що всі неповнолітні громадяни України отримали в Італії статус тимчасового захисту, певні місцеві опікуни змінювали цей статус, зазначає представник українського омбудсмена.

На жаль, ми не можемо виключити ймовірність злого умислу, оскільки поведінка деяких тьюторів (італійських опікунів - ред.) інакше не піддається поясненню. Ці особи, маючи можливість подавати заяви на отримання дозволів на проживання від імені дітей, фактично змінювали їхній статус. Вони зверталися до поліції з клопотаннями про надання статусу політичних біженців та міжнародного захисту для дитини, яка у віці п'яти, шести чи семи років не могла чітко висловити свої думки або бажання.

Після зміни статусу, за словами Городецького, фактично обривається будь-яка зв'язок дитини з Україною.

Отже, якщо тобі було надано політичний притулок в Україні, то незалежно від дій консула, ця дитина опинялася поза увагою. Чому так відбувається? Тому що Італія формально охороняла дитину не від Росії, що здійснює бомбардування, а від України, яка намагається її захистити. На жаль, така ситуація існує у значної кількості дітей; ми говоримо про десятки дітей, які вже отримали цей статус, не усвідомлюючи, що насправді він означає.

Використовуючи рішення цієї комісії, деякі італійські родини, вважається, що вони можуть бути в змові з тьюторами, визначеними італійськими судами, подають запити на усиновлення дітей, які певний час проживали в їхніх родинах. Вони стверджують, що діти мають документи, які підтверджують їхній захист від України, і тому не можуть повернутися туди, оскільки Італія визнала їхнє право на захист. Це створює серйозну проблему, адже Україна в такій ситуації фактично не має можливості втрутитися, оскільки вона не була офіційно поінформована про прийняте рішення.

Крім Італії, за словами українського омбудсмана Дмитра Лубінця, системні проблеми його представники фіксували також в Німеччина та Швейцарії.

Певні ризики існують щодо 82 дітей з Чинадіївського дошкільного навчального закладу інтернатного типу, санаторно-оздоровчого центру соціальної реабілітації "Смарагдове місто" з Донеччини та сумського дитячого будинку імені Супруна, зазначив Лубінець. Водночас він прямо не уточнив, чи йдеться саме про можливі випадки усиновлення за кордоном.

В Українському посольстві в Італії в відповідь на запит Радіо Свобода зазначили, що діти, які були евакуйовані, розміщені в різних частинах країни. Найбільша кількість з них перебуває на півдні (95 дітей), 59 розміщені в центральних регіонах, а 35 - на півночі Італії. Ці діти були евакуйовані з установ Закарпатської, Донецької, Сумської, Чернігівської та Запорізької областей, а також з дитячих будинків сімейного типу, що знаходяться в Києві та в області.

Водночас, у посольстві зазначають, що ця цифра не є сталою: кількість дітей змінюється через їхнє повернення в Україну або переміщення до інших країн, про що дипломатичні установи не завжди отримують своєчасно інформацію.

Консульські установи інформували судові органи Італії про прагнення української сторони повернути дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україну, наголошують у посольстві.

Основною перешкодою для ухвалення позитивних рішень італійськими судами, як зазначають самі судді, є триваюча збройна агресія з боку Росії. Вони класифікують цю ситуацію як таку, що несе загрозу для життя та здоров'я дітей.