Отримавши футболку від Пеле, він мріяв про повернення до Донецька. Як Луческу залишив свій слід в історії світового футболу — біографічний нарис про тренера.

29 березня, після того як збірна Румунії програла Туреччині з рахунком 0:1 у плей-оф відбору до ЧС-2026, тренер відчув себе погано і був доставлений до лікарні.

3 квітня Луческу переніс гострий інфаркт міокарда прямо в лікарні. Лікарям довелося тричі проводити реанімаційні процедури, тренеру встановили вже п'ятий за рахунком стент. Пізніше Мірчу ввели у медикаментозну кому після важких серцевих аритмій, які перестали піддаватися лікуванню.

Румунський тренер залишив слід в історії світового футболу, здобувши 36 титулів протягом своєї кар'єри.

NV зібрав ключові моменти з біографії та футбольної кар'єри Мірчі Луческу.

Мірча Луческу з’явився на світ 29 липня 1945 року в Бухаресті, ставши четвертим нащадком у своїй родині. Його дитинство, що припало на післявоєнні роки, навряд чи можна було назвати безтурботним. Сім'я часто змінювала місце проживання, а хлопець знаходив втіху в навчанні. У вільний час, між уроками та освоєнням іноземних мов, майбутня футбольна легенда віддавався грі у футбол.

Коли Луческу виповнилося 12 років, він не зміг пройти відбір у свій улюблений клуб — Стяуа. Після цього хлопець потрапив до спортивної школи № 2. У 1963 році він приєднався до бухарестського Динамо, де виступав на позиції вінгера. Конкуренція в команді була надзвичайно високою, і в перші два роки Мірча зіграв лише три матчі. Тоді молодого футболіста відправили в оренду до команди другої ліги Спортул, де він отримав свій перший виклик до національної збірної Румунії.

У 1967 році Луческу повернувся до Динамо й на 10 років став ключовим гравцем команди. За час перебування у клубі Мірча допоміг бухарестському колективу шість разів стати чемпіоном країни та двічі володарем Кубка. До того ж у 1969 році його визнали найкращим футболістом Румунії, а через рік він поїхав зі збірною на чемпіонат світу-1970.

Цікаво, що перед чемпіонатом світу команду відправили в турне по Бразилії. У той час Луческу втратив голову від цієї країни.

На чемпіонаті світу Румунія опинилася в групі разом з Англією (0:1), Чехословаччиною (2:1) та Бразилією (2:3), завершивши змагання на третьому місці з двома очками (саме стільки тоді давали за перемогу). Мірча виконував обов'язки капітана команди і взяв участь у всіх трьох поєдинках.

У визначальному матчі проти Селесао Мірча Луческу отримав футболку від знаменитого Пеле, який відзначився двома голами у ворота румунської збірної. Як зазначив сам Луческу, він жодного разу не вирішив її продати. Варто зазначити, що перед грою Мірча придбав синю форму команди за власні кошти, оскільки у них був лише один комплект – жовтий, що збігалося з кольорами бразильців.

Бразилія виграла той чемпіонат світу, а у Луческу зʼявилася можливість спробувати свої сили у їхньому чемпіонаті. Флуміненсе був зацікавлений у придбанні Мірчі, однак комуністичний режим Румунії заблокував перехід.

Містер залишив Динамо Бухарест тільки в 1977 році, причиною його від'їзду став потужний землетрус. 4 березня стихійне лихо за 55 секунд забрало життя приблизно 1500 осіб і зруйнувало 33 багатоповерхівки в столиці. Будинок Луческу також зазнав пошкоджень, проте на момент трагедії ніхто з його родини не був вдома, що врятувало їх від біди.

Цікаво зазначити, що дружина Мірчі, Нелі, має корені в Україні: її мати та бабуся походять з Білгород-Дністровського в Одеській області. Їхня зустріч відбулася в студентській їдальні Бухарестського університету. Це подружжя прожило разом майже шість десятиліть і виховало сина Развана, який пішов по стопах батька і тепер тренує грецький клуб ПАОК. У Луческу також є онуки: Матей і Марія-Луїза.

