Здійснював виконання надзвичайно складних завдань у рамках Третьої штурмової групи.
14 листопада 2024 року Микола Шикерук з героїзмом повернувся додому до рідної Плесни, що в Шепетівській громаді на Хмельниччині, після служби на фронті.
Микола народився 21 жовтня 1998 року. Він був другою дитиною у сім'ї, мав старшу сестру Аліну. Хлопець з дитинства любив техніку та проводив майже увесь свій час із татом на роботі, в машині на колгоспних полях, між тракторами та комбайнами.
У 2005 році Микола розпочав своє навчання в школі. Саме тоді у нього виникла пристрасть до спорту, зокрема до футболу, волейболу, баскетболу та бігу.
"Він випромінював оптимізм, мав крила мрійника і завжди ніс у собі любов до життя. Напевно, саме таких персонажів Всеволод Нестайко зображував у своїх 'Тореадорах'. Здавалося, що удача завжди усміхається йому", - згадала директорка Плесенської гімназії Тетяна Капелюх.
По завершенні навчання в школі, Микола поступив до Нетішинського училища, де обрав спеціальність "Електрогазозварювальник". У 2018 році його призвали на строкову військову службу. Завдяки хорошій фізичній підготовці, він був направлений до Національної Гвардії України. Після завершення служби він повернувся додому, але швидко вирушив до Києва, щоб займатися озелененням.
Про спорт Микола теж не забував, додавши до своїх улюблених дисциплін ще й силові вправи. Повертаючись у рідне село, допомагав батькам по господарству, а у вільний час любив відпочивати з рідними та друзями, був душею компанії, людиною-посмішкою. Його ніхто й ніколи не бачив засмученим, він умів всім підняти настрій.
Коли Велика війна розпочалася, Микола знаходився в Плесні і, не роздумуючи, приєднався до добровольчого загону. У липні 2022 року його мобілізували та знову направили до Національної гвардії, але в червні 2023 року перевели до Третьої Окремої штурмової бригади, де він виконував надзвичайно складні бойові завдання.
"Кожного разу, покидаючи поле бою, він пам'ятав про своїх побратимів. Йому вдалося врятувати безліч життів. Навіть у найнебезпечніших обставинах він зберігав усмішку і завжди вмів знайти позитив у найскладніших ситуаціях," - діляться спогадами товариші.
Останній раз рідні почули голос Миколи 26 березня 2024 року. Він зателефонував, щоб сказати, що вирушає на роботу, обіцяв зателефонувати пізніше, адже 27 березня планував привітати сестру з її святом.
Але того дня рідні отримали страшну звістку, що, виконуючи бойове завдання, гранатометник Микола Шикерук зник безвісти. Почався важкий відлік днів у пошуках...
Сім'я жила з промінчиком надії протягом семи місяців, вірячи, що одного дня станеться диво, і Микола зателефонує, кажучи: "Привіт, мам!"... Але, на жаль, цього дива не сталося. Їм надійшла сумна звістка про те, що 27 березня 2024 року Микола, виконуючи свій військовий обов'язок, загинув у бою поблизу Семенівки Покровського району Донецької області.
14 листопада 2024 року в рідному селі Плесна відбулася похоронна церемонія Миколи Шикерука. У глибокій печалі залишилися його батьки, сестра, племінники, бабуся та вся численна родина.
Вічна пам'ять та слава Герою!
#Київ #Асоціативний футбол #Біг #Баскетбол #Спорт #Донецька область #Національна гвардія України #Фізична підготовка #Тактична мета #Всеволод Нестайко #Колгосп #волейбол #Гімназія (школа) #Хмельницька область #Покровський район #Зниклі безвісти #Перша світова війна #Семенівка, Чернігівська область
