Ера безпринципності впевнено розповсюджується по всьому світу. І не лише міжнародна політика стала її мішенню. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну звучать аргументи проти виключення спортсменів з країни-агресора з міжнародних змагань. Дехто вважає, що спорт повинен залишатися поза політичними конфліктами, і що права людини мають бути на першому місці. Тому спортсмени, на їхню думку, не несуть відповідальності за дії Путіна та російського уряду.
16 грудня глава Національного олімпійського комітету України Вадим Гутцайт оголосив, що українські спортсмени братимуть участь у міжнародних змаганнях, де також змагатимуться представники Росії та Білорусі, навіть якщо ті виступатимуть під своїми національними кольорами. Раніше в Україні існувала заборона для спортсменів на участь у турнірах, де присутні символи країни-агресора. Однак така рішучість має свої наслідки. Вадим Гутцайт зазначив, що Україна і її атлети вже зазнали значних втрат через війну. Відмова від участі у змаганнях з росіянами і білорусами означає не тільки пропуск світових спортивних подій, але й може призвести до зниження рівня майстерності та втрати кадрів.
Через два дні стало відомо, що Міністерство молоді та спорту України скасувало повну заборону для українських спортсменів на участь у змаганнях з росіянами, які використовують державну символіку Росії. Цю інформацію підтвердив міністр у відповідній галузі Матвій Бідний. Він також зазначив, що українські атлети не братимуть участі в усіх змаганнях, де присутні росіяни та білоруси. Остаточне рішення щодо участі представників України ухвалюватиме спеціальна комісія.
Українська сторона змушена реагувати на процеси легітимізації держави-агресора, які поступово набирають обертів у світовому спорті. 27 листопада виконавчий комітет Міжнародної федерації дзюдо (IJF) дозволив російським спортсменам знову виступати під державним прапором РФ, з гімном й іншою національною символікою. Спортивні чиновники обґрунтовують своє рішення тим, що спорт має бути поза політикою. А значить, байдужим до несправедливих війн та агресії. "Спорт повинен залишатися нейтральним, незалежним і вільним від політичного впливу. Це рішення підтверджує роль IJF як справді глобальної федерації та зміцнює її прихильність справедливому, прозорому і заснованому на цінностях управлінню", - ідеться в рішенні Міжнародної федерації дзюдо. Також там вважають, що "історично Росія була провідною країною у світовому дзюдо, і її повне повернення" збагатить змагання.
11 грудня на саміті в Швейцарії Міжнародний олімпійський комітет ухвалив рішення, підтримавши рекомендацію свого Виконавчого комітету, про те, що молоді спортсмени, які мають російське або білоруське громадянство, більше не повинні стикатися з обмеженнями в участі в міжнародних юнацьких змаганнях, як в індивідуальних, так і в командних дисциплінах. У резолюції заходу зазначено: "Олімпійський саміт визнає, що спортсмени, зокрема молоді атлети, не повинні нести відповідальність за дії своїх урядів - спорт є їхньою можливістю для надії та способом продемонструвати, що всі спортсмени здатні поважати як одні й ті ж правила, так і один одного".
Саміт також проголосив принцип політичного нейтралітету в Олімпійському русі. Повернення молодих спортсменів з Росії в міжнародний спорт обґрунтовується "основним правом на доступ до спорту в усьому світі та на участь у змаганнях без політичного тиску чи втручання з боку державних структур". У МОК не забули підкреслити благородну мету Олімпійського руху – сприяння єдності та миру. Проте про те, що російська агресія завдала серйозної шкоди українському спорту, зокрема фізично ліквідувавши деяких українських атлетів, в МОК вирішили не згадувати. Водночас жертвами війни, розв'язаної Росією, стали сотні українських спортсменів. Понад 500 спортивних об'єктів зазнали руйнувань. Стадіони, спортивні зали, тренувальні бази були знищені, що зробило неможливим займатися професійним спортом. Багато спортсменів були змушені залишити рідні домівки, виїхати за кордон або призупинити розвиток своїх кар'єр.
Вікно для реінтеграції Росії у світове спортивне співтовариство ніколи не було повністю закрито. Глобальні спортивні організації часто проявляють поблажливість і ігнорують моральні аспекти російської агресії. Вони дозволяють вести філософські дискусії, стверджуючи, що спортсмени з Росії не повинні відповідати за дії їхнього уряду під час війни. Проте в міжнародному спорті існує не лише турбота про олімпійські перспективи громадян Росії, але й певне покарання за коментарі, що називають "Росію державою-терористом".
5 грудня Союз європейських футбольних асоціацій (УЄФА) наклав штраф на Українську асоціацію футболу (УАФ) через поведінку фанатів під час матчів національної команди. За банер із написом "Росія - держава-терорист" організації доведеться сплатити 15 тисяч євро. Футбольні керівники вважають, що подібні висловлювання є неприйнятними та провокаційними. Незважаючи на те, що Росія регулярно проводить терористичні акти, завдаючи шкоди цивільному населенню та інфраструктурі України, в УЄФА вважають, що такі питання не слід піднімати.
Проте деконструкція принципів та нездатність визнати російську агресію – це питання, яке виходить за межі лише світового спорту. Серед відомих українських атлетів є ті, хто свідомо обрав зрадити свою країну, отримавши російське громадянство. Серед них біатлоністка Катерина Бех, яка є чемпіонкою світу та Європи в спринті, футболіст Дмитро Івасеня, що грав за національну команду, а також талановитий гравець "Шахтаря" Олександр Роспутько, нападник ФК "Десна" Максим Дегтярьов та віцечемпіонка світу зі стрибків у воду Софія Лискун. І це лише частина списку. Водночас, варто зазначити, що багато українських спортсменів після початку повномасштабної війни розірвали зв’язки з Росією та зайняли чітку проукраїнську позицію.
Хоча до повного відновлення участі росіян у спорті ще залишилося багато часу, загальна тенденція стає очевидною. Як і у міжнародних відносинах, агресор не відчуває себе під серйозним тиском чи в стані ізоляції. Обмеження на участь російських спортсменів все ще діють, проте поступово втрачають силу і скасовуються. Москва активно використовує всі можливі важелі, включаючи фінансові ресурси та слабкі моральні позиції спортивних керівників, щоб повернутися на міжнародну спортивну сцену. Принциповість і етичні норми не є популярними рисами в сучасній політиці та спорті.
#Україна #УЄФА #Європа #Асоціативний футбол #Росія #Білорусь #Росіяни #Москва #Швейцарія #Спорт #Гімн #Політика #Володимир Путін #Національний олімпійський комітет України #Прапор України #Права людини #Агресія #Білоруси #Дзюдо. #Олімпійський стадіон (Київ) #Легітимність (політична) #Софія #Міжнародний олімпійський комітет #Міністерство молоді та спорту (Україна) #Нейтральна країна #Дайвінг (спорт) #Олімпійський рух #Міжнародна федерація дзюдо