Після землетрусу Мірча разом із сім'єю перебрався до Хунедоари, де почав грати за місцевий клуб Корвінул, що стало першим кроком на шляху до його тренерської кар'єри.

У 1978 році Луческу став граючим тренером команди і наступного року вивів її у вищу лігу. Цікаво, що через три роки, у 1981-му, Мірча паралельно очолив збірну Румунії. Згодом федерація запропонувала повноцінний контракт з головною командою країни, а Луческу призупинив карʼєру футболіста й покинув Корвінул, сконцентрувавшись на новій посаді.

Протягом року, проведеного на посаді тренера збірної, Містер привів команду до участі у чемпіонаті Європи 1984 року, де вона зайняла четверте місце у групі, що складалася з Іспанії, Португалії та Західної Німеччини. У чемпіонаті світу 1986 року румунська команда не змогла пробитися далі, поступившись Англії та Північній Ірландії через брак одного очка.

Луческу покинув збірну Румунії у жовтні 1986 року, вже працюючи у бухарестському Динамо. Саме там Мірча зіграв свій останній матч у карʼєрі футболіста. Через підготовку до ЧС-1990 року федерація заборонила гравцям збірної виступати за свої клуби. На знак протесту на полі зʼявився тренер.

Сезон 1989/90 виявився справжнім тріумфом для Містера — команда Динамо Бухарест здобула титул чемпіона Румунії вперше за шість років. На світовому турнірі в Італії румунська збірна змогла подолати груповий етап, але в 1/8 фіналу програла Ірландії в серії післяматчевих пенальті (0:0, 4:5).

Після цього Луческу розпочав міжнародну тренерську карʼєру. Влітку 1990 року наставник переїхав до Італії та підписав контракт із Пізою. Старт у Серії А для Мірчі видався невдалим, через що почалися конфлікти з керівництвом. У березні наступного року румуна відправили у відставку, але команда так і не змогла врятуватися від вильоту.

Містер також зазнав зниження в посаді — у липні 1991 року він став головним тренером Брешії, яка грала в Серії В, і відразу ж підняв команду до вищого дивізіону. Проте, стабільності в колективі не було: команда постійно то поверталась до найвищого рівня італійського футболу, то опинялася на межі вильоту. Після одного невдалого сезону Луческу звільнили, але згодом знову запросили, щоб виправити ситуацію. Коли клуб опинився на межі пониження до Серії С, фахівець остаточно залишив Брешію.

Цікаво зауважити, що Містер разом із фітнес-тренером Адріано Бакконі інвестували по 35 тисяч доларів і розробили програму FARM — першу у світі систему для збору статистичних даних про гравців у режимі реального часу. У 1996 році він продав свою частку, яка згодом була придбана компанією Panini за 2 мільйони євро.

Після короткочасної роботи в Реджині, де Мірча пробув всього пʼять місяців, він повернувся на батьківщину. Влітку 1997 року румунський фахівець став головним тренером бухарестського Рапіда. Через півтора року він отримав пропозицію очолити міланський Інтер, де його команда складалася з таких зірок, як Роналдо, Роберто Баджо, Андреа Пірло, Хав'єр Занетті та Іван Заморано. Проте вже в березні 1999 року Мірча залишив клуб і не повертався до тренерської діяльності в Італії більше.

Він також спробував свої сили в Туреччині. Улітку 2000 року Луческу став головним тренером Галатасарая, який лише кілька тижнів раніше став першим турецьким клубом, що здобув єврокубок — Кубок УЄФА. Протягом двох сезонів під його керівництвом команда виграла Суперкубок УЄФА-2000, здолавши Реал з рахунком 2:1, а також здобула титул чемпіона Туреччини в сезоні 2001/02. Незважаючи на ці успіхи, у червні 2002 року Луческу був звільнений.

Після цього Луческу прийняв керівництво над головним конкурентом Галатасарая — Бешикташем. У сезоні 2002/03 він знову здобув титул чемпіона Туреччини, набравши вражаючі 85 очок (лише одна поразка). У наступному сезоні команда зайняла третє місце в чемпіонаті, а вже в травні 2004 року румун залишив турецький клуб.

Тоді ж Луческу отримав пропозицію від Шахтаря й почав писати новітню історію "гірників". У донецькому клубі Мірча пропрацював 12 років та став легендою. Наставник з теплотою згадував період у Донецьку, однак саме під час роботи в Україні з ним трапилася моторошна ситуація. Під час відпустки у Румунії 6 січня 2012 року фахівець потрапив у ДТП. Тренер їхав у свою футбольну школу у Бухаресті, коли в нього врізався трамвай. Машину Луческу викинуло на узбіччя, де було припарковане інше авто. Рятувальники витягнули наставника з розтрощеної автівки і доправили до лікарні. Мірчі діагностували сім зламаних ребер, проколоту легеню та кров у плевральній порожнині.

Рінат Ахметов негайно дав вказівку підготувати приватний літак для термінового транспортування тренера до Донецька. Однак Луческу відмовився, оскільки нещодавно переніс операцію в Румунії.

Містер здобув 22 трофеї разом із Шахтарем: вісім титулів чемпіонів України, шість Кубків, сім Суперкубків та Кубок УЄФА у сезоні 2008/09. Під час підготовки команди до нового сезону у Швейцарії Луческу пережив інфаркт, проте жодного тренування не пропустив. Лише після повернення до Донецька він вирішив пройти медичний огляд, на якому виявили його стан. Через два тижні Мірча знову повернувся до своїх обов'язків на тренерському містку.

Після початку російської окупації Донецької і Луганської областей наставник не кинув команду, а продовжив творити історію поза домом. У Донецьку Луческу мав квартиру, однак після від'їзду ніколи туди не повертався.

"Я залишив свою квартиру з усім майном і більше туди не повертався. Не знаю, що сталося з моїм будинком", -- зізнався Луческу в інтерв'ю The Guardian.

Мірча хотів провести свій прощальний поєдинок з командою Шахтар на Донбас Арені, але в травні 2016 року клуб не продовжив його контракт, і він змушений був залишити свою посаду.

Не можна не згадати, що футбольні фанати досі пам'ятають його знамените висловлювання, яке з'явилося в 2006 році під час поєдинку між Шахтарем та Динамо. Після червоної картки для одного з гравців "гірників" Луческу викинув свою шапку на поле та вигукнув у камеру: "Браво, Федерація! Браво!". У той момент кияни здобули перемогу над донеччанами, що дозволило їм збільшити відстань у турнірній таблиці.

Незважаючи на засудження російської агресії в східній Україні, Луческу погодився очолити футбольний клуб Зеніт зі Санкт-Петербурга. Проте, всього через рік, у травні 2017-го, клуб прийняв рішення звільнити тренера.

Мірча не залишався без роботи довго. У липні того ж року його наставник повернувся в Туреччину, де зайняв посаду тренера національної команди. Під його керівництвом команда не змогла пробитися на Чемпіонат світу 2018 року, а в лютому 2019 року він залишив свою позицію.

Після більш ніж річної перерви Мірча Луческу знову опинився на тренерському посту, очоливши київське Динамо, яке стало одним із найбільш серйозних суперників донецького Шахтаря. Незважаючи на обурення фанатів і власні сумніви, президент клубу Ігор Суркіс все ж зумів переконати Луческу повернутися. Під його керівництвом команда здобула Суперкубок України 2020 року та виграла золоті медалі в УПЛ 2020/21. Мірча залишив Динамо в сезоні 2023/24 після поразки від Шахтаря з рахунком 0:1.

Цікаво, що у 2019 році, коли France Football склав рейтинг найкращих тренерів, Луческу здивувався, що Лобановський потрапив у десятку, а він опинився на 41-й позиції. Тоді Мірча заявив, що Валерій Васильович не тренував за межами СРСР. Пізніше він публічно вибачився, а коли став тренером Динамо, то поклав квіти до пам'ятника Лобановському.

Останнім етапом у тренерській кар'єрі Луческу стала робота зі збірною Румунії, куди він повернувся після 38-річної перерви. Після того, як національна команда не змогла пробитися на чемпіонат світу-2026, програвши Туреччині з рахунком 0:1, Мірча відчув себе погано і був госпіталізований. Цей матч став знаковим, адже Луческу став найстаршим тренером національної збірної в історії футболу.